Фрідріх Гунд

Фрідріх Гунд
Friedrich Hund
Фрідріх Гунд, 1925 рік Фрідріх Гунд, 1925 рік
Народився	4 лютого 1895(1895-02-04) Карлсруе, Німецька імперія
Помер	31 березня 1997(1997-03-31) (102 роки) Геттінген, Західна Німеччина
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німецька імперія  ФРН
Діяльність	фізик, викладач університету, письменник-документаліст, фізик-ядерник, хімік
Alma mater	Лейпцизький університет Єнський університет Ростоцький університет Геттінгенський університет
Галузь	теоретична фізика
Заклад	Франкфуртський університет Лейпцизький університет Геттінгенський університет Єнський університет Ростоцький університет
Посада	професор і rector of the University of Jenad
Науковий керівник	Макс Борн
Аспіранти, докторанти	Harry Lehmannd Едвард Теллер Карл Фрідріх фон Вайцзеккер Рудольф Паєрлс Gerhard Hoehlerd Щербан Цицейка Bernhard Kockeld Ганс Ейлер Gerhard Heberd Jürgen Schnakenbergd Werner Rennebergd Georg Ludwig Hofackerd Edwin Karl Gorad Detlof Julius Alexander Ponsonby Lyond Alfred Recknageld
Членство	Прусська академія наук Академія наук НДР Саксонська академія наук (1 квітня 1951) Леопольдина BBAW Геттінгенська академія наук International Academy of Quantum Molecular Scienced Саксонська академія наук
Відомий завдяки:	основи квантової механіки, Правило Гунда
Діти	Gerhard Hundd
Нагороди	Медаль Планка (1943)
Фрідріх Гунд у Вікісховищі

Фрідріх Гунд (нім. Friedrich Hund; 4 лютого 1896(18960204), Карлсруе — 31 березня 1997, Геттінген) — німецький фізик. Учасник розробки методу молекулярних орбіталей та автор формулювання правила Гунда.

Біографія

Гунд був сином торговця виробів з металів та товарів домашнього вжитку. Відвідував школи у Карлсруе, Ерфурті. У Наумбурзі у реальній гімназії отримав абітуру у 1915 році. На початку першої світової війни зламав ногу і не попав на фронт. У той час допомагав своєму вчителеві професорові Паулю Шенгальсу у проведенні занять. Через два роки його призвали на службу у синоптичну службу при військовому флоті.

Після закінчення війни вивчав математику, географію та фізику в університеті Марбурга та Геттінгена. У 1921/22 роках здав державні іспити на кваліфікацію вчителя. У 1922 році в Геттінгенському університеті захистив дисертацію під керівництвом Макса Борна на тему ефекту Рамзауера, працюючи у той час референдарем у гімназії Геттінгена. У 1922—1927 роках був асистентом Борна поряд з Вернером Гайзенбергом та Паскуалем Йорданом. Після габілітації у 1925 році став приват-доцентом теоретичної фізики в університеті Геттінгена. У 1925/25 роках провів стажування у Нільса Бора в Копенгагені. З 1927 року професор теоретичної фізики у Ростоці. Після запрошення та перебування у Гарвардському університеті в 1929 році перебрався у Лейпциг. З 1929 по 1946 Гунд — професор Лейпцизького університету, у 1946—1951 роках — Єнського університету, 1951—1956 роках — університету Франкфурта-на-Майні, та у 1956 — Геттінгенського університету.

У 1931 році Фрідріх Гунд одружився з Інґебор Сейнше, пізніше доктором математики та мав з нею 6 дітей. З 1996 року Фрідріх Гунд почесний громадянин міста Єна.

Наукова діяльність

Три великі фізики:
Фрідріх Гунд, Вернер Гайзенберґ та Макс Борн з нагоди 70-ти річчя Гунда у лютому 1966 в Геттінгені

Гунд опублікував понад 250 робіт. Основні праці з квантової механіки, спектроскопії (систематика атомних і молекулярних спектрів), магнетизму та історії фізики. У 1925 році він встановив чотири емпіричні правила в атомній фізиці, що дозволяють описати стани електронних конфігурацій атомів, які тепер носять його ім'я: правила Гунда. У хімії перше з цих правил особливо важливе і часто згадується просто як правило Гунда.

Посилання

Біографія Фрідріха Гунда