Дмитро Сокира
| Дмитро Семенович | |
|---|---|
| Прізвисько | Сокира |
| Псевдо | Мітка, Мітко |
| Народився | ~1400 Друцьк (?) |
| Помер | після 1444 |
| Місце проживання | Зубревичі |
| Титул | князь Зубревицький, державець Остра |
| Конфесія | Православ'я |
| Рід | Друцькі |
| Батько | Семен Дмитрович Друцький[1] |
| Родичі | Семен Дмитрович Друцький |
| У шлюбі з | Софія Жедивидівна (†1486) |
| Діти | Марина Трабська |
 Герб князів Друцьких («Друцьк») | |
Дмитро[2] Семенович князь Зубревицький на прізвисько Сокира (біл. Дзмітрый «Сякіра» Зубравіцкі, пол. Mitko Zubrewicki, *~1400 — †після 1444) — русько-литовський феодал із роду Друцьких, «питомий» князь Зубревицький, державець Остра.
Біографія
Народився близько 1400 року, один із шести синів князя Семена Дмитровича Друцького. Отримав уділ із центром у Зубревичах. Ймовірно, завдяки вдалому шлюбу на Софії з дому Коріатовичів[3] значно розширив свої володіння. З 1426[4] року — державець Остерського повіту Київського князівства. У 1427 році отримав від короля ряд пожалувань у Гродненській і Щучинській волостях (мабуть, зокрема завдяки ще вдалішому шлюбу сестри).
Сподвижник великих князів Литовських Вітовта та Свидригайла. Зіграв істотну роль у конфлікті між Свидригайлом і Ягайлом за Поділля, який призвів до міжусобиці. На боці Великого князівства Руського брав участь у битві під Ошмянами (8 грудня 1432), де разом із братом Василем Красним потрапив у полон до Сигізмунда Кейстутовича. Незабаром Дмитра Сокиру звільнили, проте його вотчини (як і маєтки інших прихильників Свидригайла) ймовірно було конфісковано[5].
Після вбивства 20 березня 1440 року Сигізмунда Кейстутовича київським патрицієм Скобейком новий Великий князь, 13-річний Казимир Ягеллончик, повернув опальним феодалам їх майно. Чи був серед «щасливчиків» його дядько — достеменно невідомо. Саме тоді той, ще зовсім нестарий 40-річний чоловік, пише заповіт[6] і помирає, залишивши спадкоємицею єдину доньку Марину — дружину Семена Семеновича Трабського із роду князів Гольшанських.
Відомо, що після смерті Сокири Остерщиною заволоділи Олельковичі та Звягільські, а Марина стала його державицею з ласки троюрідного брата тільки у 1481 році[7].
Цікаві факти
- Двоюрідна сестра Дмитра Сокири, Софія Гольшанська, котра виховувалася у домі його батька, стала польською королевою (з 1422 року — четверта дружина Ягайла) і родоначальницею династії Ягеллонів, а також ініціаторкою першого перекладу Біблії на польську мову.
- Сокира вважається зачинателем однієї з гілок князів Друцьких — Друцьких-Зубревицьких або Сокир-Зубревицьких. Проте факт наявності у нього єдиної доньки Марини ставить це під сумнів.
Примітки
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 57.
- ↑ Відоміший під скороченим іменем Мітка або Мітко.
- ↑ Попри те, що історичність батька Софії, Жедивида або Жедиміна, не підтверджена, вона вважається донькою або онукою когось із Коріатовичів і «братанкою» Ягайла (останній у «Хроніці Биховця» називає Софію власницею Поділля, а себе — її дядьком).
- ↑ Іноді у літературі зустрічається явно помилковий 1392/1393 рік.
- ↑ Підтвердженням цього є остаточна передача Сигізмундом Кейстутовичем у тому ж 1432 році Поділля Польщі.
- ↑ Зберігається у московському архіві Міністерства юстиції Росії.
- ↑ Славянская энциклопедия
Джерела
- Хроніка Биховця
- Києво-Печерський пом'яник
- Друцкае княства і князі Друцкія(біл.)
- Князі Друцькі
- Митка Секира, мой односельчанин(рос.)
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |