Жизномир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Жизномир
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Жизномирська сільська рада
Код КОАТУУ 6121281101
Облікова картка Жизномир 
Основні дані
Населення 1 652
Територія 42,58 км²
Густота населення 387,98 осіб/км²
Поштовий індекс 48432
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°01′55″ пн. ш. 25°22′56″ сх. д. / 49.03194° пн. ш. 25.38222° сх. д. / 49.03194; 25.38222Координати: 49°01′55″ пн. ш. 25°22′56″ сх. д. / 49.03194° пн. ш. 25.38222° сх. д. / 49.03194; 25.38222
Середня висота
над рівнем моря
324 м[1]
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48432, с. Жизномир
Сільський голова Винник Дмитро Михайлович
Карта
Жизномир. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Жизномир
Жизномир
Жизномир. Карта розташування: Тернопільська область
Жизномир
Жизномир

Жизномир у Вікісховищі?

Жизно́мир — село в Бучацькому районі Тернопільської області України. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району, неподалік районного центру, зліва[1] автошляху Бучач — Золотий Потік — Лука — Незвисько.

Історія[ред.ред. код]

Середньовіччя[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 21 грудня 1439 року[2] у протоколах галицького суду[3].

На початку ХІХ ст. дідичем (власником) Жизномира був представник шляхетського роду Даніель[a] Ласький (Daniel Łaski), який у своєму заповіті 1810 р. вказав, що передає власну бібліотеку оо. Василіянам[4].

Австрійський період[ред.ред. код]

Жизномир на мапі фон Міґа, XVIII ст.

1841 р. — діяла парохіяльна школа.[5]
Діяли товариства «Просвіта» (точний час заснування філії невідомий, в 1902 р. «просвітяни» збудували мурований, накритий черепицею будинок),[5] «Сокіл», «Січ» , «Відродження» (наймолодша громадська організація, протиалкогольне товариство, засновник філії — абсольвент коломийської ґімназії Михайло Луців),[6] кооператива.
1902 р. — жителі села брали участь в хліборобському страйку; орендар Корнбліг з сином та службовиками самі косили та годували худобу.[6]
1905 р. збудовано школу з 2-ма великими класами та 2-кімнатним мешканням для вчителя.[5]
1907 р. — заснована філія пожежно-руханкового товариства «Січ» (кошовий — Гринь Дмитрів)[6]
Перед 1914 р. жизномирці мали 900 морґів поля на 220 родин.[4]
1910 р. — крамницю читальні «Просвіти» переорганізовано на кооперативну.[7]
1914 р. — Гринь Дмитрів, Олекса Данькович, Іван Пиндиківський брали участь у Здвизі Соколів та Січей у Львові.

Перша світова і Українська Революція[ред.ред. код]

За 9 місяців українсько-польської війни 1918—1919 рр. загинули, померли від тифу, пропали безвісти 38 осіб.[8]

У складі ІІ Речі Посполитої[ред.ред. код]

19201922 роки — встановлення окупаційної влади, переслідування активних та свідомих українців, часті провокації з боку влади. Восени 1921 р. відновлено читальню «Просвіти», при ній відкрито крамницю. Активістами «Просвіти» організовано курс для неграмотних.[8] Осінь 1922 р. читальняну крамницю перетворено на кооперативу «Косар».[9]

Динаміка населення[ред.ред. код]

  • 1841 р. — 703 українці
  • 1880 р. — 1004 (95,1 %) українців, 21 (2,0 %) поляків, 30 (2,9 %) жидів
  • 1900 р. — 1313 (94,6 %) українців, 43 (3,0 %) поляків, 22 (2,4 %) жидів
  • 1912 р. — 1290 (94,2 %) українців, 10 (0,7 %) поляків, 70 (5,1 %) жидів
  • 1939 р. — 1780 (92,2 %) українців, 150 (в тому числі 110 колоністів; 7,8 %).[4]

Еміґрація[ред.ред. код]

До 1914 р. виїхали 104 особи, повернулись 41; 19201939 рр. — 34 особи (ніхто не повертався). Під час і після другої світової війни виїхали 110 осіб: США — 53, Канада — 56, Австралія — 1 особа. З колишніх дивізійників 14-ї зброї СС дивізії «Галичина» (в Ріміні було 28 осіб) частина осіли у Великій Британії, дехто повернувся додому.[7]

Релігія[ред.ред. код]

