Владислав II Ягайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владислав II Ягайло
Dei gracia Rex Polonie, nec non terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyauie, Lituanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres, etc[1]
Jogaila (Władysław II).jpg
Король Польщі
Правління 1386-1434
Коронація 4 березня 1386
Попередник Ядвіга Анжуйська
Наступник Владислав III Варненчик
Інші титули Великий князь Литовський
Володар Русі
Біографічні дані
Релігія християнство[2]
Народження 1362(1362)
Вільно
Смерть 1 червня 1434(1434-06-01)
Городок
Поховання Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Дружина Ядвіга Анжуйська
Другий шлюб Анна Цельська
Третій шлюб Ельжбета Грановська
Четвертий шлюб Софія Гольшанська
Діти Ельжбета, Ядвіга, Владислав, Казимир
Династія Ягеллони
Батько Ольгерд
Матір Юліанія Тверська
Coat of Arms of Vladislav Jagaila as king of Poland.svg
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Владисла́в II Яга́йло (пол. Władysław II Jagiełło, лит. Jogaila; 1362 — 1 червня 1434) — Великий князь Литовський (13771381, 13821386 роки) і польський король (13861434 роки), Володар та спадкоємець Русі (Руського королівства). Правнук короля Русі Юрія І Львовича та відповідно прапраправнук короля Данила. Його вважають національним героєм Польщі.

Біографія[ред.ред. код]

По матері — княжні Уляні (Юліанії) Олександрівні,

Виріс та вихований у православному середовищі.[4]

Засновник династії Ягеллонів, яка панувала в Польщі до 1572 року. Син Ольгерда Гедиміновича.

Боротьба за великокнязівський трон[ред.ред. код]

Після смерті батька отримав великокнязівський престол, став разом із своїм дядьком Кейстутом володарем Литви. Діархічний режим, успадкований від попередніх років, виявився нетривким: між співправителями спалахнула відверта боротьба, що закінчилась ув'язненням і загибеллю Кейстута (1382 р.).

Проти Ягайла розпочав боротьбу в союзі з хрестоносцями Вітовт Кейстутович, що змусило Ягайла шукати союзу з Польщею.

Польський король[ред.ред. код]

Герб роду Ягайлів

1385 року уклав Кревську унію між Польщею та Литвою, що положила початок створенню Речі Посполитої, передбачала інкорпорацію його держави до складу Польської Корони й перехід у католицтво всіх мешканців Литви.

Після одруження з королевою Ядвігою Анжуйською, 4 березня 1386 року під ім'ям Владислава II коронувався у Кракові на польський престол.

1387 року остаточно приєднав до Польщі галицькі землі (Угорщина не визнала цієї анексії Галичини[5], хоча все обмежилося дипломатичними протестами, а, ймовірно, за посередництвом Папи римського 1388 року королі Угорщини Сигізмунд Люксембург та Польщі Ягайло уклали перемир'я на один рік, а 1398-го уклали ще одну угоду на 16 років[6]. У польсько-угорських угодах 1412, 1415 та 1423 рр. вирішення цього відкладалося на пізніше[5]).

Через його політику зближення Польщі та Великого Князівства Литовського відбулось дві громадянські війни — Литовсько-руська громадянська війна 1381—1384 та Литовсько-руська громадянська війна 1389—1392 років.

У 1391 році Ягайло подарував краківському єпископові маєток Мушинського ключа, де у XIV столітті засновано село Щавник.[джерело?]

У 1392 р. за Острівською угодою змушений частково відродити політичну самостійність Литви, передавши її в управління своєму кузенові Вітовтові, але формально залишився далі Великим князем Литовським.

Під час Грюнвальдської битви 1410 року польсько-литовсько-руські війська Ягайла і Вітовта здобули вирішальну перемогу над Тевтонським орденом.

1413 року підписав з Вітовтом Городельську унію, прагнучи запевнити своїм дітям спадкоємність трону.

Після смерті Вітовта воював зі своїм братом Свидригайлом за Поділля та Луцьк (14301432 роки). Розпочав війну проти Великого князівства Руського (1432—1435 років).

Був королем до 1434 року. Згідно з Яном Длугошем Владислав II Ягайло помер від застуди, яку підхопив, слухаючи спів солов'я.

