Луків (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Луків
Lukiv coa 1575.gif Lukiv flag 1997.gif
Герб Лукова Прапор Лукова
Церква Св.Параскеви у Лукові (1723 р.)
Церква Св.Параскеви у Лукові (1723 р.)
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Турійський район
Рада Луківська селищна рада
Код КОАТУУ: 0725555400
Основні дані
Засноване 1537
Магдебурзьке право 1557
Статус з 1940 року
Площа 6,93 км²
Населення 3088 (01.01.2011)[1]
Густота 207 осіб/км²
Поштовий індекс 44810
Телефонний код +380 3363
Географічні координати 51°14′00″ пн. ш. 24°20′51″ сх. д. / 51.23333° пн. ш. 24.34750° сх. д. / 51.23333; 24.34750Координати: 51°14′00″ пн. ш. 24°20′51″ сх. д. / 51.23333° пн. ш. 24.34750° сх. д. / 51.23333; 24.34750
Висота над рівнем моря 199 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Мацеїв
До райцентру:
 - автошляхами: 28,9 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 102 км
Селищна влада
Адреса 44810, Волинська обл., Турійський р-н, смт Луків, вул. Незалежності, 7, 9-32-65
Веб-сторінка lukiv.com.ua
Карта
Луків is located in Україна
Луків
Луків
Луків is located in Волинська область
Луків
Луків

Commons-logo.svg Луків у Вікісховищі

Лу́ків (колишня назва с. Луково {1537-1557}, Мацеїв {1557-1946}; пол. Maciejów) — селище міського типу (містечко) в Турійському районі Волинської області (Україна).

Розташоване за 29 км на північний захід від районного центру (автошлях Т 0309).

Містечко внесене до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.[2]

Населення — 3210 осіб (станом на 1 липня 2010 року)[3].

Походження назви[ред.ред. код]

За час своєї історії Луків двічі змінював свою назву. Перший раз — коли у 1557 році село Лукове перейменували на Мацеїв і надали йому статус містечка, вдруге — коли у 1946 році радянська влада перейменувала Мацеїв на Луків.

Стара назва селища «Мацеїв», очевидно, походить від прізвища тодішніх власників селища — шляхтичів Мацейовських, які попросили у короля Сигізмунда II Августа дозволу на перейменування свого спадкового володіння мабуть для того, щоб підкреслити приналежність поселення своїй родині.

Сучасна назва «Луків» очевидно є похідною від першої назви поселення — «Лукове». Щодо походження сучасної назви селища існує декілька версій. За однією з них, назва «Луків» походить від давньоруського слова «лука» — закрут, коліно річки[4], що є можливим, тому що неподалік від Лукова протікає річка Вижівка (притока Прип'яті). За іншою версією, назва селища походить від іншого значення слова «лука» — луг, ділянка, вкрита трав'янистими рослинами[5]. Так, як селище Луків розташоване в болотистій місцевості, то, можливо, мається на увазі «болотна лука» — лука в напівзаболоченій місцевості, яка більшу частину року перебуває в умовах надмірного зволоження.

Символіка[ред.ред. код]

Символікою селища Луків є герб та прапор. Вони затверджені рішенням Луківської селищної ради у 1997 році[6].

Історичним гербом селища Луків[7] є герб Вишневецьких Корибут, які володіли селищем на протязі близько 30 років у 15681594 роках. На гербі у червоному полі зображений жовтий (золотий) хрест з перехрещеними боковими та верхнім кінцями, нижній кінець спирається на жовтий (золотий) півмісяць рогами донизу, під півмісяцем — жовта (золота) шестипроменева зірка[8][9].

Прапор селища створений на основі герба Лукова і прапора Волинської області[10]. Він має вигляд прямокутного полотнища із співвідношенням сторін 2 до 3. В центрі на червоному тлі рівнораменний хрест жовтого (золотого) кольору, що торкається кінцями країв прапора (т. зв. фіксований). У правому верхньому куті розміщено герб Лукова.

Географія[ред.ред. код]

Розташування і рельєф[ред.ред. код]

Луків розташований на півночі Турійського району, який розміщений у центральній частині Волинської області на північному заході України. Площа селища становить близько 6,93 км². Воно знаходиться на відстані близько 40 км від кордону з Польщею і приблизно за 46 км від кордону з Білоруссю. Рельєф Лукова сформувався на Поліській низовині[11]. У селищі представлені дерново-підзолисті ґрунти[12], які є малородючими.

