Карпилівка (Сарненський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Карпилівка
Coat of arms of Karpylivka.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Сарненський район Сарненський район
Громада Клесівська територіальна громада
Рада/громада Карпилівська сільська рада
Код КОАТУУ 5625482301
Облікова картка Карпилівка 
Основні дані
Засноване 1700
Населення 2276
Площа 0,18 км²
Густота населення 12644,44 осіб/км²
Поштовий індекс 34513
Телефонний код +380 3655
День села 22 травня
Географічні дані
Географічні координати 51°24′38″ пн. ш. 26°42′19″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
149 м
Найближча залізнична станція Страшів
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 34513, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Карпилівка, вул. Незалежності, 41, тел. 2-29-51
Веб-сторінка «Карпилівка Онлайн» (неофіційна)
Карта
Карпилівка. Карта розташування: Україна
Карпилівка
Карпилівка
Карпилівка. Карта розташування: Рівненська область
Карпилівка
Карпилівка
Мапа

Карпи́лівка — село в Україні, в Сарненському районі Рівненської області, центр Карпилівської сільської ради. Населення становить 2276 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Безіменна, права притока Случі.

Місцеві назви[ред. | ред. код]

Самоназва села — «Корпиловка», самоназва жителів — «корпиловец» або «корпилянец», «корпилянка».

Історія[ред. | ред. код]

З давніх часів і до 20 століття[ред. | ред. код]

В музеї села Карпилівка зберігаються кам'яні знаряддя праці, знайдені на стоянках древніх людей біля села. Це вказує на давній час заселення території села людьми.

Село було у власності князів Дубровицьких, згодом в часи Першої Речі Посполитої належало до Стрільського ключа (сукупність маєтків) Дубровицького дзвону. Пізніше — у власності католицького ордену Піарів.

Через Карпилівку проходили шляхи по правому березі Случа, якими перевозили залізну руду, поташ та інші товари з села Рудня-Карпилівська, Сехів до портів на річці Случ (поштовий тракт «Сехи-Дубровиця» через Карпилівку, Стрільськ) та шлях з Півночі на Південь «Дубровиця-Чудель». Ці шляхи сполучали розвинуті містечка Сехи (Томашгород), Дубровицю і річкові порти на річці Случ[1].

Віддавна Карпилівка була зручним місцем для річкового сплаву лісу. Багато жителів села займалися плисацтвом, були плисаками (про це згадується у «Літописі села Карпилівка», Т. Я. Компаневич, 1895 рік).

З Третім поділом Речі Посполитої, село опиняється під владою Російської Імперії. В 1885 Карпилівка належала до Немовицької волості Рівненського повіту Волинської губернії, населення — 661 особа, 76 дворів.

1853 року в селі відкрили дерев'яну православну церкву, побудовану коштом прихожан. Церква називалася Свято-Миколаївською. В 1895 році священик Теофілакт Яковлевич Компаневич підготував церковно-приходський опис Карпилівського приходу, «Літопис села Карпилівка».

Початок-середина 20 століття[ред. | ред. код]

За даними «Географічного словника Королівства Польського», виданого в 1902 році, в Карпилівці було 136 димів, 925 мешканців. До православної парафії в Карпилівці належало село Рудня (Рудня-Карпилівська)[2]

В 1906 році населення села становило вже 1071 особу[3]

В складі незалежної Української народної республіки[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни і проголошення Української Народної Республіки, село в складі Волинської губернії входить до першої незалежної української держави — УНР, а потім Української Держави Скоропадського[4].

Згодом під час Радянсько-української війни, за умовами Варшавський договору між Українською Народною Республікою і Польщею в 1920, а потім і Ризького мирного договору (між Польщею і РРФСР та УРСР), село разом із українськими землями Західного Полісся відходить до влади Польської Республіки. Характер польського режиму не був демократичним. Головні його ознаки — авторитаризм з окупаційними особливостями управління[5]. Читайте також: Українські землі у складі Польщі 1919-1938.

1921—1939 роки[ред. | ред. код]

Станом на 30 вересня 1921 року, в Карпилівці було 213 домів, загальне населення — 1188 мешканців, з них чоловіків: 593, жінок: 595. За вірою, було: 11 римо-католиків, 1109 православних, 68 юдеїв. За національністю: 10 чол. — польської, 1107 чол. — української, 68 чол. — єврейської, 3 — іншої національності[6].