Серед подій надзвичайної важливості епохи його правління виділяють хрещення Литви і Грюнвальдську битву (1410), яка поклала край експансії німецьких лицарів. Дітей від шлюбу з Ядвігою у нього не було. Після її смерті він зміцнив зв'язок з П'ястами шляхом шлюбу з онукою Казимира III Великого і донькою графа Цельського Анною. За часів Ягайла польська дрібна шляхта здобула більші права власності, Литву та Україну було включено в польську політичну та культурну сферу впливу.

Литовська і Польська держави під владою Ягайла
Детальніше: див. Єдлінський привілей.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Владислав ІІ Ягайло є польським королем, який правив найдовше (48 років та 4 місяці)[7], хоча за тривалістю життя серед королів він другий. Також він разом з Казімежом (Казимиром) ІІІ[8] є найчастіше одруженим королем — по 4 рази. Щоправда, у Ягайла, на відміну від його попередника, народились сини.

Входив у число 24 лицарів Ордену дракона разом з Сигізмундом I, Вітовтом, Владиславом II Ягеллончиком, Ернстом Залізним (герцог Австрії), Генріхом V (король Англії), Владом ІІ Дракулом й іншими європейськими монархами.

Владислав ІІ Ягайло мав багато родичів, зокрема 11 братів і 9 сестер, не вмів ані читати ані писати, був неуком[9]. Проте, незважаючи на відсутність освіти, цікавився мистецтвом і наукою.

2 серпня 1419 року мала місце незвичайна подія: в карету Владислава ІІ влучила блискавка, вбивши 2-х придворних і 4-х коней, а також 7-х коней лицарів з кортежу. Удар також вразив самого короля, внаслідок чого сам Ягайло частково втратив слух.[10]

Тіло монарха поховане в королівській усипальниці в замку Вавель у Кракові, серце ж його, згідно з заповітом, було вийняте з грудей і поховане окремо в Городку, де він проводив багато часу в останні роки життя.

Назву «Ягайло» отримав в 1947 році найменший з 9-ти польських трансатлантичних лайнерів — єдине цього виду судно під знаком GAL-u, яке було побудоване на гамбурзькій верфі «Blohm und Voss». Також це було єдине океанське пасажирське судно, яке попало (побічно) під польський прапор у рамках німецьких репарацій після Другої світової війни. Служив корабель недовго — бо вже в 1949 році попав під прапор тодішнього Радянського Союзу, як «Петро Великий». У свою чергу назву «Владислав Ягайло» отримав один із суховантажів щецінського типу B-445.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. укр. Владислав, з Божої Ласки король Польщі, пан і дідич землі Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Ленчицької, Куяв, Помор'я і Русі, найвищий князь Литви.
  2. В. Новодворский Ягайло // Энциклопедический словарь Санкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 484–485.
  3. Костецька М. Колаборант Іван Калита // Історія. — Львів, 2015. — № 3 (16) (березень). — С. 20—21.
  4. Грушевський М. Історія України-Руси… — Т. V. — С. 509.
  5. а б Войтович Л. Королівство Русі: факти і міфи // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2003. — Вип. VII. — С. 63.
  6. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 123.
  7. [1] (пол.)
  8. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 103.
  9. Wojny polsko-krzyżackie — Witold Mikołajczak — ISBN 978-83-60383-14-8 — Wydawnictwo: Replika 2009 str. 76 (пол.)
  10. Сiekawostki (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Ольгерд
Herb Lytwa (Alex K).svg Великий князь Литовський
1377-1381
Herb Lytwa (Alex K).svg Наступник
Кейстут
Попередник
Кейстут
Herb Lytwa (Alex K).svg Великий князь Литовський
1382-1386
вдруге
Herb Lytwa (Alex K).svg Наступник
Скиргайло
Попередник
Ядвіга Анжуйська
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1386-1434
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Владислав III Варненчик
Попередник
Ядвіга Анжуйська (по польській лінії претендентів)
Ольгерд (по Литовській лінії претендентів)
Alex K Halych-Volhynia.svg Володар Русі
1399-1434
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Вітовт (литовська лінія претендентів)
Владислав III Варненчик (польська лінія претендентів)
оскаржувалося іншими претендентами