Микола Яросевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 16 червня 2021, заснована на цій версії.
Микола Яросевич
отець Микола Яросевич
Народився1873(1873)
с. Бедриківці, Заліщицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер1957(1957)
Львів, УРСР, СРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
 УРСР
Національністьукраїнець
Діяльністькапелан УСС та УГА
КонфесіяУГКЦ
У шлюбі зОлена Нижанківська
ДітиДарія (нар. 1898 —пом. 1978)
Тетяна (нар. 1904 — пом. ?)
Анатоль (нар. 5 лютого 1909 — пом. 11 грудня 1982)
Ірена (нар. 12 травня 1917 — пом. 29 листопада 2010)
Степан (нар. 1923 — пом. 1944)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яросевич.

Микола Яросевич (нар. 1873, с. Бедриківці, Заліщицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — пом. 1957, Львів, УРСР) — український греко-католицький священник, в'язень Талергофу (1914–1915)[1], капелан УСС та УГА, батько Ірени Яросевич (артистичний псевдонім Рената Богданська).

Життєпис

Микола Яросевич народився у 1873 році в селі Бедриківці, Заліщицького повіту Королівства Галичини та Володимирії.

У 1897 році висвячений у священника. З 1897 по 1898 рік — парох села Річка, Косівського повіту. Був парохом у селі Старий Косів з 1898 до 1903, в Коломиї з 1903 до 1905 року. У 1905 році був священником села Сапогів та Бринь біля Галича, Станіславський повіт.

Був ув'язнений у Талергофі з 1914 до 1915 року. Після чого був переведений до Відня де також був ув'язнений до 1916 року.

Служив капеланом з 1916 до 1917 року в австрійській армії у місті Фройденталь, тепер Брунталь у Чехії, де й народилися найменша донька Ірена.

Напередодні розпаду Австро-Угорщини та проголошення Західно-Української Народної Республіки родина Яросевичів повернулася на рідне Прикарпаття, де о. Микола був капеланом Легіону Українських Січових Стрільців та УГА у Коломиї з 1918 по 1919 рік.

З 1919 по 1925 рік року знову служив парохом у селах Сапогів та Бринь біля Галича[2][3].

З 21 січня 1925 до 1944 року о. Микола Яросевич служив капеланом психіатричної лікарні на Кульпаркові[4][5].

У 1945-1957 роках був священником Церкви святого Миколая у Львові[6].

Помер о. Микола Яросевич у 1957 році в Львові, похований на Личаківському цвинтарі поле №32[7].

Сім'я

Був одружений з Оленою Нижанківською, рідною сестрою визначного українського диригента, композитора та громадсько-політичного діяча Остапа Нижанківського[8], якого поляки розстріляли у 1919 році. У подружжя було п'ятеро дітей. Своїх дітей Микола Яросевич виховував у патріотичному дусі. Всі вони належали до ПЛАСТу.

Примітки

  1. ↑ Ірена Яросевич-Рената Богданська. Найкрасивіші очі Львова між двох вогнів ідентичності
  2. ↑ Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — 450 с. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. ↑ Гордіїв вузол Історична політика - вміле поєднання пам'яті і забуття.
  4. ↑ Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. ↑ Кульпарків: історично і трохи родинно
  6. ↑ Поминання родини Нижанківських
  7. ↑ Цьогоріч на Личаківському цвинтарі відреставрували 20 надгробків[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  8. ↑ Перша леді львівського джазу
  9. ↑ Дарія Яросевич (Роберт) нар. 1898 пом. 1978
  10. ↑ Тетяна Яросевич (Котик, Степанович) нар. 1904
  11. ↑ Iрена Яросевич в Пластi
  12. ↑ Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститу т україно знавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — Львів, 2007. — Збірни к 10: До 100-річчя від дня народження Романа Шухевича. — 352 с.
  13. ↑ Українка стала іконою польської діаспори

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Яросевич&oldid=32727049