Костопіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костопіль
Kostopil coat of arms.png Kostopol city fl.png
Герб Костополя Прапор Костополя
Kostopil Centr.JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область
Район Костопільський район
Рада Костопільська міськрада
Код КОАТУУ 5623410100
Засноване XVIII століття
Статус міста з 1923 року
Населення 31 306 (01.01.2019)[1]
 - повне 31 306 (01.01.2019)[1]
Площа 15.99 км²[1]
Густота населення 1978 осіб/км²
Поштові індекси 35000—35008
Телефонний код +380-3657
Координати 50°53′00″ пн. ш. 26°26′35″ сх. д. / 50.88333° пн. ш. 26.44306° сх. д. / 50.88333; 26.44306Координати: 50°53′00″ пн. ш. 26°26′35″ сх. д. / 50.88333° пн. ш. 26.44306° сх. д. / 50.88333; 26.44306
Висота над рівнем моря 187[2] м
Водойма річка Замчисько
День міста 12 липня
Відстань
Найближча залізнична станція Костопіль
До обл./респ. центру
 - залізницею 34 км[2]
 - автошляхами 35 км[3]
Міська влада
Адреса 35000, Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. 1 Травня, 3
Веб-сторінка Костопільська міська рада
Міський голова Денисюк Євгеній Олексійович

CMNS: Костопіль на Вікісховищі

Карта
Костопіль. Карта розташування: Україна
Костопіль
Костопіль
Костопіль. Карта розташування: Рівненська область
Костопіль
Костопіль

Косто́піль — місто в Україні, центр Костопільського району Рівненської області. Населення становить 31 306 осіб (2019).[1] Засноване 1783 року.[3] Статус міста з 1939 року.

Залізнична станція на лінії РівнеСарни. У Костополі діють підприємства деревообробної та лісової промисловості, завод скловиробів, завод продтоварів та ін., що визначає місто як важливий індустріальний центр Рівненської області.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на річці Замчисько, за 38 км[3] на північний схід від Рівного.

Відстань залізницею до Рівного — 34 км[4], фізична відстань до Києва — ~270,3 км[5].

Сусідні населені пункти[5]:

Rose des vents Корчів'я Пісків Рокитне Rose des vents
Іваничі N Борщівка
W    Костопіль    E
S
Маща Лісопіль Мала Любаша

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у місті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 610 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в липні — близько 85 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 57 мм.[6] Пересічна температура січня — -5.4 °C, липня — 18.7 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24.1 °C.[6]

Клімат Костополя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,4 −1,4 3,2 12,3 19,2 22,9 24,0 23,1 18,4 12,0 5,0 0,0 11,4
Середня температура, °C −5,4 −4,6 −0,4 7,4 13,7 17,5 18,7 17,7 13,3 7,9 2,4 −2,6 7,1
Середній мінімум, °C −8,4 −7,7 −4 2,6 8,2 12,2 13,4 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5,1 2,9
Норма опадів, мм 35 31 28 42 59 84 85 67 55 41 41 42 610
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Історична назва — Остальці. Великі та Малі Остальці як власність князів Заславських згадуються в реєстрах 16481658 років.

14 листопада 1783 Леонард Ворцель отримує від короля Станіслава-Августа привілей з правом заснувати в селі Остальцях містечко під назвою Костпіль чи Костопіль. На кінець XVIII століття в Костополі налічувалося 30 дворів із населенням 248 чоловік (172 кріпаки, 4 шляхтичі, решта — міщани і вільні поселенці).

1793 року після поділу Польщі Правобережна Україна, в тому числі і Рівненщина, відходить до складу Російської імперії, де також панує жорстокий кріпосний гніт; проте і в нових умовах польська шляхта деякий час зберігає свої соціальні та політичні права. У 1860 році в Костополі проживають 304 особи. 1861 року Костопільський маєток стає власністю князя О. Чарторийського — великого волинського магната. Він був власником 23 тисяч десятин землі.

У 90-і роки XIX століття прокладена залізниця Рівне—Сарни—Лунинець; пожвавлюються промислове виробництво і торгівля. 1885 року Костопіль стає центром волості. У 1893 році побудовано храм св. Олександра Невського; він є зразком волинської монументальної архітектури кінця XIX—початку XX століття. За переписом 1897 року в місті проживають 1708 осіб.

