Любиковицька волость

Любиковицька волость
Центр	Любиковичі
Площа	28 183 (1885)
Населення	6637 осіб (1885)
Густота	21.6 осіб / км²
Наступники	ґміна Любіковіче

Любиковицька волость — адміністративно-територіальна одиниця Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Любиковичі.

Станом на 1885 рік складалася з 10 поселень, 9 сільських громад. Населення — 6637 осіб (3376 чоловічої статі та 3261 — жіночої), 846 дворових господарства.

Основні поселення волості:

• Любиковичі — колишнє власницьке село при річці Случ за 150 верст від повітового міста, 900 осіб, 128 дворів; волосне правління; 2 православних церкви, постоялий будинок, винокурний завод. За 7 верст - винокурний завод. За 29 верст - смолоскипідарний завод.
• Бережки — колишнє власницьке село при річці Случ, 890 осіб, 91 двір, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
• Білятичі — колишнє власницьке село при річці Горинь, 575 осіб, 84 двори, 2 постоялих будинки, водяний млин.
• Карасин — колишнє власницьке село, 370 осіб, 42 двори, православна церква.
• Колки — колишнє власницьке село при річці Случ, 922 особи, 101 двір, постоялий будинок, вітряк.
• Кураш — колишнє власницьке село при річці Горинь, 341 особа, 49 дворів, православна церква, католицька каплиця, водяний млин.
• Стрільськ — колишнє власницьке село при річці Случ, 1660 осіб, 247 дворів, православна церква, поштова станція, 2 постоялих будинки.

Під владою Польщі

Гміна Любіковіче
1920—1939
Воєводство	Поліське, Волинське
Повіт	Сарненський
Адмінцентр гміни	Любиковичі
Тип гміни	Сільська
Громади	10
Населення (1921)  • населення  • густота населення	12 185

Після окупації Волині поляками волость називалася ґміна Любіковіче і входила до Сарненського повіту Поліського воєводства.

16 грудня 1930 ґміна у складі повіту була передана до Волинського воєводства.

Польською окупаційною владою на території ґміни велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 10 громад:

1. Бережки — село: Бережки, фільварок: Бережки та хутори: Любня, Росош і Узлісся;
2. Білятичі — село: Білятичі та хутори: Ямне і Угол-Білятицький;
3. Глушиця — село: Глушиця та хутори: Глушицькі і Євтухівські;
4. Карасин — село: Карасин, хутори: Брідці, Хлівиська, Хлопчин, Хороше, Хошкль, Темний-Кущ, Чепелька, Доротині, Грярка, Яблунева-Грядка, Карасин, Кленик, Озірці, Піщаниці, Підлісинець, Поледо, Люнитовичі, Смітовище, Спарище та лісничівка: Заліщанська;
5. Карпилівка — село: Карпилівка і Рудня-Карпилівська та залізнична станція: Страшів;
6. Колки — село: Колки, фільварок: Колки та хутори: Хлівці, Іст, Поробка і Прибій;
7. Любиковичі — село: Любиковичі, фільварок: Любиковичі та хутори: Буда, Камінне-Полеі Підуплищі;
8. Мар'янівка — село: Мар'янівка та лісничівка: Орли;
9. Стрільськ — село: Стрільськ, залізнична станція: Стрільськ та хутори: Горщок, Грабник, Косове, Ковалів-Ріг, Круг, Маклакове, Масевичі, Маслопуща, Погоня, Поробка, Сажалка і Замлинець;
10. Залужжя — село: Залужжя та фільварок: Залужжя.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням районів.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)