Шевченкове (Роздільнянський район)
| село Шевченкове | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Громада | Роздільнянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140130500011286 |
| Облікова картка | Шевченкове (Роздільнянський район) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1856 |
| Перша згадка | 1856 (168 років) |
| Населення | 37 (01.01.2018)[1] |
| Площа | 0,671[2] км² |
| Густота населення | 69,98 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67421 |
| Телефонний код | +380 4853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°56′28″ пн. ш. 30°05′49″ сх. д. / 46.94111° пн. ш. 30.09694° сх. д.Координати: 46°56′28″ пн. ш. 30°05′49″ сх. д. / 46.94111° пн. ш. 30.09694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
98 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17 |
| Карта | |
  Шевченкове | |
 Шевченкове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Шевче́нкове (у минулому — Чекмежиєво (до 01.02.1945[3]), Чикміжієво, Чесмеджия) — село в Україні, в Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 37 осіб. Відноситься до Чобручанського старостинського округу.
Історія[ред. | ред. код]
У 1856 році в поселенні Чесмеджия (1-го стану Тираспольського повіту) поміщика Аврамова було 40 дворів[4].
В 1859 році у власницькому селищі Чекмежієва 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії на безіменній балці, було 35 дворів, в яких мешкало 99 чоловік і 102 жінки[5].
У 1887 році в селищі Чекмежієка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 130 чоловіків та 114 жінок[6].
Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Чекмежієва 2-го стану були польові землеволодіння (1478 десятин) Кршижановських: вдови колезького асесора Юлії Іванівної та її дітей Івана, Володимира і Марії Ніколаєви[7].
В 1896 році у селищі Чекмежиївка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Карпова, було 20 дворів, в яких мешкало 88 людей (42 чоловіка і 46 жінок)[8].
На 1 січня 1906 року у селищі Чекмежіївка з хутором Міщанським Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване на балці Карпів Яр, були суспільні наділи колишніх поміщицьких селян та десятники при економії Кршижановського (х. Міщанський); проживали малороси; був сільський староста й писар; існували колодязі й став; 48 дворів, в яких мешкало 255 людей (126 чоловіків і 129 жінок)[9].
У 1916 році в селищі Чекмежиївка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 200 людей (93 чоловіка і 107 жінок)[10].
На 28 серпня 1920 р. в селищі Чекмежиївка (Чекмижиїве) Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 44 домогосподарства. Для 44 домогосподарів рідною мовою була українська. В селищі 225 людей наявного населення (108 чоловіків і 117 жінок). Тимчасово відсутні: 8 чоловіків — солдати Червоної Армії[11].
На початку 1924 року населений пункт відносився до Шевченківської сільради Тарасо-Шевченківського району Одеської округи Одеської губернії, у якому мешкало 1669 осіб[12].
21 травня 1945 року село Чекмежиєве Шевченківської сільради було перейменоване на Шевченкове[13].
Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Шевченківської сільської ради, до якої входили: с. Парканці, с. Шевченкове, с-ще Михайлівка, с-ще Надія, с-ще Новий Гребеник, с-ще Слобідка, с-ще Сухе, х. Вапнярка, х. Петрівка[14].
На 1 травня 1973 року в Шевченковому знаходився господарський центр колгоспу «Победа»[15].
У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 61 особа, з яких 28 чоловіків та 33 жінки.[16]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 38 осіб.[17]
2010 — 30 осіб;
2011 — 30 осіб[18].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[19]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 89,47 % |
| молдовська | 5,26 % |
| російська | 5,26 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
- ↑ Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 57.
- ↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 147.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 14.(рос.)
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 49.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 382.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 158.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320.(рос.)
- ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 32-33.(рос.)
- ↑ Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва "Пролетарій", 1925. — С. 52.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387, 955, 1032.
- ↑ Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1973 р.) / Виконком Одеської обл. Ради депутатів трудящих; П. Ф. Руденко (відп.), В. М. Єгоренкова, М. С. Тищенко (упоряд.). — Одеса : Маяк, 1973. — С. 110.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
 |
У Вікісловнику є сторінка Шевченкове. |
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||||||||