Бецилове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бецилове
Gerb becylove.png Prapor becylove.png
Герб Бецилового Прапор Бецилового
Свято-Костянтино-Оленівська церква та пам'ятник воїнам-визволителям у селі Бецилове (2021)
Свято-Костянтино-Оленівська церква та пам'ятник воїнам-визволителям у селі Бецилове (2021)
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA51140130060018007
Облікова картка Бецилове 
Основні дані
Засноване 1814 (208 років)[2]
Населення 353 (01.01.2019)[1]
Площа 1,602[3] км²
Густота населення 290,53 осіб/км²
Поштовий індекс 67440
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°52′02″ пн. ш. 30°14′31″ сх. д. / 46.86722° пн. ш. 30.24194° сх. д. / 46.86722; 30.24194Координати: 46°52′02″ пн. ш. 30°14′31″ сх. д. / 46.86722° пн. ш. 30.24194° сх. д. / 46.86722; 30.24194
Середня висота
над рівнем моря
34 м
Водойми р. Мала Свина
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Бецилове. Карта розташування: Україна
Бецилове
Бецилове
Бецилове. Карта розташування: Одеська область
Бецилове
Бецилове
Мапа

CMNS: Бецилове у Вікісховищі

Беци́лове (Мюленбах/Mühlenbach, Бицилиєвка, Бицилаєвка, Бецилова-Викова) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Адміністративний центр однойменного старостинського округу. Населення становить 353 особи.

Розташоване за 12 км на схід від Роздільної. Відстань автодорогою до районного центру — 25 км.

Історія[ред. | ред. код]

Бецилове на карті 1863 р. як Нова Бециліва та Велика Бециліва

На 1859 рік у власницькому містечку Бициліївка 1-го стану (станова квартира — містечко Василівка) Одеського повіту Херсонської губернії при балці Свиній, було 27 дворів, у яких мешкало 169 чоловік і 155 жінок. У населеному пункті була православна церква[4].

В 1860 році за власницьким поселенням (з 324 душами обох статей), при балці Великій Свиній, Бециліївкою був затверджений статус містечка[5].

Кріпацтво було відмінено 12 травня 1862 року, кожному селянину виділили землю у розмірі 5 десятин і 1200 сажень та обклали оброком у 9 рублів на рік.

Станом на 1868 рік у містечку було 1557 десятин землі, 1 шинок, 1 лавка, 26 дворів.

У 1885 році північніше села була заснована 30-40 родинами німецька колонія — Мюленбах[6], територія якої нині у складі Бецилове.

Станом на 1886 у містечку Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкала 131 особа, налічувалось 33 дворових господарства, існували православна церква та лавка[7].

В 1887 році в містечку Бицилове Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 103 чоловіка та 80 жінок[8]. На хуторі Новобицилівський 32 чоловіка та 40 жінок.

На 1896 рік в селі Бициліївка Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії, було 12 дворів, у яких мешкало 33 людини (16 чоловік і 17 жінок). На хуторі Бицилівському було 23 двори, у яких проживало 58 людей (28 чоловік і 30 жінок)[9].

У 1906 році у селі відкрилась німецька школа першого ступеню на 35 учнів[10].

У 1908 році населений пункт увійшов до новоствореного Бецилієво-Куртівського сільськогосподарського товариства. Воно об'єднувало села Бациліївку, Куртівку та селище Костянтинівку. Виконавчим органом була рада, головою якої був Лизаченко Павло Давидович, а секретарем — Липський Семен Терентійович. Місцем перебування Ради товариства було селище Костянтинівка. На 1914 рік кількість членів товариства складала 22 особи. Щорічний членський знос сягав 1 рубль[11]. У ці роки у селі знаходились молитовний дім та школа[12].

Радянська влада була встановлена у селі 3 березня 1920 року з утворення Біцилівського ревкому. Станом на 1920 у селі продовжувала діяти німецька початкова школа. З 1 грудня 1921 року у хуторі Щеглятин відкрилася школа.

У 1928 році у селі було організовано два колгоспи — «Комінтерн» та «Червоний селянин»[13].

В 1934 році на території села знайдений скарб бронзових серпів і топорів епохи пізньої бронзи (кінець II — початок I тисячоліття до нашої ери)[13].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У роки Другої Світової війни на фронт пішло 101 селянин, 36 з них загинуло, 58 отримали орден та медалі. На честь загиблих у селі встановлений пам'ятник[13].

Перелік осіб, загинувших у 1941—1945 роках[14]:

  • Мельник Єгор
  • Теценко Іван Семенович
  • Теценко Никифор
  • Теценко Володимир
  • Теценко Сергій
  • Буковський Григорій
  • Доценко Іван
  • Доценко Ганна
  • Теценко Іван Савелійович
  • Симаченко Михайло

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

В 1951 році селище стало місцем розселення етнографічної групи українців — бойків, яких було депортовано (117 сімей[15]) з села Дашівка Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області (нині територія Польщі)[16].