Селище Луків має досить вигідне розташування. До міжнародної автомагістралі E85 (збігається із М19) Клайпеда-Каунас-Слонім-Луцьк-Дубно-Тернопіль-Чернівці від Лукова 33 км, а до міжнародної автомагістралі E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ — лише 2 км. До аеропорту міста Луцьк 100 км. Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Мацеїв, відстань до якої становить 2 км[13].

Відстань від Лукова до інших населених пунктів (автошляхами)
Польща Парчев ~ 131 км
Шацьк ~ 51 км
Головне ~ 27 км
Білорусь Берестя ~ 150 км
Заболоття ~ 56 км
Стара Вижівка ~ 31 км
Білорусь Пінськ ~ 190 км
Любешів ~ 118 км
Камінь-Каширський ~ 72 км
Польща Люблін ~ 133 км
Польща Холм ~ 64 км
Любомль ~ 24 км
Сторони світу.jpg
Чернігів ~ 590 км
Київ ~ 460 км
Ковель ~ 30 км
Ужгород ~ 396 км
Польща Замостя ~ 127 км
Польща Грубешів ~ 81 км
Львів ~ 175 км
Червоноград ~ 106 км
Володимир-Волинський ~ 46 км
Молдова Кишинів ~ 746 км
Луцьк ~ 100 км
Турійськ ~ 23 км

Фізико-географічне районування[ред.ред. код]

Луків розміщений на території фізико-географічного краю «Волинське Полісся» в мішанолісовій хвойно-широколистій фізико-географічній зоні, яку також називають Українським Поліссям чи Поліським краєм, і яка є вологою та помірно теплою[14].

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Лукова помірно-континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середня температура становить −5 °C у січні та +18 °C у липні. Середньорічна кількість опадів — 550–600 мм. І в січні, і в липні у Лукові переважають західні вітри[15][16].

Економіка[ред.ред. код]

Домінуючу роль в економіці Лукова відіграє промислове виробництво, яке представлене підприємствами будівельної, переробної та харчової галузей.

Виробництвом будматеріалів, будівництвом та облаштуванням доріг і мостів займається ЗАТ «Луцькавтодор», а ВАТ «Луківська ПМК-198» здійснює будівельно-монтажні роботи.

Також на території селища знаходиться ВАТ «Луківський комбінат будівельних матеріалів», яке спеціалізувалося на видобутку крейди та виробництві вапна. Крейду в Лукові видобували ще до війни, продаючи її навіть до Франції. Вже через кілька місяців після звільнення селища від німців тут став до ладу один цех крейдяного комбінату, на якому почали випалювати вапно. У шістдесятих роках 20 століття на його базі було створено Державне підприємство «Луківський комбінат будівельних матеріалів» — найбільше підприємство Лукова, яке виробляло головним чином молоту крейду і вапно для будівельних трестів. Споживачами були також колгоспи Волинської та сусідніх областей, які використовували вапно для розкислення ґрунтів. У свої найкращі часи комбінат виробляв майже двісті тисяч тонн крейди на рік.

У березні 1995 року ДП «Луківський КБМ» було перетворене на ВАТ «Луківський КБМ», а з 1996 року фактично почався занепад унікального на Волині крейдяного комбінату. Через два роки цехи підприємства зупинилися остаточно, а значна частина основних фондів була розпродана. Якщо на початку дев'яностих років тут працювало двісті двадцять чоловік, то зараз працює лише близько десяти. В останні роки підприємство реалізовує лише залишки крейди, яка була вироблена в попередні роки. Крейда в Лукові чудова, бо має дуже високий вміст кальцію. Але потрібні значні кошти на реконструкцію підприємства, зокрема на підведення до нього природного газу (оскільки сушіння продукції потрібно проводити в газових печах) та на закупівлю нової технологічної лінії, яка б дозволила виробляти добре просушену і змолоту крейду (що значно збільшить попит на продукцію крейдяного комбінату).

В переробній галузі працює Луківська льононасіннева станція (переробка льону, насінництво). Харчова галузь представлена ТОВ «Мацеїв» (виробництво м'ясних продуктів) та цехом харчової продукції (випічка хлібобулочних виробів).

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на рослинництві і птахівництві. Площа орних земель становить 249,24 га, а пасовищ — 90,5 га. Ставки займають площу 10 га, з яких 9 га використовуються для рибальства (ловиться короп і білий амур). В Лукові працює інкубаторно — птахівнича станція, яка спеціалізується на розведенні птиці та вирощуванні зернових і технічних культур. Також в сільськогосподарському секторі працює ТОВ «Флекс-Імпекс» (вирощування зернових та технічних культур). Потрібні інвестиції у будівництво центрів збору, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції та створення ферми по розведенню страусів.