Універмаг у центрі міста
Міська рада

1898 року відкрито церковнопарафіяльну школу. У 1902 році відкрито двокласне народне училище. 1903 року при залізничній станції починає діяти поштово-телеграфне відділення. На початку XX століття розвиваються традиційні ремесла: бондарство, ткацтво, ковальство, шевство, кравецтво тощо. 1914 року із початком Першої світової війни місто опинилося у прифронтовій смузі; мобілізаційні процеси вплинули на скорочення промислового виробництва. У 19181920 роках Україна стала ареною жорстокої боротьби різних суспільно-політичних сил.

1921 року за Ризьким договором Волинь входить до складу Польщі; Костопіль стає центром сільської Костопільської ґміни. На початку 20-х років XX століття у Костополі налічується 417 будинків, мешкають 2990 осіб. 1 січня 1923 року за розпорядженням Ради Міністрів утворено місто Костопіль шляхом вилучення з сільської гміни (волості) Костопіль Рівненського повіту містечка Костопіль, села Костопіль і колонії Костопіль та утворенням із них міської гміни[7] 1925 року місто стає повітовим центром. 19 квітня 1934 року розпорядженням міністра внутрішніх справ встановлено межі міста[8]

17 вересня 1939 року Червона армія окуповує територію Волині. 19 вересня 1939 року в районі Костополя радянська 87-ма стрілецька дивізія взяла в полон 1500 польських вояків зі зброєю і 25 гарматами[9] У 1939 році Костопіль отримує підтвердження статусу міста від радянської адміністрації; Волинь входить до СРСР; починається радянізація українських земель, яка згодом перетворюється на насильницьку колективізацію, репресії і депортацію.

1 липня 1941 року нацисти окуповують Костопіль і розпочинають терор проти мирного населення. Костопіль входив до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[10]. У 19411943 роках величезних втрат зазнає промисловість міста; найкраще обладнання вивезено в Німеччину. 28 березня 1943 в бою з німецькими військовими угрупуваннями відділи УПА у жорстокому бою відстояли звільнену від німців територію біля Костополя. 14 січня 1944 — регулярні частини Червоної армії і партизани займають Костопіль.

У 19441945 роках відновлюють роботу промислові підприємства, навчальні заклади, установи, організації; зокрема, в жовтні 1945 — Костопільський завод скловиробів. У 19451957 роках в місті працює педучилище, яке підготувало більше тисячі вчителів початкових класів. 1952 року відкриваються медсестринські курси. У 1954 році починає діяти медучилище (сьогодні це — філія Рівненського медичного коледжу).

22 травня 1995 року відбулося відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. 25 вересня 1996 року виконавчий комітет Костопільської міської ради затверджує сучасний герб і прапор Костополя. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживають 30 467 осіб. 2008 року відбулося відкриття українського католицького храму Пресвятого Серця Ісуса Христа[11] 26 липня 2015 року відбулося відкриття та освячення владикою Іларіоном Свято-Вознесенського собору[12]. У вересні 2015 у Голівуді змонтовано документальний фільм про Костопіль[13]. 12 липня 2015 року відкрито фонтан.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року у Костополі проживала 30467 осіб.[14]

Станом на 1 січня 2019 року, населення становить 31 306 осіб.[1]

Динаміка населення[14]
1939 1959 1970 1979 1989 1992 2001 2006 2011 2012
7,2 тис. 11 762 17 548 22 803 31 610 33,2 тис. 30 467 30 214 31 155 33 437

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:

Мова Відсоток
українська 97,28 %
російська 2,46 %
білоруська 0,17 %
польська 0,03 %
вірменська 0,01 %
молдовська 0,01 %

Культура, освіта, спорт, релігія[ред. | ред. код]

Окрім загальноосвітніх шкіл, у Костополі працюють гуманітарна гімназія, ліцей-інтернат спортивного профілю, спеціальна школа інтернат для дітей з ураженням опорно-рухового апарату та наслідками дитячого церебрального паралічу і вище професійне училище № 1. Мережу позашкільних закладів складають будинок школярів та юнацтва, станція юних техніків, школа інтелектуальних ігор «Сузір'я», дитячо-юнацька спортивна школа.

