Знадоби до словаря южноруского
 Титульна сторінка | |
| Автор | Верхратський Іван Григорович |
|---|---|
| Країна | Австро-Угорщина |
| Мова | Українська |
| Місце | Львів |
| Видавництво | Друкарня НТШ |
| Видано | 1877 |
«Знадоби до словаря южноруского» — тлумачний словник української мови, виданий І.Г. Верхратським 1877 року, що містить близкьо 2500 слів з указівкою місць їхнього вжитку й поширення.
Суть
І. Верхратський, уклавши словника, використав не тільки лексику західноукраїнських говорів, а й говорів Сходу України, як-от: занісно, нарозумити, позадь (позадє), склочитися тощо. Такий напрямок роботи упорядника за часів боротьби з «язичієм» мав позитивне значення.
Автор намагався дотримуватися таких принципів:
- подавати передусім слів і зворотів, уживаних у народній мові;
- подавати слів і зворотів, уживаних у творах українських письменників;
- подавати слів і зворотів зі старослов′янської мови, уживаних у творах українських письменників;
- поавати якнайменше або й зовсім не подавати нових слів.
Слова здебільшого мали ілюстративне речення з творів письменників, народних пісень, казок тощо. Якщо була можливість, то автор подавав іще місцевість поширення і ситуацію, у якій уживають слово, а також корінь і однокореневі слова з інших слов′янських мов. Записану місцеву лексему пояснено одним словом ібо словосполукою. У передмові І. Верхратький написав, що слів і речень подано так, як їх вимовляють місцеві люди. І все для того, «щоби указати, де слова більшою частиною рідші, місцеві уживаються, а також тому, що іноді тоє самоє слово в ріжних сторонах має значінє одмінне».
Критика
«Знадоби до словаря южноруского» справді були лише знадобами, матеріалами до словника української мови. Із лексикографічного погляду даний словник скоріше за все був словником місцевих західноукраїнських слів, хоч у нім були й такі слова, що вживалися й вживаються в українській літературній мові. Серед негативних рис словника варто відзначити:
- відсутність якогось єдиного принципу в побудові словника: одних слів подано так, як у тлумачному словнику, інших − як у порівняльному чи етимологічному;
- відсутність у деяких слів ілюстративних речень;
- відсутність граматичних ремарокі позначення місця наголосу в багатьох словах.
Серед позитивних рис слід відзначити такі:
- у словнику подано й пояснено слів не лише західноукраїнських, а й східно- й центральноукраїнських;
- деяких слів проілюстровано прикладами з творів І.П. Котляревського, Т.Г. Шевченка, М. Вовчка, що сприяло виробленню єдиних лексичних норм української мови.
Онлайн-версії
Джерела
- Артем Москаленко. Нарис історії української лексикографії. — Київ : Радянська школа, 1961. — С. 73-76.