Сфера оптової торгівлі представлена ТОВ «Будмаркет» (оптова торгівля будівельними матеріалами).

В сфері послуг працюють Луківське управління житлово-комунального господарства (збирання, очищення та розподілення води) та ТОВ «Ексімтранс Україна» (надання складських приміщень)[17].

Населення[ред.ред. код]

Населення Лукова станом на 1 липня 2010 року становило 3210 осіб (0.309% населення Волинської області). Порівняно з 2001 роком воно збільшилося на 63 особи. Працездатне населення становить 1658 осіб (з них 789 зайнятих і 869 безробітних), непрацездатне населення — 1552 особи. 1139 осіб потребує соціального захисту, з них 806 пенсіонерів[18].

Середня густота населення — 463.2 чол/км².


Динаміка зміни чисельності населення Лукова[19]
1838 1870 1911 1959 1970 1979 1989 1992 1998 2001 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
2000 1035 4126 2820 3502 3678 3418 3200 3300 3147 3116 3097 3059 3046 3041 3056 3074 3210[20] (3095)

Інфраструктура[ред.ред. код]

Об'єкти інфраструктури:

  • загальноосвітня середня школа I–III ст. на 526 місць;
  • дитячий садок;
  • Будинок культури;
  • 2 бібліотеки;
  • лікарня;
  • протитуберкульозна лікарня;
  • відділення зв'язку.

Також працює 22 приватні торговельні заклади. Населений пункт не газифікований[21].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Лукова

Перша письмова згадка про Луків (тоді — село Лукове) датована 1537 роком. В той час воно було спадковим володінням Мацейовських (Мацієвських). Коли в 1557 році тодішньому власнику Лукова Станіславу Мацейовському польським королем Сигізмундом II Августом був наданий дозвіл на перейменування Лукова на Мацейовичі (пол. Maciejowice), селище здобуло статус містечка, і в цьому ж році йому було дароване магдебурзьке право, також дозволили збудувати замок.

В 1568 р. містечко від Станіслава Мацейовського перейшло до князя Андрія Вишневецького. Після смерті 1594 р. княжни Ганни Вишневецької (доньки князя А. Вишневецького) Мацеїв перейшов до рук її чоловіка Миколи Сапіги та їхнього сина Фридерика (†1626, тут був похований[22]), пізніше, у 1630-х рр., до дружини останнього — Єви Сапежиної зі Скашевських, доньки холмського підкоморія Яна Скашевського гербу Граб'є.[23]

1680 р. Мацеїв придбав Атаназій Валентій Мьончиньський і протягом понад двох століть містечко було центром феодальних володінь графів Міончиньських.

Наприкінці 18 століття Мацеїв як і решта міст Західної Волині входить в склад Російської імперії.

У 1870 році в містечку мешкало 1035 жителів. У цей час Мацеїв прикрашали мурована церква, два костьоли, синагога, дві каплиці, діяли три цегельні, шість грабарень, дві миловарні, ґуральня і броварня. У 1907 році в містечку діяли земська лікарня та аптека.

В 1911 році в Мацейові налічувалось 4126 мешканців. Там розташовувались волосне управління, міська управа, пошта, телеграф, суд, духовне училище, двокласна школа. Містечко обслуговували 42 крамниці, підприємство з виготовлення вапна, паровий млин, завод, на якому виготовляли черепицю.

В 1915 році Мацеїв був захоплений частинами австрійської армії, а в 1920 році його окупувала Червона Армія. У вересні 1920 року Мацеїв знову захопили польські війська. Містечко опинилося під владою Польщі на період 1920–1939 рр. У 1939 році на територію Західної України вступила Червона Армія і з вересня 1939 року Мацеїв під владою СРСР. У 1940 році радянська влада надала йому статус селища міського типу, з цього ж року Мацеїв — адміністративний центр Мацеївського району Волинської області. Селище було районним центром в 19401959 рр.

27 червня 1941 р. Мацеїв окупований німцями. В перший день війни місто було бомбардоване, знищено побудовану в 70-х рр. 19 століття залізницю Ковель-Любомль, перетворено костел св. Анни та Станіслава на руїни. 18 липня 1944 р. перейшов під контроль Червоної Армії.

В 1946 р. місто перейменували на Луків, Мацеївський район перейменували на Луківський. Стара назва — Мацеїв, залишилася за залізничною станцією. Селище було досить розвинено, тоді діяли пекарня, млин, молокозавод, гончарний цех, меблева фабрика, на повну потужність працювали комбінат будівельних матеріалів, льононасіннєва станція, ПМК, АТК. Зараз в Лукові майже не залишилося промислових підприємств.

З 1959 року, внаслідок ліквідації Луківського району, селище ввійшло до складу Турійського району, до якого відноситься й нині.

З 1991 року, після розпаду СРСР, Луків — в незалежній Україні. Нині жителі селища власними силами намагаються відновити колишній статус славного містечка, яке не втрачає свою актуальність і на сьогодні.

Визначні місця та пам'ятки[ред.ред. код]

Луків і тамплієри[ред.ред. код]

Гіпотеза Бориса Возницького[ред.ред. код]

За гіпотезою львівського історика Бориса Возницького, який 10 років досліджував історію лицарського ордену тамплієрів, у XIII столітті у Лукові лицарі заснували фортецю. У книзі англійської дослідниці Гелен Ніколсон[24] науковець натрапив на дані, що 1239 року тамплієри оселилися на Волині. За його словами, місце для замку лицарі вибрали невипадково: село Луків — на шляху з Києва до Варшави. А тамплієри саме поверталися з хрестового походу. У Чехії та Польщі цей орден з'явився на століття пізніше.

Від фортеці залишилися тільки глибокі рови та мережа підземель. Замок не зберігся, бо він був дерев'яний. Нині на місці замку — туберкульозний медичний заклад, який розміщується у палаці XIX століття. Тут лікують понад сотню хворих із семи районів. Для з'ясування цієї гіпотези потрібні розкопки, але вони неможливі, оскільки в лікарні знаходяться хворі з відкритою формою туберкульозу. Що робити з медичним закладом — наразі вирішує обласна влада.

Поки перебування тамплієрів у Лукові підтверджують лише документи. Правки до історії ордену можна вносити тільки після археологічних розкопок. Борис Возницький сподівався знайти тут уцілілу зброю та предмети побуту тамплієрів. Адже болото, на якому був розміщений замок, дуже добре зберігає історичні пам'ятки[25].

Піддання гіпотези сумніву[ред.ред. код]

Гіпотеза піддається сумніву, можливо, не дане селище згадується у книзі англійського вченого, а якийсь інший населений пункт з такою ж назвою. Лише у Волинській області — два Лукова: селище Луків Турійського району і село Луків Рожищенського району. Окрім волинських населених пунктів з назвою «Луків» місто з такою ж назвою є в Польщі — місто Луків Луківського повіту Люблінського воєводства. Це місто є значно давнішим за селище Луків (вперше згадується у 1537 році), воно згадується ще у листі Папи Римського Іннокентія IV від 1254 року. Тому, можливо, саме це місто і згадується у книзі Ніколсона. Безумовно, розкопки у селищі Луків розв'яжуть питання — вони доведуть чи опротестують гіпотезу Возницького.

Персоналії[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.
  3. Паспорт Луківської селищної ради станом на 1 липня 2010 року
  4. Топонімічний словник України
  5. Лука (рослинність)
  6. Lukiv flag 1997
  7. Lukiv coa 1575
  8. Українська геральдика. Герб Вишневецьких
  9. Князья Вишневецкие. Герб
  10. Lukiv flag 1997
  11. Рельєф української землі
  12. Ґрунти України
  13. Розділ «смт Луків» на порталі мерій України «MERIA online». Географічне положення Лукова
  14. Фізико-географічне районування
  15. Клімат України
  16. Клімат України. Карта
  17. Розділ «смт Луків» на порталі мерій України «MERIA online». Економіка Лукова
  18. Паспорт Луківської селищної ради станом на 1 липня 2010 року
  19. Population statistics of Eastern Europe. Ukraine. Sities & towns.
  20. Паспорт Луківської селищної ради станом на 1 липня 2010 року
  21. Розділ «смт Луків» на порталі мерій України «MERIA online». Інфраструктура Лукова
  22. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 34. (пол.)
  23. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 111—112. (пол.)
  24. Helen Nicholson. The Knights Templar: A New History.— Sutton Publishing, 2001. ISBN 0-7509-2517-5.
  25. Тамплієри жили на Волині?

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]