Косач-Шимановська Оксана Петрівна
| Оксана Петрівна Косач-Шимановська | |
|---|---|
 Оксана Косач-Шимановська | |
| Народилася | 29 травня (10 червня) 1882 Колодяжне, Ковельський район, Волинська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Померла | 7 червня 1975 (93 роки) Прага, Чехословаччина |
| Громадянство |  Російська імперія → .svg){kind=small} УНР →  УРСР → .svg){kind=small} Швейцарія |
| Національність | українка |
| Діяльність | перекладачка, музикантка |
| Рід | Косачі |
| Батько | Косач Петро Антонович |
| Мати | Косач Ольга Петрівна |
| Брати, сестри | Косач Михайло Петрович, Косач Микола Петрович, Косач-Борисова Ізидора Петрівна, Косач-Кривинюк Ольга Петрівна і Леся Українка |
| У шлюбі з | Шимановський Антон Борисович |
| Діти | Гааб (Шимановська) Оксана Антонівна |
Оксана Петрівна Косач-Шимановська (29 травня (10 червня) 1882, Колодяжне — 7 червня 1975, Прага) — музикантка, викладачка французької мови, перекладачка.
Донька Олени Пчілки та Петра Антоновича Косача, рідна сестра Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової.
Життєпис
Дитинство
Оксана четверта із шести дітей Ольги (Олени Пчілки) та Петра Косачів. Була чуйною та вразливою. Закритий характер створював їй багато проблем у спілкуванні, особливо гостро це відчувалось у підлітковому віці. Невисока та круглолиця, вона не виділялась ані особливими талантами, ані витонченою вродою. Її скарбом був гострий розум та добре серце. Оксана щиро переживала за хвору сестру Лесю Українку. Завдяки їй Оксана загорілась вивченням іноземних мов і з нею ж пізнавала Європу.
| Дитячі прізвиська Оксани в родині Косачів: Уксус, Уксусик, Тамара, Тамарця, Марочка, Марця, Марунечка; колективні прізвиська (разом із братом Миколою та сестрою Ізидорою): Гуси, Тигри-Негри. |
Юність
Після домашньої підготовки вступила до третього класу Київської жіночої гімназії О. Дучинської[1].
У 1904–1905 рр. студіювала фізико-математичні науки на Вищих жіночих Бестужевських курсах у Петербурзі. Але через рік, очевидно, за причетність до політичної діяльності її чоловіка А. Б. Шимановського (від 1904 р. у цивільному шлюбі), якого заарештували, була виключена із навчального закладу.
Поїхала у Льєж (Бельгія), де вступила до університету на фізико-математичний факультет. Через рік склала іспити до Льєзької косерваторії.
1908 року в Швейцарії Оксана Косач одружилася з двоюрідним братом Антоном Шимановським, а 1910 року народила донечку Оксану.
Зрілість
У 1908–1912 рр. мешкала в Лозанні (Швайцарія). У 1912–1913 рр. разом з донькою жила в Україні. Повернувшись до Швейцарії, працювала перекладачем при Російській царській дипломатичній місії.
1916 р. Оксана та Антон обвінчались у православній церкві в Берні. У 1919–1921 рр. була перекладачкою при Українській дипломатичній місії УНР.
У 1921–1922 рр. жила в Німеччині, звідки переїхала до Праги. Тут працювала рік перекладачем у концерні «Чехомашіне» при заводах «Шкода». Після чого працювала лектором французької мови в Українському вільному університеті (Прага) та гімназії (Прага, Ржевниці).
Відома як перекладачка із французької та чеської мов. Написала популярну статтю «Леся Українка (нарис життя)», надруковану в неперіодичному виданні учнів Української реальної гімназії «Ранок» (Прага–Київ, 1926. — Ч. 2).
Восени 1943 року в О. Косач-Шимановської зупинялася сестра Ольга. Наступного року Оксана мала намір разом з нею та близьким приятелем Всеволодом Соколовським виїхати з Праги до Німеччини. Однак лишилася, нібито на кілька днів, але як виявилося назавжди. В. Соколовський і сестра Ольга із сином Василем виїхали.
Останні роки життя
І. Косач-Борисова у листі до О. Дуна від 30 липня 1974 р. так характеризувала свою сестру:
|
А ще треба знати її вдачу, вона й замолоду була дуже вибаглива до людей (та й до себе). Рідко хто їй міг догодити. Лесю любила дуже, творчість Лесину завжди ставила дуже високо і досі обурюється, як трапляється, що деякі літературознавці (як-от Косарик чи Бабишкін) пишуть різні свої домисли про Лесю.[2] | 
|
Померла Оксана Косач-Шимановська 7 червня 1975 року, похована у Празі (кладовище Страшніце, могила 5235, колумбарій при крематорії).
Див. також
Джерела
- