Зіоменко Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіоменко Юрій Іванович
Народився 25 січня 1939(1939-01-25)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 17 червня 1996(1996-06-17) (57 років)
Харків, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність правник, народний засідатель, адвокат, викладач права
Alma mater Харківський юридичний інститут імені Дзержинського (1962)
Галузь юриспруденція
Заклад Харківський юридичний інститут імені Дзержинського
Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1970)
Науковий керівник Пушкін Олександр Анатолійович
Партія КПРС
Нагороди
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Юрій Іванович Зіоменко (25 січня 1939, Харків, Українська РСР — 17 червня 1996, Харків, Україна) — радянський та український вчений-правознавець, кандидат юридичних наук (1970), доцент. Спеціаліст у галузі цивільного права.

Викладав у Харківському юридичному інституті Харківській державній академії міського господарства. Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1984).

Біографія

Юрій Зіоменко народився 25 січня 1939 року в Харкові. У 1962 році закінчив Харківський юридичний інститут (ХЮІ). Протягом наступних чотирьох років після закінчення ХЮІ був адвокатом у Полтавській обласній колегії адвокатів[1].

У 1966 році почав працювати у ХЮІ, де послідовно обіймав посади аспіранта, асистента, старшого викладача і доцента[1]. З 1984 по 1996 рік працював у Харківському інституті інженерів комунального будівництва (з 1989 року — Харківський інститут інженерів міського господарства, а з 1994 року — Харківська державна академія міського господарства), де викладав правові дисципліни[2][1].

Був народним засідателем Київського районного суду міста Харкова[1]. Станом на 1984 рік був членом КПРС[3].

Юрій Іванович помер 17 червня 1996 року в Харкові[1].

Наукова діяльність

У 1970 році Зіоменко захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Сім'я і право на житлову площу в СРСР» (науковий керівник — доктор юридичних наук, професор О. А. Пушкін[4]). Мав вчене звання доцента[1][2].

Був одним з офіційних опонентів на захисті кандидатської дисертації Є. О. Харитонова у 1980 році[5].

У сферу наукових інтересів Юрія Зіоменка входили питання правового регулювання житлових відносин, позадоговірних відносин та приватної власності громадян. Його головними науковими працями були написані у співавторстві підручник «Радянське цивільне право» (1983) та монографія «Конституційне право на приватну власність»[1]. Вважається одним із засновників Харківської цивілістичної школи[2].

У 1984 році, за виданий у 1983 році підручник для вищих навчальних закладів «Радянське цивільне право», його основні автори: В. Ф. Маслов, О. А. Пушкін, В. К. Попов, М. Й. Бару, Ч. Н. Азімов, Д. Ф. Швецов, Ю. І. Зіоменко і В. С. Шелестов були нагороджені Державною премією Української РСР в галузі науки і техніки[6].

Примітки

  1. а б в г д е ж Тацій, 1999, с. 611.
  2. а б в Історія кафедри. https://lre.kname.edu.ua/ (укр.). Кафедра правового обеспечения хозяйственной деятельности. Архів оригіналу за 6 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2020.
  3. Учетная карточка лауреата Государственной премии УССР 1984 г. в области науки и техники Архівовано вересень 12, 2020 на сайті Wayback Machine. // Комитет по государственным премиям Украинской ССР в области науки и техники при Совете министров УССР
  4. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804 − 2009, 2009.
  5. Біографічний нарис // Харитонов Євген Олегович: біобібліографічний покажчик / уклад. Т. Ю. Іванчук; наук. ред.: Ю.М. Оборотов, М. М. Солодухіна. — О. : Юр. л-ра, 2009. — С. 7. — 156 с. — (Вчені Одеської національної юридичної академії; Вип. 9) — ISBN 978-966-419-084-5.
  6. Підручник для вищих учбових закладів "Советское гражданское право /1 та 11 частини/, опублікований у 1983 році /2-е видання/. http://www.kdpu-nt.gov.ua/ (укр.). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.

Література