Жизномир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Жизномир
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ UA61060070100091503
Облікова картка Жизномир 
Основні дані
Засноване 1439
Населення 1 652
Територія 4,258 км²
Густота населення 387,98 осіб/км²
Поштовий індекс 48432
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°01′55″ пн. ш. 25°22′56″ сх. д. / 49.03194° пн. ш. 25.38222° сх. д. / 49.03194; 25.38222Координати: 49°01′55″ пн. ш. 25°22′56″ сх. д. / 49.03194° пн. ш. 25.38222° сх. д. / 49.03194; 25.38222
Середня висота
над рівнем моря
324 м[1]
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста Іванців Марія Михайлівна
Карта
Жизномир. Карта розташування: Україна
Жизномир
Жизномир
Жизномир. Карта розташування: Тернопільська область
Жизномир
Жизномир
Мапа
Мапа

CMNS: Жизномир у Вікісховищі

Вигляд на село з пагорба
Церква Царя Христа
Капличка
Школа
Автобусна зупинка

Жизно́мир — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району, неподалік районного центру, зліва[1] автошляху Бучач — Золотий Потік — Лука — Незвисько.

Історія[ред. | ред. код]

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 21 грудня 1439 року[2] у протоколах галицького суду[3].

На початку ХІХ ст. дідичем (власником) Жизномира був представник шляхетського роду Даніель[a] Ласький (Daniel Łaski), який у своєму заповіті 1810 р. вказав, що передає власну бібліотеку оо. Василіянам[4].

Австрійський період[ред. | ред. код]

Жизномир на мапі фон Міґа, XVIII ст.

1841 р. — діяла парохіяльна школа[5]. Діяли товариства «Просвіта» (точний час заснування філії невідомий, в 1902 р. «просвітяни» збудували мурований, накритий черепицею будинок)[5], «Сокіл», «Січ», «Відродження» (наймолодша громадська організація, протиалкогольне товариство, засновник філії — абсольвент коломийської гімназії Михайло Луців)[6], кооперативи.

1902 р. — жителі села брали участь в хліборобському страйку; орендар Корнбліг із сином та службовиками самі косили та годували худобу[6].

1905 р. збудовано школу з двома великими класами та 2-кімнатним мешканням для вчителя[5].

1907 р. — заснована філія пожежно-руханкового товариства «Січ» (кошовий — Гринь Дмитрів)[6].

Перед 1914 р. жизномирці мали 900 моргів поля на 220 родин[4].

1910 р. — крамницю читальні «Просвіти» переорганізовано на кооперативну[7].

1914 р. — Гринь Дмитрів, Олекса Данькович, Іван Пиндиківський брали участь у Здвизі Соколів та Січей у Львові.

Перша світова й Українська Революція[ред. | ред. код]

За 9 місяців українсько-польської війни 1918—1919 рр. загинули, померли від тифу, пропали безвісти 38 осіб[8].

У складі Другої Речі Посполитої[ред. | ред. код]

1920—1922 роки — встановлення окупаційної влади, переслідування активних та свідомих українців, часті провокації з боку влади. Восени 1921 р. відновлено читальню «Просвіти», при ній відкрито крамницю. Активістами «Просвіти» організовано курс для неграмотних[8]. Осінь 1922 р. читальняну крамницю перетворено на кооперативу «Косар»[9].

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[10].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[11].

Динаміка населення[ред. | ред. код]

  • 1841 р. — 703 українці
  • 1880 р. — 1004 (95,1 %) українців, 21 (2,0 %) поляків, 30 (2,9 %) євреїв
  • 1900 р. — 1313 (94,6 %) українців, 43 (3,0 %) поляків, 22 (2,4 %) євреїв
  • 1912 р. — 1290 (94,2 %) українців, 10 (0,7 %) поляків, 70 (5,1 %) євреїв
  • 1939 р. — 1780 (92,2 %) українців, 150 (в тому числі 110 колоністів; 7,8 %)[4].

Еміграція[ред. | ред. код]

До 1914 р. виїхали 104 особи, повернулись 41.

1920—1939 рр. — 34 особи (ніхто не повертався).

Під час і після Другої світової війни виїхали 110 осіб: США — 53, Канада — 56, Австралія — 1 особа. З колишніх дивізійників 14-ї зброї СС дивізії «Галичина» (в Ріміні було 28 осіб) частина осіли у Великій Британії, дехто повернувся додому[7].

