Білятичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білятичі
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Громада Сарненська міська громада
Код КАТОТТГ UA56080170020077516
Основні дані
Засноване 1746[1]
Населення 469
Площа 7,78 км²
Густота населення 79,17 осіб/км²
Поштовий індекс 34510
Телефонний код +380 3655
Географічні дані
Географічні координати 51°28′01″ пн. ш. 26°33′58″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
142 м
Водойми річки: Горинь, Михайлівка
Найближча залізнична станція 103км
Місцева влада
Адреса ради 34500, Рівненська область, Сарненський р-н, с. Сарни, вул. Широка,31
Карта
Білятичі. Карта розташування: Україна
Білятичі
Білятичі
Білятичі. Карта розташування: Рівненська область
Білятичі
Білятичі
Мапа
Мапа

CMNS: Білятичі у Вікісховищі

Біля́тичі — село в Україні, у Сарненській міській громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 469 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Горинь, а присілком — річка Михайлівка.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 127 верст, від волості 3. Дворів 127, мешканців 934[2].

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Сарненської міської громади.[3]

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Білятичі налічувалося 52 дворів та 398 жителів (195 чоловіків і 203 жінок), з них 395 православних і 3 євреїв[4].

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 467 осіб[5].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 99,57 %
білоруська 0,21 %
російська 0,21 %

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 19 квітня 2017 р. рішенням № 139 XVIII сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Напиткін, К. М. Богатов.

Герб[ред. | ред. код]

В зеленому щиті з хвилястої лазурової бази виникають два срібних вкорочених вістря, кожне з яких обтяжене зеленою ялиною. В главі срібний розширений хрест, мурований у вигляді мощеної дороги. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «БІЛЯТИЧІ».

Лазурова база — річка Горинь, два срібних вістря — символ легенди про заснування села між дюн, вкритих білих піском, що в наш час поросли густим лісом. Мощений розширений хрест — символ Волині, що водночас вказує на зв'язок села з Любиковичами (одна сільська рада). Корона означає статус населеного пункту.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з чотирьох рівновеликих квадратних частин — на білих верхній древковій і нижній вільній по зеленій ялині, верхня вільна зелена, нижня древкова синя.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 17 лютого 2020.
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  4. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 652. (рос. дореф.)
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2019.

Посилання[ред. | ред. код]