Іскрівка (Полтавський район)
| село Іскрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Рада | Іскрівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA53080410040037530 |
| Облікова картка | Іскрівка |
| Основні дані | |
| Населення | 667 |
| Поштовий індекс | 38821 |
| Телефонний код | +380 5347 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°49′28″ пн. ш. 35°10′19″ сх. д. / 49.82444° пн. ш. 35.17194° сх. д.Координати: 49°49′28″ пн. ш. 35°10′19″ сх. д. / 49.82444° пн. ш. 35.17194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
174 м |
| Найближча залізнична станція | з.п. Іскрівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38821, с.Іскрівка |
| Карта | |
  Іскрівка | |
 Іскрівка | |
| Мапа | |
| |
І́скрівка — село в Україні, у Чутівському районі Полтавської області. Населення становить 667 осіб. Орган місцевого самоврядування — Іскрівська сільська рада.
Географія
Село Іскрівка знаходиться за 4 км від правого берега річки Коломак, на відстані 1 км розташоване село Нагальне (Коломацький район). Через село протікає пересихаючий струмок із загатою. До села примикає великий лісовий масив (дуб). Поруч проходить залізнична лінія Полтава-Південна — Люботин, на якій розташований зупинний пункт Іскрівка.
Історія
У реєстрі Полтавського полку 1649 року другим за списком після полковника Мартина Пушкаря значиться Іван Іскренко (козак Іскра) [48]. У 1649 році Іван Іскренко був сотником Полтавської міської сотні. Батьком Івана був Гетьман Яків Іскра-Остряниця — один з керівників антипольського повстання 1637—1638 років. Після поразки повстання Яків Іскра-Остряниця перейшов на територію Московської держави, в землі Слобідської України, які не підлягали владі Речі Посполитої, і заснував козацьке місто Чугуїв. Він загинув у 1641 році. Після смерті батька Іван повернувся до Полтави і з дозволу польських властей оселився під містом. Біля річки Коломак він заснував слободу, яку назвали на його честь Іскрівкою[1]
За даними на 1859 рік у власницькому селі Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 1386 осіб (643 чоловічої статі та 743 — жіночої), налічувалось 221 дворове господарство, існувала православна церква та 3 заводи, відбувалось 2 ярмарки на рік[2].
Під час Другої світової війни комуністична влада проводила репресії проти місцевого населення. Серед репресованих — Павленко Савелій Павлович (1906 р. н.). Він був заарештований 28 листопада 1941 р. і засуджений Військовим трибуналом 12-ї армії 27 січня 1942 р. за ст.ст. 16, 54-1, 54-11, 54-10 ч. 2 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 12 березня 1942 р. Реабілітований Військовим Судом Центрального регіону України 21 березня 1997 р.[3]
Економіка
- «Філенківське», ПП.
- «Іскра», кооператив.
Об'єкти соціальної сфери
- Школа І-ІІ ст.
Посилання
Примітки
- ↑ Віктор Закалюжний. Козаки Полтавщини. Біографо-історичні нариси про козаків Полтавщини XVII—XX століть / Віктор Закалюжний. — Полтава: Оріяна, 2009. — 174 с.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 133)
- ↑ Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2011.
| ||||||||||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