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Оборонна церква монастиря Преображення Господнього (згоріла разом з монастирем 1798 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 157.
  • Символічна могила Борцям за волю України (1942; відновлено 1994) та УСС — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1333.
  • Пам'ятник «Борцям за волю України» — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1334.
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) — пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 143.
  • Поселення Жизномир I (давньоруський час, XII—XIII ст.) — пам'ятка археології місцевого значення, охоронний номер 1233.
  • Монастирська ділянка і дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета), зростає біля школи — ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

Є також:

  • Пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1992).
  • Пам'ятний хрест на місці загибелі 3-х вояків УПА (1992).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, відділення зв'язку, ПАП «Жизномир».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Олексій Бабій (1909—1944) — діяч ОУН і УПА;
  • Михайло Василик (1919—1951) — діяч ОУН і УПА;
  • Іван Винник (1915—1999) — український громадський діяч, меценат у США;
  • Володимир Гуляк (1912—1941) — діяч ОУН і УПА, окружний провідник ОУН Чортківщини;
  • Гуляк Степан (1906 — 1979) — офіцер 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина», український громадський діяч у Канаді;
  • Юліан Гуляк (1915—1944) — діяч ОУН і УПА, провідник ОУН Тернопільської області (осінь 1940—1941), керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944);
  • Іван Данькович (нар. 1911) — український громадський діяч у Канаді;
  • Диня Юрій Йосипович (1973—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Ілько Клим (1902—?) — український громадський діяч у Канаді;
  • Михайло Коваль (1886 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
  • Іван Кривенький (1919—1950) — надрайоновий референт СБ УПА;
  • Степан Кривенький (нар. 1927) — український співак-аматор;
  • Йосиф Король (1892 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
  • Роман Лесів — український художник та дослідник історії краю;
  • Григорій Лисий (1888—1972) — український педагог, пасічник, громадський діяч;
  • Михайло Лисий (1911—1970) — український громадський діяч у Канаді;
  • Володимир Мельник (нар. 1941) — український громадський діяч, доктор технічних наук, професор;
  • Юліан Павлишин (1908 — р. см. невідомий) — український медик, пластовий діяч у США;
  • Ольга Саварин (нар. 1930) — українська громадська діячка в Канаді;
  • Володимир Соханівський (1925—2003) — український лікар, редактор, громадський діяч;
  • Михайло Соханівський (1915—1999) — український актор, співак хору і диригент;
  • Михайло Станкевич (1948—2017[12]) — український мистецтвознавець, педагог, громадський діяч;
  • Іван Стойко (нар. 1961) — український громадсько-політичний діяч;
  • Ольга Христенко (1980) — історик, журналіст, публіцист;
  • Степан Шепелявий (1897) — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч, меценат у США.
  • Степан Данкович (1925—2017) Діяч- ОУН і УПА

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

  • Босаків Петро (пом. 1940) — бучацький районовий провідник ОУН, застрелений більшовицьками,[13] спочатку був похований на цвинтарі селі Підлісся біля Бучача у квітні 1940 року, 1942 році перепохований у селі Жизномир.[14]
  • Винник Петро — громадський активіст[15]
  • Зацний Лев — діяч ОУН, у гостях в Юліяна Гуляка.[16]
  • Пиндюра Дмитро — війт села (18 років), учасник австро-пруської війни 1866 р.[5]

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. в українських джерелах його звуть Данило

Примітки[ред. | ред. код]

  1. нові хати на околиці майже біля автошляху
  2. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 73. — XXXV (після запису № 708). (лат.)
  3. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 75. — № 732.
  4. а б в C. Шипилявий. Жизномир… — С. 515.
  5. а б в г C. Шипилявий. Жизномир… — С. 516.
  6. а б в C. Шипилявий. Жизномир… — С. 517.
  7. а б C. Шипилявий. Жизномир… — С. 518.
  8. а б C. Шипилявий. Жизномир… — С. 521.
  9. Там само. — C. 522.
  10. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  11. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  12. Помер мистецтвознавець Михайло Станкевич [Архівовано 2 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Галичина. — 2017. — 16 березня.
  13. Так у джерелі → Ковалишин М., Мизак Н., Павлишин С., Уніят В. Жизномир… — С. 606.
  14. Лепак І., Мельничук Б., Уніят В. Підлісся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 639. — ISBN 978-966-457-228-3.
  15. Шипилявий С. Жизномир… — C. 515—518.
  16. Мизак Н. За тебе, Свята Україно [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — С. 23.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]