Чоловіче населення відбувало військові повинність у польському війську. На все населення були накладені трудові повинності — «шарварок». В ті часи в Карпилівці відкрито чотирикласну школу в приміщені, яке почали будувати ще до Першої світової війни. Школу могли відвідувати і діти селян. Навчання велося українською та польською мовами. В сусідніх селах, Рудні-Карпилівській та Страшеві, польською владою споруджено комплекс оборонних споруд від наступу Радянських військ — Сарненський укріплений район (частина укпріпрайону «Полісся»)[7]

За часів перебування під владою Польської республіки, село з 15 березня 1920 року знаходилось в складі Гміни Немовичі (пол. Gmina Niemowicze)[8], Сарненського повіту Поліського воєводства.

Життя в міжвоєнні часи в сарненському повіті характеризують так: «Поліщуки голодували, бідували, і саме тут широкого впливу набула „всіляка демагогії більшовиків“, які обіцяли поліщукам краще життя за порядками, які на той час вже існували „по тому боці греблі“. Коли ж українські активісти намагались розповісти селянам, який „рай“ на тому боці, що там найбільша в світі неволя, голод і пекло, поліщуки не вірили, говорили, що це випадки, а їх підкупили пани»[9]

Початок Другої світової війни[ред. | ред. код]

З початком Другої світової війни, на зміну польського режиму, починається радянська окупація. З січня 1940 року село Карпилівка входить до Сарненського району Ровенської області (область називалась так на російський манер до 1991, коли область перейменовано згідно норм української мови в Рівненську).

До наступу німецьких військ в 1941 році, радянська влада встигла провести «зачистку» населення села. Багато жителів були відправлені в табори за політичними обвинуваченнями.

В часи німецької окупації, під час Другої світової війни, єврейське населення села силою утримували в гетто в Сарнах та Дубровиці. Там же їх було страчено серед багатьох тисяч інших євреїв під час відступу нацистів в серпні 1942 року[10].

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2 211 осіб[11].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:

Мова Відсоток
українська 99,52 %
російська 0,26 %
білоруська 0,13 %
вірменська 0,04 %
польська 0,04 %

Історичні пам'ятки та знахідки[ред. | ред. код]

Кам'яні знаряддя праці[ред. | ред. код]

Знаходяться в музеї села Карпилівка. Недосліджені. Коли і за яких обставин знайдені — не відомо. До переміщення в музей, зберігалися в сільраді.

Знахідки під час розкопки курганів[ред. | ред. код]

Згадуються в першому томі «Стара Волинь і Волинське Полісся» О. Цинкаловського: «Коло села 4 кургани, в одному з них було 2 шкелети, кераміка і бронзовий перстень, там також знайдено скарб монет», стор. 488.

Що це за кургани і де знаходилися — не відомо. За повідомленнями Цинкаловського та «Археологическая карта Волынской губернии» Антоновича, кургани досить поширені в Сарненському районі.

Скарб монет[ред. | ред. код]

Знайдений в 1870 році. Складався з 222 срібних монет 17 століття: польських, пруських і шведських.

Згадується в «Археологическая карта Волынской губернии», В. Антовича, 1900 року видання, Москва., стор. 37. В своїй праці Антонович про цю знахідку посилається на джерело «Дела Имперской археологической коммисии».

Приміщення школи поч. 20-го століття[ред. | ред. код]

Почала будуватися на початку 20-го ст. адміністрацією Російської Імперії, добудована після Першої світової війни при Польській Республіці. Зараз приміщення покинуте і не використовується.

Рукопис «Літопис села Карпилівка»[ред. | ред. код]

1895 р., російською (дореформенною мовою). Створений тодішнім настоятелем Свято-Миколаївської церкви села Карпилівка, Теофілактом Компаневичем. Писався в рамках краєзнавчої ініціативи Православної російської церкви на українських землях.

Є зразком церковно-парафіяльних літописів, які створювалися завдяки діяльності Волинського церковно-археологічного товариства (далі — ВЦАТ)та дослідницьких ініціатив Архієпископа Модеста.

Пам'ятка не має наукових висновків, експертиз не проходила.

Стратегія розвитку[ред. | ред. код]

В селі Карпилівка та селах, що входять до Карпилівської сільради прийнята і впроваджується Стратегія сталого розвитку Карпилівської сільської ради Сарненського району на термін 2013—2017 років[13]. В документі визначені основні показники села та напрямки його розвитку.

Згідно неї, на зборах ініціативної групи щодо створення Стратегії було визначено три основних напрямки діяльності громади: розвиток територіальної громади, стимулювання інвестиційної діяльності та розвиток туристичного потенціалу.

