Перстач сріблястий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:31, 9 грудня 2021, створена Мар'яна Микуш (обговорення | внесок) (Вказана загальна характеристика, поширення та заготівля рослини. Доповнено застосування рослини.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перстач сріблястий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Перстач (Potentilla)
Вид:
Перстач сріблястий (P. argentea)
Біноміальна назва
Potentilla argentea
L., 1753

Перстач сріблястий (Potentilla argentea L.). Родина розоцвіті — Rosaceae. Відрізняється від перстача випрямленого блискучими зверху темно-зеленими, знизу сріблясто-повстистими листками, суцвіття волотисто-щиткоподібне. Росте переважно на лісових галявинах, уздовж просік, на луках, лісових пасовищах. Світлолюбна рослина. Перстач білий і сріблястий поширені по всій Україні, крім крайнього Степу.

Загальна характеристика

Перстач сріблястий — багаторічна трав'яниста рослина. Корінь стрижневий, в верхній частині покритий залишками листя. Стебла в нижній частині зігнуті у формі дуги, висота 10-30 см, покриті, як і черешки листя, і квітконоси, білим або сірим повстяним опушенням з домішком простих волосків. Прикореневі і нижні стеблеві листя довгочерешкові, з 6-7 листочками, середні та верхні — з 3-5 листочками. Листочки зворотнояйцевидні, з вузьколінійною основою, з 2-5 зазубреними кінцями на верхівці з кожної сторони, зверху зелені, знизу — блідувато-зелені. Прилистки прикореневих листків перетинчасті, бурі, стеблеві — трав'янисті. Квітки яскраво-жовті, на довгих квітконіжках. Плоди дрібні, зморщені. Цвіте в червні-липні, плоди дозрівають в липні-серпні.

Застосування

Запах у перстача відсутній, смак трішки терпкий. Рослина містить дубильні речовини і аскорбінову кислоту. В медицині використовують надземну частину у складі збору, який призначають при лікуванні папіломатозу сечового міхура, анацидного гастриту та виразковій хворобі шлунка. В народній медицині використовували як кровоспинний засіб, при проносі, ангіні, туберкульозі легенів, гіпертонічній хворобі, ревматизмі, міозиті, як протиглистне; зовнішньо — як ранозагоювальне, для полоскань при кровоточивості та ясен, виразках язика та слизової оболонки рота. Зафарбовує тканину та бавовну у червоний колір. Медонос.

Заготівля

Заговляють траву у фазі цвітіння, зрізуючи ножиком чи серпом без грубих прикореневих частин.

Зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання 3 роки.

Поширення

Зустрічається по всій Україні, але частіше зустрічається на заході. Росте на склонах ярів і річкових долин, сухих узліссях і полянах, біля узбіччя,сухих випасах, іноді росте як бур'ян. Утворює невеликі зарослі, особливо в районах лісостепу (Волинський, Львівський, Рівненський, Житомирський, Київський, Хмельницький, Винницький, Кіровоградський райони).

Див. також

Посилання

Джерела