Жизномирський монастир Преображення Господнього
| Жизномирський монастир Преображення Господнього | |
|---|---|
| Тип споруди | монастир |
| Розташування |  Україна |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2017) |
Жизномирський монастир Преображення Господнього — згромадження монахів у 17-18 століттях поблизу села Жизномир (нині Бучацького району Тернопільської області).
Історичні відомості
Заснований, за одними даними, у середині XVI ст. або раніше,[1] за іншими, як православний близько 1600 р. Збудований у 1600–1606 роках за матеріальної підтримки в основному дочки молдавського господаря Єремії Могили Марії Могилянки (послала гроші, ще не будучи дружиною Стефана Потоцького[2]) та її чоловіка — брацлавського воєводи Стефана Потоцького (надав ґрунт (тобто земельну ділянку), город, ліс[2]). Церква Преображення Господнього була зведена в оборонному стилі.
Монастир не раз зазнавав нападів ординців[3]. Під час нападів тут часто переховувались мешканці Жизномира, околиць, бо монастир був повністю оточений лісом.[4]
1700 р. приєднався до ЧСВВ. Серед актів Бучацького монастиря існувала (можливо, збереглась) грамота з підписом його засновника — белзького воєводи Стефана Александера Потоцького (внука фундаторки) від 3 червня 1715 р., за якою ігуменом монастиря призначався о. Сильвестр Тарасевич (до 1711 року він був останнім ігуменом Завалівського монастиря[5]). У 1724 році закритий і прилучений до Бучацького монастиря після смерті о. Сильвестра Тарасевича[2]. Баронч Садок вказує, що це було рішенням С. А. Потоцького з метою розвитку Бучацького монастиря.[6]
У 1781 році через мізерний дохід монастиря у церкві перестали відправляти служби. Будівлі та церкву монастиря сильно пошкодила пожежа 1798 р., яку спричинив пустельник, що тут мешкав.
Церква монастиря — одна з небагатьох пам'яток так званого триконхового типу церков.[7]
Див. також
Примітки
- ↑ Żyznomierz… — S. 925.
- ↑ а б в Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина… — C. 68.
- ↑ можна припустити, які його руйнували
- ↑ Залеський Осип. Крукова гора // Бучач і Бучаччина… — С. 480.
- ↑ батик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 591. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 113. (пол.)
- ↑ Бевз М. Оборонна твердиня над Стрипою / Чин Святого Василія Великого // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 49—50 (січ.—лют.). — 32 с. — С. 28—29.
Література
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Гуцал П. Жизномирський монастир Преображення Господнього // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 575. — ISBN 966-528-197-6.
- Стоцький Я. Жизномирський монастир Преображення Господнього // Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — С. 69—70. — ISBN 978-966-658-239-6.
- Стоцький Я. А. Жизномирський монастир Преображення Господнього // Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — С. 59—60. — ISBN 966-7086-24-0.
- Żyznomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 925. (пол.) — S. 925. (пол.)
