Сесото

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:23, 11 квітня 2020, створена Молоде вино (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сесото
Sesotho
Поширена вПАР, Лесото
Носіїпонад 5 мільйонів
Місце112
Писемністьлатиниця
КласифікаціяНігеро-конголезькі мови
Бенуе-конголезькі мови
Мови банту
група сото-тсвана
Офіційний статус
ОфіційнаЛесото Лесото, ПАР ПАР
РегулюєPan South African Language Board[en]
Коди мови
ISO 639-1st
ISO 639-2sot
ISO 639-3sot

Сесо́то (південна сото, заст. суто) — мова родини банту, поширена в Південній Африці, одна з офіційних мов ПАР (3 104 197 носіїв за переписом 1996 року) та Лесото (1 770 000 носіїв, оцінка 2001 року).

Класифікація

[ред. | ред. код]

Сесото належить до групи сото-тсвана сім'ї банту (S30 по Гасрі), поряд з тсвана і північною сото, а також мовою лозі (серотсе), поширеній в основному в Замбії. Всі ці ідіоми взаємозрозумілі, але традиційно вважаються різними мовами і мають власні письмові традиції. Взаєморозуміння з іншими мовами банту, навіть найближчими (наприклад, зулу), немає.

Алфавіт і орфографія

[ред. | ред. код]

Сесото використовує латинський алфавіт (місцева назва: сісуто або сісото), поширені диграфи і діакритичні знаки. Орфографія, прийнята в ПАР, дещо відрізняється від тієї, якою користуються в Лесото. В цілому правопис ПАР краще відображає фонетику, а його принципи ближче до орфографії інших мов цієї країни, таких як зулу.

Орнаментальне письмо

[ред. | ред. код]

До прийняття латинської писемності і її введення в загальну освіту в селах використовувалося орнаментальне письмо[1]. Кожна сільська родина вела докладний літопис подій у вигляді кольорових малюнків-візерунків на стінах будинку. Кожна деталь орнаменту несла певний сенс, означаючи тип події, її час та інші подробиці.

Після введення латиниці як більш легкого для вивчення письма орнаментальне письмо було забуте і нині будинки хоча і розмальовують, але малюнки є скопійованими орнаментами з стародавніх будинків.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Драчук В. С. Дорогами тисячоліть — М .: Молода гвардія, 1977; глава «Загублений світ» (книга в форматі .pdf PDF[недоступне посилання з липня 2019])

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
мовою сесото
Leqephe la pele