  • монастир Преображення Господнього (поблизу села, тепер у лісі; 1606 р., збереглись залишки), розташовувався спочатку в травертиновій скелі.
  • церква Ісуса Христа (1885; мурована);
  • капличка.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Оборонна церква монастиря Преображення Господнього (згоріла разом з монастирем 1798 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 157.
  • Символічна могила Борцям за волю України (1942; відновлено 1994) та УСС — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1333.
  • Пам'ятник «Борцям за волю України» — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1334.
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) — пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 143.
  • Поселення Жизномир I (давньоруський час, XII—XIII ст.) — пам'ятка археології місцевого значення, охоронний номер 1233.
  • Монастирська ділянка і дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета), зростає біля школи — ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

Є також

  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1992);
  • пам'ятний хрест на місці загибелі 3-х вояків УПА (1992).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, відділення зв'язку, ПАП «Жизномир».

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Олексій Бабій (1909—1944) — діяч ОУН і УПА;
  • Михайло Василик (1919—1951) — діяч ОУН і УПА;
  • Іван Винник (1915—1999) — український громадський діяч, меценат у США;
  • Володимир Гуляк (1912—1941) — діяч ОУН і УПА, окружний провідник ОУН Чортківщини;
  • С. Гуляк (1906 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
  • Юліан Гуляк (1915—1944) — діяч ОУН і УПА, провідник ОУН Тернопільської області (осінь 1940—1941), керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944);
  • Іван Данькович (нар. 1911) — український громадський діяч у Канаді;
  • Ілько Клим (1902—?) — український громадський діяч у Канаді;
  • Михайло Коваль (1886 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
  • Іван Кривенький (1919—1950) — надрайоновий референт СБ УПА;
  • Степан Кривенький (нар. 1927) — український співак-аматор;
  • Йосиф Король (1892 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
  • Роман Лесів — український художник та дослідник історії краю;
  • Григорій Лисий (1888—1972) — український педагог, пасічник, громадський діяч;
  • Михайло Лисий (1911—1970) — український громадський діяч у Канаді;
  • Володимир Мельник (1941) — український громадський діяч, доктор технічних наук, професор;
  • Юліан Павлишин (1908 — р. см. невідомий) — український медик, пластовий діяч у США;
  • Ольга Саварин (нар. 1930) — українська громадська діячка в Канаді;
  • Володимир Соханівський (1925—2003) — український лікар, редактор, громадський діяч;
  • Михайло Соханівський (1915—1999) — український актор, співак хору і диригент;
  • Михайло Станкевич (нар. 1948) — український мистецтвознавець, педагог, громадський діяч;
  • Іван Стойко (нар. 1961) — український громадсько-політичний діяч;
  • Ольга Христенко (1980) — історик, журналіст, публіцист;
  • Степан Шепелявий (1897) — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч, меценат у США.

Пов'язані із селом[ред.ред. код]

  • Босаків Петро (пом. 1940) — бучацький районовий провідник ОУН, застрелений більшовицьками,[10] спочатку був похований на цвинтарі селі Підлісся біля Бучача у квітні 1940 року, 1942 році перепохований у селі Жизномир.[11]
  • Винник Петро — громадський активіст[12]
  • Зацний Лев — діяч ОУН, у гостях в Юліяна Гуляка.[13]
  • Пиндюра Дмитро — війт села (18 років), учасник австро-пруської війни 1866 р.[5]

Світлини[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Зауваги[ред.ред. код]

  1. в українських джерелах його звуть Данило

Примітки[ред.ред. код]

  1. нові хати на околиці майже біля автошляху
  2. Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 73. — XXXV (після запису № 708). (лат.)
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 75. — № 732.
  4. а б в C. Шипилявий. Жизномир… — С. 515.
  5. а б в г C. Шипилявий. Жизномир… — С. 516.
  6. а б в C. Шипилявий. Жизномир… — С. 517.
  7. а б C. Шипилявий. Жизномир… — С. 518.
  8. а б C. Шипилявий. Жизномир… — С. 521.
  9. Там само. — C. 522.
  10. Так у джерелі → Ковалишин М., Мизак Н., Павлишин С., Уніят В. Жизномир… — С. 606.
  11. Лепак І., Мельничук Б., Уніят В. Підлісся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 639. — ISBN 978-966-457-228-3.
  12. Шипилявий С. Жизномир… — C. 515—518.
  13. Мизак Н. За тебе, Свята Україно. — С. 23.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.