Мигаї
| село Мигаї | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Тер. громада | Новоборисівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140110110060936 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1800-1810 приблизно |
| Населення | 634 |
| Площа | 0,38 км² |
| Густота населення | 1668,42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67151 |
| Телефонний код | +380 4859 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°0′26″ пн. ш. 30°0′41″ сх. д. / 47.00722° пн. ш. 30.01139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
65 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67151, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Мигаї, вул. Центральна, 7 |
| Карта | |
  Мигаї | |
 Мигаї | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Мигаї́ — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 940 осіб.
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].
Історія
За оповіданням старожилів село було засноване паном-поміщиком Мигаем приблизно 1800 року. А в 1810 було продано німецькому колоністу Я. Келлеру. Який і курував i володів цим посселенням зі своею родиною майже аж до жовтневої революції. Станом на 1906 рік оскільки iнформацiї за мало, у хуторі було 14 дворів, у яких проживало 119 жителів (55 чоловіків, 64 жінки) — безземельних селян-українців, які наймалися на роботу до Келлера який жив на х. Майорському за 2 км на північ від хутора Мигаї. Пiсля революцii 1918 влада перейшла до бiльшовикiв, землі було роздано селянам по 2 га на душу. Решта землі і поміщицькі будинки перейшли до державного фонду. В перiод з 1920—1923 р. В село було переселено приблизно 150 українців з Канади, які повернулися за проханням Ленiна на вiдбудову країни.
12 вересня 1967 р. с. Мигаї і Вербани[2] Мигаївської сільради об'єднані в село Мигаї.[3]
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 658 осіб, з яких 298 чоловіків та 360 жінок.[4]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 630 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 88,49 % |
| молдовська | 3,15 % |
| білоруська | 3 % |
| російська | 2,37 % |
| болгарська | 2,05 % |
| гагаузька | 0,63 % |
Примітки
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1967 — № 41 — с. 451.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |