Шевченкове (Роздільнянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шевченкове
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA51140130500011286
Облікова картка Шевченкове (Роздільнянський район) 
Основні дані
Засноване 1856
Перша згадка 1856 (168 років)
Населення 37 (01.01.2018)[1]
Площа 0,671[2] км²
Густота населення 69,98 осіб/км²
Поштовий індекс 67421
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°56′28″ пн. ш. 30°05′49″ сх. д. / 46.94111° пн. ш. 30.09694° сх. д. / 46.94111; 30.09694Координати: 46°56′28″ пн. ш. 30°05′49″ сх. д. / 46.94111° пн. ш. 30.09694° сх. д. / 46.94111; 30.09694
Середня висота
над рівнем моря
98 м
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Шевченкове. Карта розташування: Україна
Шевченкове
Шевченкове
Шевченкове. Карта розташування: Одеська область
Шевченкове
Шевченкове
Мапа
Мапа

CMNS: Шевченкове у Вікісховищі

Шевче́нкове (у минулому — Чекмежиєво (до 01.02.1945[3]), Чикміжієво, Чесмеджия) — село в Україні, в Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 37 осіб. Відноситься до Чобручанського старостинського округу.

Історія[ред. | ред. код]

У 1856 році в поселенні Чесмеджия (1-го стану Тираспольського повіту) поміщика Аврамова було 40 дворів[4].

В 1859 році у власницькому селищі Чекмежієва 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії на безіменній балці, було 35 дворів, в яких мешкало 99 чоловік і 102 жінки[5].

У 1887 році в селищі Чекмежієка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 130 чоловіків та 114 жінок[6].

Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Чекмежієва 2-го стану були польові землеволодіння (1478 десятин) Кршижановських: вдови колезького асесора Юлії Іванівної та її дітей Івана, Володимира і Марії Ніколаєви[7].

В 1896 році у селищі Чекмежиївка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Карпова, було 20 дворів, в яких мешкало 88 людей (42 чоловіка і 46 жінок)[8].

На 1 січня 1906 року у селищі Чекмежіївка з хутором Міщанським Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване на балці Карпів Яр, були суспільні наділи колишніх поміщицьких селян та десятники при економії Кршижановського (х. Міщанський); проживали малороси; був сільський староста й писар; існували колодязі й став; 48 дворів, в яких мешкало 255 людей (126 чоловіків і 129 жінок)[9].

У 1916 році в селищі Чекмежиївка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 200 людей (93 чоловіка і 107 жінок)[10].

На 28 серпня 1920 р. в селищі Чекмежиївка (Чекмижиїве) Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 44 домогосподарства. Для 44 домогосподарів рідною мовою була українська. В селищі 225 людей наявного населення (108 чоловіків і 117 жінок). Тимчасово відсутні: 8 чоловіків — солдати Червоної Армії[11].

На початку 1924 року населений пункт відносився до Шевченківської сільради Тарасо-Шевченківського району Одеської округи Одеської губернії, у якому мешкало 1669 осіб[12].

21 травня 1945 року село Чекмежиєве Шевченківської сільради було перейменоване на Шевченкове[13].

Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Шевченківської сільської ради, до якої входили: с. Парканці, с. Шевченкове, с-ще Михайлівка, с-ще Надія, с-ще Новий Гребеник, с-ще Слобідка, с-ще Сухе, х. Вапнярка, х. Петрівка[14].

На 1 травня 1973 року в Шевченковому знаходився господарський центр колгоспу «Победа»[15].

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 61 особа, з яких 28 чоловіків та 33 жінки.[16]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 38 осіб.[17]

2010 — 30 осіб;

2011 — 30 осіб[18].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[19]

Мова Відсоток
українська 89,47 %
молдовська 5,26 %
російська 5,26 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  2. Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
  4. Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 57.
  5. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 147.(рос.)
  6. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 14.(рос.)
  7. Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 49.(рос.)
  8. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 382.(рос.)
  9. Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 158.(рос.)
  10. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320.(рос.)
  11. Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 32-33.(рос.)
  12. Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва "Пролетарій", 1925. — С. 52.
  13. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2021.
  14. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387, 955, 1032.
  15. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1973 р.) / Виконком Одеської обл. Ради депутатів трудящих; П. Ф. Руденко (відп.), В. М. Єгоренкова, М. С. Тищенко (упоряд.). — Одеса : Маяк, 1973. — С. 110.
  16. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  17. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  18. Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021.
  19. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.