Лексис
.jpg)
«Лексис…» (староцерк.-слов. ЛЄКСИС Си́рѣчъ Рече́нїѧ, Въкра́тъцѣ събра́н꙽ны. И҆ и҆ꙁ словеⷩ҇скаго ꙗ҆́ꙁы́ка, на про́сты̏ Рꙋ́скій Діѧ́леⷦ҇тъ И҆стол꙽кова́ны.) — перший друкований церковнослов'янсько-український словник Лаврентія Зизанія, що вийшов у світ у Вільні 1596 року. Словник відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов'янської лексикографії[1].
У словниковому реєстрі зафіксовано церковнослов'янську лексику, подану з перекладом староукраїнською літературною мовою. Саме тому цю працю вважають одним із перших кроків до систематизації та нормування лексичного складу обох мов[2].
Джерелом праці Зизанія був рукописний «Лексис сь толкованієм словенских слов просто»[3] (середина — 2-га половина XVI століття), глоси з українських книг, конфесійні тексти, зокрема Біблія, твори Арістотеля. Реєстрові слова розміщено в алфавітному порядку, який часто порушується, особливо внаслідок прагнення лексикографа опрацьовувати поряд слова одного кореня. Окремо вміщено омоніми, омографи. Однозначні реєстрові слова перекладаються одним чи кількома українськими словами, багатозначні — кількома. Безеквівалентні слова тлумачаться. Пояснення окремих вокабул мають енциклопедичний характер. 3изаній уперше застосував пояснення слова шляхом розкриття його етимології[4].
Реєстр словника організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу[4]. Розмежування між реєстровим словом і перекладом здійснюється комою, однак цей технічний засіб є недостатньо виразним, оскільки кому часто вжито і в самій перекладній частині. Багатозначні вокабули та лексеми зі значеннєвими відтінками Лаврентій Зизаній передає кількома відповідниками, інколи уточнюючи значення за допомогою слів-індикаторів на кшталт «и тыж», «албо», «или», «и» та інших[2].
У низці випадків подано розгорнуте тлумачення через пояснення етимології реєстрового слова та зіставлення слов'янських лексем із грецькими й латинськими. Також у цьому лексиконі вперше здійснено акцентуаційне оформлення слів[2].
Зизаній першим в історії українського й східнослов'янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком й основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників тощо[4].
Приклади українських слів у «Лексисі» Зизанія:
| Церковнослов'янська | «Проста руська» | Сучасна українська | Зображення |
|---|---|---|---|
| Благодать | ласка | ласка | 
|
| Враждую́ | ворогую́ | ворогую | 
|
| Глаголю | мо́влю | кажу, говорю, мовлю | 
|
| Жи́тница | стодо́ла, клꙋ́нѧ | стодола, клуня | 
|
| Заємлю҄ | позыча́ю | позичаю | 
|
| Мє́сть | по́мста | помста | 
|
| Мрак | мо́рокъ | морок | 
|
| Кощꙋнство | жартъ | жарт | 
|
| Недꙋг | хоро́ба | хвороба | 
|
| Трꙋд | пра̑ца | праця | 
|
| Юроди́вый | дурный | дурний | 
|
Словник згадано в третій дії комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» (1929).
- ↑ В. В. Німчук. «Лексис» Лаврентія Зизанія — перший український друкований словник. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 18 серпня 2013.
- ↑ а б в Тараненко О. О. Лексикографія: Староукраїнська лексикографія // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2.
- ↑ Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ словъ просто // Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская. Пам'ятки української мови / Наукове видання. — Упорядник текстів пам'яток і автор вступних статей Німчук В. В. — Київ: Наукова думка, 1964. — С. 177—202.
- ↑ а б в Німчук В. В. Зиза́ній (родове прізвище Кукі́ль Тустано́вський) Лаврентій // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / упоряд. З. І. Хижняк; ред. В. С. Брюховецький. — Київ: Видавничий дім «КМ академія», 2001. — С. 225—226. — 736 с. — ISBN 966-518-132-7
- Ботвинник М. Лаврентий Зизаний. — М., 1973.
- Лаврентій Зизаній. Лексис. — Вільно. 1596
- Із українських словників XVI—XVII в.: Із словника Лаврентія «Лексис… 1596 р.» // Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.). — Прага: «Сіяч», 1932. — С. 300—301.
- Лексис Лаврентія Зизанія онлайн [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Грінченко Борис. Огляд української лексикографії // ЗНТШ, 1905, т. 66. — С. 1—2.
- Москаленко А. А. «Лексисъ, сирѣчь реченїя, въкратъцѣ собраны и изъ словенскаго языка на просты рускій діѧлектъ истолкованы» Л. Зизанія // Нарис історії української лексикографії. — К., 1961. — С. 14—16.
- Горецький П. Й. «Лексис. Сирѣчъ реченїя, въкратъцѣ собраны…» Лаврентія Зизанія // Історія української лексикографії. — К., 1963. — С. 14—19.
- Німчук В. В. Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 204.
|
Це незавершена стаття про словники. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |