Церква святого Миколая (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Миколая
Ukraine-Lviv-Church of Nicholas-1.jpg
49°50′50″ пн. ш. 24°01′44″ сх. д. / 49.8474000° пн. ш. 24.0289778° сх. д. / 49.8474000; 24.0289778Координати: 49°50′50″ пн. ш. 24°01′44″ сх. д. / 49.8474000° пн. ш. 24.0289778° сх. д. / 49.8474000; 24.0289778
Тип споруди церква і православна церква
Розташування Україна УкраїнаЛьвів
Кін. будівництва між 1264 і 1340 роками
Належність Православна церква України[1]
Адреса вул. Богдана Хмельницького, 28
Веб-сайт mykolai.lviv.ua
Церква святого Миколая (Львів). Карта розташування: Львів
Церква святого Миколая (Львів)
Церква святого Миколая (Львів) (Львів)
Церква святого Миколая у Вікісховищі?

Це́рква Свято́го Микола́я — чинна церква Православної церкви України, пам'ятка архітектури національного значення, традиційно вважається одиним із найдавніших храмів Львова. Знаходиться під горою Будельницею на вул. Богдана Хмельницького, 28 г (колишній Волинський тракт).

Історія[ред. | ред. код]

Посвята церкви Святому Миколаєві, котрий є зокрема покровителем торговців, а також розміщення поблизу брами на старій торговиці (ринку), дають підстави вважати, що фундаторами церкви були давні львівські купці. Існує однак й історична традиція, згідно з якою церква була надвірною для галицько-волинських князів, княжою усипальницею, та осередком громадсько-політичного життя раннього Львова. Традиція ймовірно навіяна текстом княжого привілею, достовірність якого певний час не викликала сумнівів і лише ХІХ столітті була спростована.[2]

Дата будівництва церкви невідома і є предметом багатьох інтерпретацій то здогадок. Місце розташування храму на території однієї із найдавніших історичних дільниць, його планувальна структура та документальна традиція, що походить від датованого 1292 роком, привілею князя Лева про надання церкві земельних угідь, свідчать про те що споруда могла бути збудована в ранній період історії міста - між 1264 і 1340 роками. Разом із тим утверджена в сучасній науці думка про неавтентичність привілею[3], залишає широкий горизонт для припущень щодо найранішої історії споруди. Археологічні розкопки, проведені у 1978 році, засвідчили заснування храму у ХІІІ столітті.[4]

У 1471 році церкву було звільнено від податків, а 1543 року парохія звільняється від замкового присуду[5].

Із 1544 року при церкві існувало Миколаївське братство. Від 1700 року церква належала Греко-католицькій Церкві, від 1946 — до Православної Церкви Московського Патріархату, з 1989 — Православна Церква Київського Патріархату[1], з 2018 — Православна церква України.

Архітектура[ред. | ред. код]

Пам'ятка не зберегла свого первозданного вигляду. Від первісної церкви залишилися тільки фрагменти стін. Її змінили ґрунтовні перебудови після пожеж 1623 та 1800 рр., коли згоріли криті ґонтом дахи, купол і вежа-дзвіниця над бабинцем. Будівля зведена на старому цвинтарі, а це підтверджує існування на цьому місці давнішої, можливо, дерев'яної церкви.

Церква являє собою своєрідну хрещату в плані споруду з квадратною навою, навколо якої групуються об'єми вівтаря з півкруглою апсидою, прямокутного бабинця і бічних каплиць, також з півкруглими апсидами.

Ukraine-Lviv-Church of Nicholas-3.jpg

Нава і вівтарна частина завершені типовими для української архітектури банями з ліхтарями. Об'ємно-планувальна композиція Миколаївської церкви зближує її з давніми храмами Київської Русі, а також має аналоги в архітектурі південних слов'ян. Від будівлі XIII ст. залишилися план, нижня частина кам'яних стін і відкриті з-під тиньку апсиди, вимурувані з тесаних блоків білого вапняку. Застосування у будівництві тесаного білого каменю було поширене в XIIXIII ст. у Галицько-Волинській Русі.

В другій половині XVII ст. церкву перебудовано й роботи закінчено у 1701 році, як про це свідчить надпис на арці головної нави. У 1776 році було прибудовано захристя.

Церква пов'язана також із традиціями балкайської та вірменської архітектури.

Поєднання класичного візантійсько-руського хрестовокупольного плану з романською будівельною технікою витворило новий самобутній стиль, характерний для зодчества давньої Галичини.

У 1926 році довкола церкви було збудовано кам'яний паркан із залізними ґратами, який виготовили за проектом Олександра Лушпинського.

Реліквії церкви[ред. | ред. код]

Із старовинних пам'яток мистецтва тут збереглися ікона Федора Тіронського (XVII ст.) та ікона Богоматері, яка є цінним твором львівського малярства першої половини XVII ст., за стилем близька до школи художника Федора Сеньковича.

У церкві зберігаються мощі Святого Миколая Чудотворця, котрі подарував церкві антіохійський Патріярх Йоаким V, під час свого перебування у Львові, требник Петра Могили 1719 року, хоругва 1760 року, на одному боці якої зображення святого Миколая, на другому — Ісус Христос з пристоячими.

Фрески головного фасаду церкви із зображенням св. Миколая, Розп'яття, св. Івана та Богородиці були виконані у 1924 році українським митцем Петром Холодним.

Сучасний іконостас був виготовлений у псевдовізантійському стилі у 1947 — 1949 роках, стінні розписи у 1955 — 1957 роках. У 1990 році розписи церкви були відреставровано.

У 2014 році на дзвіниці церкви Святого Миколая було знайдено дерев'яні скульптури ангелів. За оцінками мистецтвознавців, це роботи, найімовірніше, видатного Йогана Ґеорґа Пінзеля (середини ХVІІІ століття). Скульптури були відреставровані фахівцями[6].

З ініціативи духовенства, громади церкви Св. Миколая, Мистецького фонду імені короля Данила, науковців, що досліджують історію найдавнішої православної церкви Львова, було створено виставку «Скарби княжої церкви св. Миколая у Львові»[7].

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Центр міської історії центрально-східної Європи / Церква св. Миколая Переглянуто 15 травня, 2010
  2. Зубрицкий, Д. Критико-историческая Повесть временных лет Червонной или Галицкой Руси. От водворения христианства при князьях поколения Владимира Великого до конца XV столетия, - С. 15-18
  3. Купчинський О. Акти і документи галицько-волинського князівства ХІІІ - першої половини ХІV століть. Дослідження. Тексти, Львів: НТШ, - С.538-540
  4. Малевская, Кос А., Рожко М., Шолохова Е. Архитектурно-археологические исследования во Львове и Львовской области // Археологические открытия 1978. - Москва, 1979. -С. 361.
  5. Крип'якевич Іван, Історичні проходи по Львові
  6. Сучасне українське православ'я творить власну модель церкви – священики
  7. Скарби княжої церкви св. Миколая у Львові

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]