Освіта та соціальна інфраструктура[ред. | ред. код]

В Карпилівці діє Карпилівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня. Працює дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок». Також в селі діє Будинок культури, публічно-шкільна бібліотека.

Медицина і охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Медичний заклад в селі працює з 1950 року. В 1998 році на його базі створено сільську амбулаторію. У 2002 р. частину приміщення дитячого садка відведено і відремонтовано під приміщення сільської амбулаторії. У 2008 р. була відкрита аптека в амбулаторії лікувальної та сімейної медицини. Фармацевтом працює Мартинюк Людмила Миколаївна. В 2009 р. була надана машина швидкої допомоги. Про здоров'я жителів села турбуються 11 працівників на чолі з головним лікарем Чугай Оленою Олексіївною.

Релігія[ред. | ред. код]

У селі діє церква Святого Миколая (Православна Церква України). Побудована в 1853 році, зруйнована комуністами в 1964, відновлена громадою Карпилівки та сусідніх сіл на початку 90-х років ХХ ст.

Також є Дім молитви євангелістів та декілька їх осередків.

Культура[ред. | ред. код]

Музика та співи[ред. | ред. код]

Зразковий аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Оберіг» с. Карпилівка, заснований в 1983 році, звання «Зразковий» ансамблю присвоїли в 1996 році. Керівником (станом на 1.01.2011 року) є Мартинюк Галина Петрівна.

Сьогодні гурт нараховує 30 учасників різних за віком, які неодноразово виступали на місцевих, районних та обласних сценах.

Діє також ансамбль ансамблю народної пісні «Журавлина».

Краєзнавчі та історичні дослідження[ред. | ред. код]

В селі діє кабінет історії, який займається дослідженням історії та етнографії села. Деякі зразки експонуються.

Народні умільці[ред. | ред. код]

  • Пецькова Людмила Володимирівна — вишивальниця.
  • Никончук Марія Іванівна — вишивальниця.
  • Мартинюк Руслана Іванівна — майстриня з в'язання, бісероплетіння та орігамі.
  • Степанець Роман Романович — майстер по виготовленню виробів з металу та методом випалювання.
  • Романчук Валентина Миколаївна — вишивальниця.
  • Задорожна Парасковія Тихонівна — вишивальниця.
  • Мартинюк Людмила Миколаївна — майстриня з вишивання та в'язання.

Видатні особистості[ред. | ред. код]

  • Художник-графік, ілюстратор, член Національної Спілки художників України, Сергійчук Володимир, 1954 р.н.
  • Художник-живописець, член Національної Спілки художників України, Жилка Іван, 1958 р.н.
  • Мартинюк Василь Кирилович — кандидат філологічних наук, викладач Луцького педагогічного університету.
  • Щевич Василь Іванович — художник-іконописець.
  • Оленіч Микола Назарович — працівник міністерства сільського господарства Білорусі.
  • Романчук Іван Іванович — генерал військової частини м. Луцьк.

Село належить до 3 зони радіоактивного забруднення[14].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Село Карпилівка, Сарненський і Дубровицький райони на картах від 16-го ст. до 1938 року. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2015. 
  2. Географічний словник Королівства Польського, т.15 ч.2, сторона 61, стаття «Karpiłówka», 9-та позиція
  3. Список населённых мест Волынской губернии, 1906
  4. Сумські історики отримали карту України із кордонами УНР (позначення нанесені станом на жовтень 1918 року). Архів оригіналу за 28 січень 2015. Процитовано 10 лютий 2015. 
  5. Польська окупація Західної України в 1918—1939 роках. Як це було
  6. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. T. 8, Województwo poleskie
  7. Сергій Яровенко, Невідомий «золотий» вересень. Волинь 1939
  8. Gmina wiejska Niemowicze
  9. О. Бабич, Л. Леонова, «Від Сарненського повіту до Сарненського району»
  10. Місця нацистського терору на території Рівненської області, 1941—1944 рр., в Сарненському гетто розстріляно 15 тис. євреїв і циган
  11. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 лютого 2019. 
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 лютого 2019. 
  13. Стратегія сталого розвитку Карпилівської сільської ради Сарненського району на термін 2013—2017 років Архівовано 17 вересня 2014 у Wayback Machine. (у форматі MS Word)
  14. Радіологічний стан територій, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Архів оригіналу за 24 березень 2014. Процитовано 29 грудень 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]