Миклашевський Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Павлович Миклашевський
Народився1756(1756)
Помер26 серпня 1847(1847-08-26)
Чернігівська губернія, Російська імперія
ГромадянствоРосія Росія
Діяльністьдержавний діяч, політик
Посадамалоросійський губернатор, новоросійський губернатор
ПопередникНіколєв Іван Петрович
НаступникБеклешов Сергій Андрійович
РідМиклашевські
БатькоQ124646907?
У шлюбі зБакуринська Анастасія Яківнаd
ДітиМиклашевський Олександр Михайлович
Миклашевський Андрій Михайлович
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Володимира II ступеня

Миха́йло Па́влович Миклаше́вський (нар.1756 — †26 серпня 1847) — український і російський військовий та державний діяч.

Життєпис

Онук і син бунчукових товаришів в Стародубському полку — Івана і Павла Миклашевських відповідно. Народився у Деменці на Стародубщині (тепер Росія). Служив у гвардійському полку в Петербурзі (1775-89), у 1789-92 роках — полковник стародубського карабінерського полку, після як нагорода за Римницьку битву призначений командиром кірасирського Военного Ордена полку; командував полками на Дніпровській лінії (1792-97).

1797 року призначений волинським і чернігівським губернатором, але 1800 року усунений з посади.

З 1801 року — новоросійський губернатор, з 1808 — сенатор.

Миклашевський був прихильником ідеї політичної автономії України, мав зв'язки з Новгород-Сіверським патріотичним гуртком. Під час вторгнення наполеонівських військ у Російську імперію склав проект відновлення козацьких полків у Лівобережній Україні. Після відставки оселився у своєму маєтку Понурівці, де утворив осередок українського культурно-політичного життя. За деякими даними, звідти поширився по Україні рукопис «Історія Русів».

Див. також

Джерела та література

Посилання