Границя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Границя — одне з основних понять функціонального аналізу (а також математичного аналізу, який є скінченновимірним випадком функціонального), яке означає, що деякий об'єкт, змінюючись, нескінченно наближається до певного сталого значення. Точний зміст отримує лише при наявності коректного визначення поняття близькості між елементами (точками) множини, в якій вказана величина набуває значення. Основні поняття математичного аналізу — неперервність, похідна, інтеграл — визначають через границю.

Границя послідовності

Стале число називають границею послідовності (варіанти) , якщо для кожного додатного числа , скільки б малим воно не було, існує такий номер , що всі значення , в яких номер , задовольняють нерівність

Той факт, що є границею варіанти, позначають так: або просто чи . Номер залежить від вибору числа . При зменшенні число буде збільшуватись. Тобто, чим більш близьких значень до вимагати, тим ймовірніше більш далеких значення ряду доведеться розглядати.

Границя функції

Точка x знаходиться в межах δ одиниць c, f(x) — в межах ε одиниць L.
Для всіх x > S, f(x) перебуває в межах ε із L.

Означення за Коші

Нехай ,  — гранична точка множини A. Число a називають границею функції у точці , якщо

Позначення:

або

при

Означення за Гейне

Число називають границею функції в точці , якщо для довільної послідовності , що збігається до числа , відповідна послідовність значеннь функції збіжна і має границею одне і теж саме число .

Границя послідовності функцій

Див. також