У першій половині 1960-х років до складу Бецилового увійшов колишній хутір Щиглятин. В той самий час колишнє селище отримало статус села.

Станом на 1 травня 1967 року у Бециловому знаходився господарський центр колгоспу імені XXII з'їзду КПРС[17].

У 1978 році працювала восьмирічна школа, де працювало 19 вчителів та навчалося 160 учнів, консультаційний пункт районної заочної середньої школи. Був клуб з залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом у 9200 примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, два магазини, відділення зв'язку, комплексний приймальний пункт райпобуткомбінату[13].

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Бецилівської сільради.

Панорама села

Населення[ред. | ред. код]

Населення у різні роки: 183 (1887), 324 (1916), 175 (1918), 545 (1926), 227 (1943)[12]. У 1967 році у селі мешкало 705 осіб[18]. У 1978 році у селі було 210 подвір'їв та 626 осіб[13].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 700 осіб, з яких 312 чоловіків та 388 жінок.[19]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 452 особи.[20]

На 1 січня
2010 2011[21] 2016 2017 2018 2019
399 400 335 344 357 353
Кількість померлих та народжених
За 2016 рік За 2017 рік За 2018 рік
Кількість померлих 6 4 11
Кількість народжених 3 2 4

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[22]

Мова Відсоток
українська 93,22 %
молдовська 3,72 %
російська 2,63 %
болгарська 0,22 %
циганська 0,22 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паспорт Бецилівської сільської ради. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 
  2. Буковский, Владимир (2007). Горькая правда. Документально-исторический очерк. Часть первая (рос.). Одесса: Астропринт. с. 3. ISBN 966-318-596-1. 
  3. Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020. 
  4. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 123.(рос.)
  5. Городскія поселенія въ Россійской имперіи. Томъ пятый. Часть II. — С.-Петербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1865. — С. 247.(рос.)
  6. Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.- М.,"ЭРН", 2006.- 472с. [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  8. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 7.(рос.)
  9. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 306.(рос.)
  10. Буковский, Владимир (1998). Горькая правда. Исторический очерк села Бицилово и района (рос.). Раздельная: Раздельнянская городская типография. с. 41. 
  11. Справочныя свѣдѣнія о сельскохозяйственныхъ обществахъ по даннымъ на 1915 годъ. — Петроградъ: Типографія В. Ѳ. Киршбаума (отдѣленіе), 1916. — С. 524.(рос.)
  12. а б В.А. Ауман, В.Ф. Баумгертнер, В. Бретт, Н.Ф. Бугай, Н.А. Варденбург, Ю.А. Петров, В.Г. Чеботарева, А.И. Эрлих (2006). НЕМЦЫ РОССИИ. НАСЕЛЕННЫЕ ПУНКТЫ И МЕСТА ПОСЕЛЕНИЯ. ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ. Москва. с. 62. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 31 січня 2021. 
  13. а б в г д История городов и сел Украинской ССР: в двадцати шести томах. Одесская область / Ред. кол. тому: Чередниченко А. П. (председатель редколлении), Бачинский А. Д., Боровой С. Я., Ващенко В. П., Вольский С. А., Захаров Г. П., Зленко Г. Д., Иванов Р. В. (заместитель председателя редколлегии), Ивахнюк П. П., Карышковский П. О., Коновалов В. Г., Лункин Г. М., Мазуренко И. Д., Першина 3. В., Раковский М. Е., Ревякин А. М., Рубин М. А., Рядченко И. И., Сабадырев И. Л., Удалов В. З., Хиони И. А., Цевух В. С. (ответственный секретарь редколлегии), Цымбал Е. И., Якупов Н. М. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1978. – 865 с. — С. 672.(рос.)
  14. Буковский, Владимир (2007). Горькая правда. Документально-исторический очерк. Часть первая (рос.). Одесса: Астропринт. с. 187. ISBN 966-318-596-1. 
  15. pollotenchegg (16 серпня 2013). Розселення депортованих у 1951 р.. pollotenchegg. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022. 
  16. Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016. 
  17. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 113.
  18. Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), Ануфрієв Л. О. (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., Вольський С. А., Воробей П. І., Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., Ковбасюк С. М., Коломійчук В, Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., Мазуренко I. Д., Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. (1969). Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. Киев: Головна редакція УРЕ АН УРСР. с. 731. 
  19. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  20. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  21. Роздільнянська районна рада — ПАСПОРТ територіальної громади Бецилівської сільської ради Роздільнянського району. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021. 
  22. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.