Duke Nukem (відеогра)
Duke Nukem | |
---|---|
Розробник | Apogee Software[d] |
Видавець | Apogee Software[d] |
Дистриб'ютор | Steam |
Жанр(и) | платформер і науково-фантастична відеограd |
Платформа | Windows, DOS і macOS |
Дата випуску | 1 липня 1991 |
Режим гри | однокористувацька гра |
Мова | англійська |
Творці | |
Ігродизайнер(и) | Тодд Ріплоглd |
Композитор(и) | Скотт Міллер |
Технічні деталі | |
Носій | гнучкий диск і цифрова дистрибуція |
Duke Nukemd | |
Наступна гра | Duke Nukem IId |
Офіційний сайт |
Duke Nukem (Дюк Нюкем) — комп'ютерна гра формату сайд-скроллер в жанрі платформер. Розробила і видала гру компанія Apogee Software.
Сюжет
Дія гри розгортається в найближчому майбутньому, в постапокаліптичному світі. Божевільний вчений Доктор Протон (англ. Dr. Proton) вирішує захопити світ за допомогою своєї армії «техботІв» (англ. techbots). Дюк Нюкем найнятий ЦРУ для того, щоб впоратися з ученим. Перший епізод розгортається в спустошеному місті. У другому епізоді Дюк Нюкем вирушає за Доктором Протоном на його секретну базу на Місяці. У третьому Доктор Протон тікає в майбутнє, і Дюк вирушає за ним в погоню крізь час[1].
Ігровий процес
Ігровий процес в цілому досить простий — для завершення рівня потрібно лише знайти вихід на наступний. Рівні досить великі в усіх напрямках, тому недостатньо просто «бігти направо». Час від часу необхідно взаємодіяти з оточенням, наприклад, збирати ключі для відкриття дверей або знищувати електричні генератори для відключення бар'єрів[1]. В цілому гра являє собою досить звичайний для shareware-ігор початку 1990-х років «лабіринтовий» платформер. Незважаючи на те, що у протагоніста практично завжди є зброя, Duke Nukem не є грою про стрілянину або перестрілки[2].
Разом з тим для гри характерне опрацювання деталей. Наприклад, в грі є предмет «ніжка індички», який відновлює здоров'я. Однак, якщо в нього вистрілити, то він стане «приготованим», і в такому вигляді відновить більше здоров'я. У банки з колою можна стріляти, і тоді вони стають зброєю і завдають шкоди ворогам, або збирати їх, і тоді гравцеві нараховуються додаткові очки. Ракети під час вибуху знищують частину рівня, а ящики-пастки покривають поверхню платформи вогнем. Якщо підібрати предмет на зразок кігтя або взуття, Дюк отримає можливість використовувати нове вміння. У розкиданих по рівнях ящиках можна знайти і інші предмети[1][2].
У грі є «секретні бонуси», призначені для більш досвідчених гравців[1]. Для отримання цих бонусів передбачені особливі цілі, наприклад, не отримувати пошкоджень, вразити стріляниною всі камери або знаки з написом ACME, зібрати в правильному порядку розкидані по рівню літери, склавши слово DUKE тощо. Єдина нагорода за взяття бонуса — нарахування додаткових балів, які в цілому не приносять користі: гравець може зберегти гру і вийти з гри, після чого йому буде запропоновано внести своє ім'я в таблицю максимальних очок. Повторюючи цю процедуру кілька разів, можна заповнити всю таблицю своїм ім'ям.
У даній грі, на відміну від наступних в серії[en], головний герой не демонструє типаж мачо і поціновувача пива, сповненого тестостероном[2]. Навпаки, він не схильний виявляти свою маскулінність і нав'язувати свої смаки, він не лається і не курить[1]. Він стріляє в роботів, їсть індичку і п'є колу, а, коли вмирає, з вибухом перетворюється в конфетті. У діалогах його репліки в цілому прості і стосуються поточного завдання, за одним винятком — підтекст у фразі після перемоги над Доктором Протоном, коли Дюк повертається додому до своєї жінки Опри.
Розробка
За словами одного з творців гри і програміста Тодда Ріплогла (англ. Todd Replogle), створювати деякі низькорівневі частини коду гри мовою асемблера йому допомагав Джон Кармак[3].
Технічний бік
Через технічні обмеження ігровий світ не може прокручуватися попіксельно, прокрутка відбувається тільки зрушенням на «блок» розміром 8х8 пікселів.[джерело?] Аналогічний спосіб скролінгу використано також, наприклад, у Zeliard[ru], Cosmo's Cosmic Adventure[en] або Duke Nukem II[ru]. У консольних і аркадних комп'ютерних іграх для прокрутки зазвичай використовувалося спеціалізоване устаткування, наприклад, мікросхема PPU в приставці NES може здійснювати прокрутку задніх планів[джерело?]
У частині оформлення можна відзначити значні запозичення з інших ігор, наприклад, з Turrican[en][4] і MS-DOS-версії гри Mega Man[5].
Правові питання
Після видання гри компанії Apogee Software стало відомо, що в мультиплікаційному серіалі «Команда рятувальників Капітана Планети» є персонаж з таким самим ім'ям (Duke Nukem), що й у грі. Для уникнення можливого судового переслідування було вирішено випустити версію гри 2.0, в якій головний герой був перейменований в Duke Nukum. Пізніше стало зрозуміло, що права на ім'я Duke Nukem не були зареєстровані, чим і скористалася Apogee, зареєструвавши це ім'я на себе, завдяки чому в сиквелах використано оригінальне ім'я персонажа — Duke Nukem[6].
Критика
Видання Hardcore Gaming 101 у своїй ретро-рецензії робить висновок, що гра має певні проблеми, і вона не може зрівнятися з іграми на приставках того ж часу. Однак, якщо враховувати її вік і ті комп'ютери, для яких вона призначена, можна зробити висновок, що гра непогано зроблена і в неї можна з цікавістю трохи пограти[1].
У PC Gamer вважають, що єдина причина вважати Duke Nukem важливою грою на ПК полягає в тому, що без неї не було б Duke Nukem 3D, а 3D Realms витратили б залишок десятиліття, працюючи над яким-небудь «Cosmo's Cosmic Adventure Forever»[2].
Примітки
- ↑ а б в г д е Duke Nukem - IBM PC (1991). Hardcore Gaming 101 (англ.). 24 серпня 2018. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ а б в г Richard Cobbett (24 жовтня 2010). Crap Shoot: Duke Nukem. PC Gamer (англ.). Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Todd Replogle interview (from 2001). Strife Streams (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ Duke Nukem stole graphics from Turrican!. nemmelheim.de (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2008. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ S&F Prod. – Duke Nukum. S&F Prod. (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2008. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ 3D Realms Site: Duke Nukem I. 3D Realms (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 7 лютого 2019.