Координати: 49°36′38.000016100006″ пн. ш. 22°21′57.999996099995″ сх. д. / 49.61056° пн. ш. 22.36611° сх. д. / 49.61056; 22.36611

Креців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Креців
пол. Kreców
Церква Преображення Господнього,
споруджена у 1784 р., зруйнована у 1980 р.

Координати 49°36′38.000016100006″ пн. ш. 22°21′57.999996099995″ сх. д. / 49.61056° пн. ш. 22.36611° сх. д. / 49.61056; 22.36611

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Тирява-Волоська
Висота центру 349  м
Населення 8 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-535
Автомобільний код RSA
SIMC 0361318
GeoNames 767571
OSM 2906315 ·R (Гміна Тирява-Волоська)
Креців. Карта розташування: Польща
Креців
Креців
Креців (Польща)
Креців. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Креців
Креців
Креців (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Кре́ців (пол. Kreców) — давнє українське село в Польщі, у гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 8 осіб (2011[1]).

Назва

У 1977-1981 рр. село в ході кампанії ліквідації українських назв село було перейменовано на Сади (пол. Sady).

Розташування

Село розташовується в Солених Горах.

Історія

До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руське воєводства.

У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, Королівство Галичини та Володимирії. У 1880 році село належало до Добромильського повіту, у селі нараховувалось 424 мешканці та 100 мешканців у фільварку (майже всі греко-католики, за винятком кількох римо-католиків), місцева греко-католицька парафія належала до Ліського деканату Перемишльської єпархії.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Добромильського повіту Львівського воєводства, в 1934-1939 рр. — у складі ґміни Кузьміна. На 1 січня 1939-го в селі з 740 жителів було 650 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 40 поляків і 30 євреїв[2].

12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Дрогобицької області у складі повіту[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, у рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з селом було передане до складу Польщі.

Українське населення було піддане етноциду — більшість виселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. та 20-25 травня 1947 року під час Операції Вісла решта 205 осіб депортована на понімецькі землі, так що в селі не залишилося жодного жителя.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

У 1784 р. в селі була зведена дерев’яна церква Богоявлення Господнього на місці попередньої. У 1936 р. парафія передана до Бірчанському деканату. В 1926 році розширена. Після виселення українців використовувалась під склад. У 1980 р. церква зруйнована польською владою в рамках акції «естетизації території».

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 5 0 5 0
Жінки 3 0 3 0
Разом 8 0 8 0

Примітки

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
  3. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  4. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання