Нікола Порпора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 24 липня 2020, заснована на цій версії.
Нікола Порпора
Основна інформація
Дата народження17 серпня 1686(1686-08-17)[1][2][…]
Місце народженняНеаполь, Неаполітанське королівство[4][5]
Дата смерті3 березня 1768(1768-03-03)[1][2][…] (81 рік)
Місце смертіНеаполь, Неаполітанське королівство[4][5]
ГромадянствоНеаполітанське королівство
Професіїкомпозитор, музичний педагог
ВчителіGaetano Grecod
Відомі учніФарінеллі[6] і Йозеф Гайдн
Жанриопера
porporaproject.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ніко́ла Анто́ніо Джачінто По́рпо́ра (італ. Nicola Antonio Giacinto Porpora, 17 серпня 1686, Неаполь — 3 березня 1768, там само) — італійський композитор, автор понад 40 опер, педагог вокалу.

Біографія

Нікола Порпора народився в Неаполі. Почав навчатися музики у віці десяти років у Неаполітанській консерваторії (Conservatorio del Poveri di Gesu Cristo).

Перша його опера «Аґріппіна» («Agrippina») була поставлена ​​в Неаполі в 1708 році. Друга опера «Берениче» («Berenice») була з успіхом поставлена ​​в Римі в 1710 році. Порпора служив придворним капельмейстером у різних аристократів, в тому числі у принца Гессен-Дармштадського.

Викладав у Неаполітанській консерваторії Conservatorio di S. Onofrio (1715—1721). Був видатним вчителем вокалу. Серед його учнів — знамениті співаки Фарінеллі, Каффареллі, Антоніо Уберті (прозваний «Порпоріно»), а також композитор Йоганн Адольф Гассе, що став потім одним з його головних і постійних суперників в оперному жанрі. Його опери ставилися в Римі, Мілані, Венеції, Відні, Лондоні та інших містах Європи.

З 1725 року Порпора жив у Відні, потім в Дрездені. У 1729 році був запрошений до Лондона як диригент оперного театру. Однак він не витримав творчого суперництва з Г. Ф. Генделем, і був змушений повернутися до Італії.

З 1736 року Порпора жив у Венеції і Неаполі, з 1747 року в Дрездені, а з 1751 року — в Відні, де Йозеф Гайдн брав у нього уроки композиції. У 1758 році Порпора повернувся до Неаполя, ставши директором Conservatorio di S. Onofrio.

Останні роки його життя були затьмарені забуттям і бідністю. Помер і похований в Неаполі.

Творчість

Більшість творів Порпори належить до вокальних жанрів. Серед його творів більше 40 опер, 12 серенад, 4 пастіччо, 14 «священних опер» або ораторій, близько 135 кантат, 40 церковних творів для хору, 7 мес, 9 сольних мотетів, 12 антифонів на честь Діви Марії, а також ламентації та дуети. З творів інструментальних жанрів виділяються Віолончельний концерт соль мажор, віолончельна соната фа мажор, 6 камерних симфоній (6 sinfonie da camera a 3, op. 2, 1736, Лондон), скрипкові сонати, клавірні фуги.

Опери

Ораторії

  • Gedeone
  • Il martirio di Santa Eugenia
  • I martìri di San Giovanni Nepomuceno
  • Il verbo incarnato
  • Davide
  • Il trionfo della divina giustizia

Інструментальна і камерна музика

  • 6 sinfonie da camera a 3, op. 2 (1736, Лондон)
  • 6 sonate per 2 violini, 2 violoncelli e basso continuo (clavicembalo) (1745, Лондон)
  • 12 sonate per violino e basso (1754, Відень)
  • Ouverture roiale per orchestra (1763)
  • Concerto in sol maggiore per violoncello e archi
  • Concerto per flauto e archi
  • Sonata in fa maggiore per violoncello e basso continuo
  • 2 fughe per clavicembalo

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123494591 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ Г. Риман Фаринелли // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1310–1311.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікола_Порпора&oldid=28151093