Культурний комплекс представлений Будинком культури, музичною школою, кількома бібліотеками, краєзнавчим музеєм тощо. Найбільш відомим своєю майстерністю колектив міста — народний ансамбль танцю «Веселка», відомий своєю участю у міжнародних фестивалях у Польщі, Словаччині, Молдові та Болгарії

Також на благо культури беруть участь у громадському та культурному житті поліський гурт «Нивка» районного Будинку культури, народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Калина», зразковий дитячий ансамбль «Журавлинка» дитячої музичної школи, циркова студія районного Будинку школярів та юнацтва.

Серед футбольних клубів варто відзначити любительський ФК «Костопіль», що за відсутності суттєвої підтримки з боку фінансових і владних кіл, тримається на ентузіазмі декількох осіб закоханих у цей вид спорту. Свої домашні зустрічі команда проводить на стадіоні «Колос».

12 липня 2015 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон освятив Петро-Павлівський храм та очолив Божественну літургію[16]

Школи[ред. | ред. код]

  • Костопільський НВК 1-го ступеня гімназія ім. Т. Г. Шевченка
  • Костопільська ЗОШ 1-3 ступенів № 2
  • Костопільська ЗОШ 1-3 ступенів № 3
  • Костопільська ЗОШ 1-3 ступенів № 4
  • Костопільська ЗОШ 1-3 ступенів № 5
  • Костопільська ЗОШ 1-3 ступенів № 6
  • Костопільська ЗОШ 1-3 ступенів № 7
  • Костопільська ЗОШ 1-2 ступенів № 8
  • Костопільська ЗОШ 1 ступенів № 9

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Костопільською міською радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Міський голова — Денисюк Євгеній Олексійович. До міської ради входить 30 депутатів[17].

Економіка[ред. | ред. код]

  • АТ «Родина» (до 2010 року «Костопільський завод продтоварів»), що виробляє кондитерські вироби.
  • Костопільська меблева фабрика
  • Деревообробний завод компанії «Українські лісопильні», що спеціалізується на виробництві соснових пиломатеріалів, призначених для виготовлення меблів, столярних виробів та будматеріалів[18].

Персоналії[ред. | ред. код]

Меморіал, присвячений містянам-жертвам Голокосту (Холон, Ізраїль)

Із Костополем пов'язані життєві шляхи відомих діячів української літератури та мистецтва — Юрія Жилка, Леоніда Мосендза, Ніла Хасевича та ін.

Народились[ред. | ред. код]

В Костополі народилися:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року. Киів: Державна служба статистики України. 2019. с. 61. с. 83. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019. 
  2. Прогноз погоди в м. Костопіль
  3. а б Картка міста Костопіль на сайті Костопільської міської ради. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 15 червень 2015. 
  4. Облікова картка м. Костопіль на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 02.02.2015. Процитовано 08.08.2014. 
  5. а б місто Костопіль — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 25 серпень 2015. Процитовано 8 серпень 2014. 
  6. а б в г д е ж Kostopil climate: Average Temperature, weather by month, Kostopil weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 17 жовтня 2019.  (англ.)
  7. Dz.U. 1922 nr 82 poz. 733
  8. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Kamieńca Litewskiego w powiecie brzeskim, województwie poleskiem. (пол.)
  9. В.Бешанов. Червоний бліцкриг
  10. Коротун, 1996, с. 13
  11. Освятили український католицький храм [недоступне посилання з листопада 2019]
  12. Владика Іларіон освятив накупольні хрести у Костополі
  13. У Голівуді змонтовано документальний фільм про Костопіль
  14. а б Динаміка чисельності населення міст України
  15. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 Костопільський РАЙОН, Рік, Вказали як рідну мову. Процитовано 8 серпня 2014. 
  16. Архієпископ Іларіон освятив Петро-Павлівський храм м. Костопіль
  17. Облікова картка Костопільської міської ради на сайті ВРУ[недоступне посилання з липень 2019]
  18. На Рівненщині запрацювало потужне інвестиційне українсько-шведське підприємство «Українські лісопильні»

Книги[ред. | ред. код]

  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.

Посилання[ред. | ред. код]