Сайд-скролер
Сайд-скролер (англ. Side-scroller) — піджанр відеоігор, в яких ігровий процес відбувається з бічної точки зору. Об'єкти на екрані як правило рухаються зліва направо (рідше — справа наліво). Ці ігри використовують технологію скролінгу. Перехід від ігор із графікою на одному екрані або графікою з перемиканням екранів до графіки сайд-скролінгу в золоту добу аркадних відеоігор[en] у третьому поколінні консолей виявився переломом в ігровому дизайні, зіставним із переходом до тривимірної графіки в п'ятому поколінні консолей[1].
Першим сайд-скролером українського виробництва були Пригоди піонерки Ксені (1991 рік)[2].
У квітні 1977 року Sega випустила аркадний шутер Bomber.[3] Проривною стала гра Defender[en] (щодо року випуску — 1980-го чи 1981-го — точаться суперечки), яку випустила компанія Williams Electronics. Проривом стало те, що ігровий світ було розширено за межі єдиного статичного ігрового екрану. Defender має міні-карту, також звану радаром, яка також зустрічається в іграх Battlezone[en] і Rally-X[en], випущених 1980 року.
Першим сайд-скролером із численними та відокремленими рівнями стала гра Scramble[en] 1981 року.[4] У технічному плані в сайд-скролери було додано технологію паралакс-скролінгу[en], що надає графіці ілюзію глибини. Фонові зображення поміщають на різні шари, які переміщуються з різною швидкістю так, щоб предмети, розташовані далі від віртуальної камери, переміщалися з меншою швидкістю, ніж розташовані ближче до неї. Найчастіше першою грою, що представила цю технологію, називають Moon Patrol[en], яка вийшла 1982 року.[5] Однак, того ж року вийшла гра Jungle Hunt[en] від Taito, в якій також використано паралакс-скролінг.
Гра Hover Attack для комп'ютерів Sharp X1[en], яка вийшла 1984 року, стала першим шутером виду «біжи та стріляй», яка не тільки мала вільний скролінг, але й давала змогу стріляти по діагоналі, а не тільки прямо вперед. 1985 року вийшла гра Thexder[en], яка стала проривом у жанрі шутерів-платформерів.[6]
Гра Gradius від Konami, випущена 1985 року, надала гравцеві керування вибором зброї, тим самим у геймплей внесено новий стратегічний елемент.[4] Щоб досягти певного успіху, гравець мусив, серед іншого, запам'ятовувати рівні.[7] Gradius та її портретний протагоніст визначили жанр скролл-шутерів і започаткували серію, яка охоплює низку сиквелів.[8]
1987 року вийшла гра Contra, яку відзначали за прицілювання в різні боки та геймплей у кооперативному режимі гри. Однак, на початку 1990-х років, зі зростанням популярності 16-бітових ігрових приставок, жанр скролл-шутерів виявився перенасиченим іграми, тому розробникам довелося докладати багато зусиль для виділення своєї гри з-поміж інших.
У грі 1974 року Speed Race[en], яку розробив Нісікадо Томохіро[en], був представлено вертикальний скролінг і вигляд зверху.[9] В іграх Super Bug[en] від Kee Games[en] (1977) і Fire Truck[en] від Atari (1978), крім вигляду зверху, застосовано скролінг у різних напрямках. В обох іграх використано чорно-білу графіку, проте на екрані гри Super Bug у центральній частині був шар жовтого кольору. У кольоровій грі 1980 року Rally-X[en] від Namco представлено не лише скролінг у різних напрямках, а також можливість «потягнути» край екрану в протилежному напрямку.[10] Також у грі є ранній приклад радара, що показує положення автомобіля на карті.[11]
Grand Prix[en] від Atari — перегоновий сайд-скролер для приставки Atari 2600, випущений 1982 року. До 1984 вийшло ще кілька перегонових ігор із виглядом збоку, серед яких Excitebike від Nintendo,[12] Jumping Cross від SNK[13] і Mystic Marathon[en] від Williams Electronics[en] — гра з горизонтальним скролінгом про забіги серед різних фантастичних істот.[14]
Першим платформером із технологією сайд-скролінгу стала гра Jump Bug[en], що вийшла 1981 року. Гравець керує стрибаючим автомобілем і направляє його для стрибків різними платформами у вигляді будівель, хмар або пагорбів. У грі є рівні як із вертикальним, так і з горизонтальним скролінгом.[6]
