Поліщук Юрій Васильович
| Поліщук Юрій Васильович | ||
|---|---|---|
 Прапорщик | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 серпня 1982 Токарів, Житомирська область | |
| Смерть | 25 травня 2014 (31 рік) Запоріжжя | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ | Військова розвідка | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Миротворча місія в Косово (2007) Війна на сході України (2014) | |
| Командування | ||
| командир відділення | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ю́рій Васи́льович Поліщу́к (3 серпня 1982, с. Токарів, Новоград-Волинський район, Житомирська область, Українська РСР — 25 травня 2014, м. Запоріжжя, Україна) — український військовослужбовець, розвідник, прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис
По закінченні Токарівської загальноосвітньої школи 13 років служив за контрактом у Збройних силах, протягом півроку у 2007 брав участь у миротворчій операції в Косово, служив у глибинній розвідці. Проживав у селі Токарів, був капітаном токарівської футбольної команди «Граніт».
Гвардії прапорщик, головний сержант — командир відділення роти глибинної розвідки 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч А2076, м. Новоград-Волинський.
В середині травня 2014 року під час навчань у Запорізькій області зазнав важкої черепно-мозкової травми. За версією слідства, старший екіпажу прапорщик Поліщук впав з БТРа. Був доправлений до лікарні у Токмак, а звідти — в Запоріжжя. Діагноз: відкрита черепно-мозкова травма, зламані череп і лікоть, забій головного мозку. Перебував на лікуванні у відділенні нейрохірургії Запорізької обласної клінічної лікарні, переніс операцію, після одинадцяти днів боротьби за життя 25 травня 2014 року помер в реанімації, не виходячи з коми.
28 травня Юрія поховали на кладовищі рідного села Токарів. Залишилися батьки, сестра, дружина Тетяна та син Євген.
Нагороди
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)[1].
Вшанування пам'яті
28 травня 2015 року на будівлі Токарівської ЗОШ відкрито меморіальні дошки двом загиблим випускникам — Юрію Поліщуку та Володимиру Степанюку[2].
Пам'яті загиблих мешканців с. Токарів Юрія Поліщука та Володимира Степанюка присвячено районний турнір з міні-футболу, що проходив у с. Токарів 2015 і 2016 року[3][4].
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В районі відкрито останні три меморіальні дошки
- ↑ Футбольний турнір пам'яті загиблих в АТО
- ↑ Турнір з міні-футболу, присвячений пам’яті загиблих учасників АТО з Токарева, Юрія Поліщука та Володимира Степанюка[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Поліщук Юрій Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Прапорщик Поліщук Юрій Васильович // Український меморіал.
- В Запоріжжі рідні звинувачують у смерті контрактника офіцерів, які нібито зламали йому руку і череп // ТСН, 28 травня 2014.
- Смерть військового у Запоріжжі маскують під нещасний випадок?(рос.) // Архів з сайту «Провокація», 3 червня 2014.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Прапорщики (Україна)
- Народились 3 серпня
- Народились 1982
- Померли 25 травня
- Померли 2014
- Військовики 54-го окремого розвідувального батальйону
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Новоград-Волинського району
- Українські миротворці
- Померли в Запоріжжі
- Поховані в Новоград-Волинському районі