Срібний Сидір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:05, 27 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Срібний.
Сидір Іванович Срібний
Народження 28 грудня 1916(1916-12-28)
село Бірки (Великобагачанський район) Полтавської області, Україна
Смерть 12 жовтня 1944(1944-10-12) (27 років)
біля с. Лігатне, Латвія
Поховання Братський цвинтар (Рига)d
Країна Російська імперія, УНР, СССР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1938—1944
Партія КПРС
Звання  Старший лейтенант
Командування 4-ю стрілецькою ротою 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Німецько-радянська війна
* Чернігівсько-Прип'ятська операція
* Битва за Дніпро
* Битва за Київ (1943)
* Калинковицько-Мозирська операція
* Операція «Багратіон»
* Ризька операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден Вітчизняної війни I ступеня

Сидір Іванович Срібний (28 грудня 1916 — 12 жовтня 1944[1]) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943). У роки Німецько-радянської війни командир 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, гвардії старший лейтенант[2].


Біографія

Народився 28 грудня 1916 року у селі Бірки Полтавської губернії Російської імперії. Українець. Закінчив 5 класів школи і курси рахівників в м. Миргород. Працював у колгоспі.

У РСЧА з 1938. Закінчив полкову школу.

З 7 липня 1941 на Північно-Західному фронті. У березні 1943 призначений командиром 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Відзначився при переправ через річку Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник М. П. Бударін написав, що в боях на Київському напрямку Срібний проявив себе виключно сміливим, витриманим і мужнім командиром. 24.9.1943 року першим зі своєю ротою форсував Дніпро і першим прийняв удар противника. На плацдармі відбив понад 15 атак, знищивши понад 200 солдат і офіцерів противника. Був контужений, але з поля бою не пішов[3].

17 жовтня 1943 року старшому лейтенанту Срібному Сидору Івановичу присвоєно звання Героя СССР з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[4].

С. І. Срібний бере участь у звільненні України і Білорусі, потім в Ризькій операції. В нагородному листі командир полку гвардії полковник Л. Г. Мірошниченко написав:

«9 жовтня 1944 року замінив вибулого командира батальйону. Першим форсував ріку Маза-Югла. Утримуючи плацдарм, відбив чисельні контратаки. 12 жовтня у вирішальних боях особистим прикладом надихав бійців на бойові подвиги. В цьому бою Срібний загинув смертю хоробрих. За мужність і хоробрість в бою з німецькими загарбниками удостоєний нагородження орденом Вітчизняної війні І ступеня»[5].

Гвардії старший лейтенант С. І. Срібний похований у м. Рига на основній ділянці Братського кладовища[6][7].

Нагороди

Пам'ять

На батьківщині С. І. Срібного, в селі Бірки (Великобагачанський район) Полтавськой області, йому встановлена мемориальна дошка.

Примітки

  1. ↑ В книзі Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 вказана дата 11.10.1944
  2. ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  3. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 29 липня 2012 у WebCite] Фонд 33. — Оп.793756, д.45, запись 150040001, стр.186 (рос.)
  4. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 29 липня 2012 у WebCite] Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
  5. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 29 липня 2012 у WebCite] Фонд 33. — Оп.686196, д.7437, запись 29822528, стр.74 (рос.)
  6. ↑ http://voin.russkie.org.lv/riga_bralu.php Воинские братские могилы (рос.)
  7. ↑ http://ru.rigasbralukapi.lv/apbedijumi-1940-1990/(рос.)[недоступне посилання з вересня 2019]

Посилання

  • Срібний Сидір Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Срибный С. И. (рос.)
  • Полтава историческая(рос.)
  • Село Бірки

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Срібний_Сидір_Іванович&oldid=33902171