1984 року в грі Pac-Land[en] від Namco була спроба зробити платформери дещо складнішими іграми, ніж просто стрибки через перешкоди. Ця гра не здобула успіху[15], проте згодом вийшли ігри Wonder Boy[en] від Sega (1986) і Super Mario Bros. від Nintendo (1985), досить близькі до неї. У Pac-Land також застосовано багатошаровий паралакс-скролінг.[16] Також 1985 року вийшла гра The Legend of Kage[en] від Taito,[17] в якій рівні істотно розширено у всіх напрямках. 1984 року Sega випустила гру Flicky[en][18], простий платформер із горизонтальним скролінгом, у якому представлено перший маскот компанії. 1985 року Namco випустила послідовника Pac-Land — гру Dragon Buster[en] у стилістиці фентезі.[19]
Випущена Nintendo 1985 року гра Super Mario Bros. стала архетиповою для численних наступних платформерів зі сайд-скролінгом. За даними «Книги рекордів Гіннесса» на 1999 рік, продажі гри склали понад 40 млн копій. Успіх цієї гри сприяв популяризації жанру в епоху восьмибітових ігрових приставок. Sega намагалася змагатися з цим успіхом своїми ігровими серіями Alex Kidd[en] та Wonder Boy[en]. У пізніших іграх серії Wonder Boy до традиційного геймплею платформера додано елементи квестів та рольових ігор.[20]
1984 року вийшла гра Kung-Fu Master[en] від Irem[en], на ідею якої надихнула гонконзька кіноіндустрія, вона заклала основи жанру beat 'em up зі сайд-скроллінгом. Ця гра мала простий геймплей і багато ворогів.[21][22] Також 1984 року у грі Karateka[en] показано успішний приклад упровадження сюжету в геймплей про єдиноборства. Також це перший сайд-скролер із використанням кат-сцен.[джерело?]
У грі Renegade[en], яка вийшла 1986 року, геймплей віддалено від стилю бойових мистецтв, типового для раннього жанру beat 'em up; у ній представлено геймплей, заснований на вуличних бійках. При локалізації гри для західної аудиторії (ця версія вийшла того ж року) додано сюжет про помсту злочинному світу, що стало популярнішим серед геймерів, ніж спортивні змагання за строгими правилами з інших ігор.[23] Renegade установив канони для пізніших ігор у жанрі beat 'em up. Також у ній представлено можливість переміщення як горизонтально, так і вертикально.[24]
1987 року, з виходом гри Double Dragon[en] від Technos[en], почалася так звана "золота доба"[en] жанру beat' em up, що тривала близько 5 років. Гра розроблялася як «духовний спадкоємець» гри Renegade тієї ж компанії,[23][25] однак вона розсунула межі жанру, додавши до нього набір деталізованих ударів із бойових мистецтв, а також видатним режимом кооперативної гри для двох гравців.[23] Саме завдяки успіху Double Dragon ринок комп'ютерних ігор до кінця 1980-х років виявився переповнений іграми в жанрі beat ' em up.[25] Серед ігор цього часу можна виділити високо оцінені критиками Golden Axe від Sega і Final Fight[en] від Capcom (обидві 1989 року)[23]. Гра Final Fight була спробою Capcom створити сиквел до файтингу Street Fighter[en] (рання назва — Street Fighter '89)[26], але компанія вирішила назвати гру інакше.[27] Final Fight, названа кращою грою в жанрі,[28] отримала два сиквели і пізніше її портовано на інші системи.[27] Golden Axe здобула похвали за інтуїтивно-зрозумілий геймплей у стилі hack and slash і кооперативний режим гри, а також за вплив вибору протагоніста на стиль ведення бою.[29] Цю гру відносять до кращих у жанрі, завдяки додаванню фентезійних елементів, які виділяють її на тлі інших ігор beat ' em up, виконаних в міських сетингах.[30]
Сайд-скролери — поширене явище на аркадних автоматах, а також на різних домашніх комп'ютерах та ігрових приставках 1980-х років. У пристроях на зразок Atari 800[31] чи Commodore 64 зазвичай було устаткування, орієнтоване на розв'язання цієї задачі, проте в IBM PC такого устаткування тоді було. Реалізація плавного скролінгу була складною задачею для програмістів. На початку 1980-х існувало небагато портованих із аркадних автоматів на IBM PC ігор із плавним скролінгом, серед яких були ігри Moon Patrol[en] та Defender[en][джерело?]. У другій версії Sopwith також є плавний скролінг.
1990 року, працюючи в Softdisk[en], програміст Джон Кармак розробив технологію плавного скролінгу, відому як «адаптивне оновлення тайлів». Для перевірки концепції було створено технологічну демонстрацію Dangerous Dave in Copyright Infringement, у якій було скопійовано перший рівень із гри Super Mario Bros. 3 із заміною Маріо на Небезпечного Дейва[en] з ранніх ігор Softdisk.[32] Успіх технології був таким, що Кармак та деякі інші працівники Softdisk звільнилися з компанії, щоб заснувати власну компанію id Software. Того ж року вийшла гра Commander Keen in Invasion of the Vorticons[en], яка стала першим (за даними «Книги рекордів Гіннесса») широкодоступним платформером для IBM PC з підтримкою плавного скролінгу.[33]
- ↑ IGN Presents the History of SEGA - IGN - Page 2. IGN. Процитовано 25 грудня 2015.
- ↑ документація - Пригоди піонерки Ксені. sites.google.com. Архів оригіналу за 20 серпня 2022. Процитовано 8 лютого 2016. [Архівовано 2022-08-20 у Wayback Machine.]
- ↑ ボンバー,セガ・アーケードゲームヒストリー. sega-interactive.co.jp (яп.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- 1 2 Prof. Jim Whitehead. Game Genres: Shmups // University of Santa Cruz : статья. — 2007. — . — 01.
- ↑ History of Computing: Video games - Golden Age. Thocp.net (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2009. Процитовано 15 лютого 2019.
- 1 2 Travis Fahs (24 березня 2008). The Leif Ericson Awards. IGN (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- ↑ Brian Ashcraft, Jean Snow. Arcade Mania! The Turbo-Charged World of Japan's Game Centers. — Kodansha International, 2008. — С. 76. — ISBN 9784770030788.
- ↑ Greg Kasavin (6 червня 2006). Gradius Collection Review. Gamespot (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 15 лютого 2019.
- ↑ Bill Loguidice, Matt Barton. Vintage games: an insider look at the history of Grand Theft Auto, Super Mario, and the most influential games of all time. — Focal Press, 2009. — С. 197. — ISBN 978-0-240-81146-8.
- ↑ Gaming's most important evolutions. GamesRadar (англ.). 9 жовтня 2010. Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 15 лютого 2019.
- ↑ Rally-X на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
- ↑ Excitebike на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
- ↑ Jumping Cross на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
- ↑ Mystic Marathon на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
- ↑ Pac-Land. arcade-history.com (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Namco History Volume 4. Anime Densetsu (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2006. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ The Legend of Kage. arcade-history.com (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Flicky на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
- ↑ Dragon Buster. arcade-history.com (англ.). Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Kurt Kalata (12 червня 2012). Hardcore Gaming 101: Wonderboy. Hardcore Gaming 101 (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Spanner Spencer (6 лютого 2012). The Tao of Beat-'em-ups • Page 2. Eurogamer (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Bill Kunkel, Joyce Worley, Arnie Katz. The Furious Fists of Sega! // Computer Gaming World : журнал. — 1988. — 10. — P. 48—49. — ISSN 0744-6667.
- 1 2 3 4 Spanner Spencer (12 лютого 2008). The Tao of Beat-'em-ups. Eurogamer (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Evolution of a Genre: Beat 'Em Ups. ABC Television (англ.). 6 листопада 2007. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 16 лютого 2019.
- 1 2 William Cassidy (5 січня 2003). Double Dragon. Gamespy (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2009. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Volume 1: Street Fighter '89. Capcom (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 16 лютого 2019.
- 1 2 Hardcore Gaming 101 (3 грудня 2012). Final Fight. Hardcore Gaming 101 (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Alex Navarro (9 травня 2007). Final Fight Review. Gamespot (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Greg Kasavin (6 грудня 2006). Golden Axe Review. Gamespot (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ William Cassidy (8 червня 2003). Golden Axe. Gamespy (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2007. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Chris Crawford, Lane Winner, Jim Cox, Amy Chen, Jim Dunion, Kathleen Pitta, Bob Fraser, and Gus Makreas. Chapter 6: Scrolling // De Re Atari. — Atari, Inc, 1982. Архівовано з джерела 17 лютого 2019
- ↑ John Romero. Planet Romero: Dangerous Dave in "Copyright Infringement" (англ.). Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ First PC platform game to feature smooth scrolling. Guinness World Records (англ.). Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 16 лютого 2019.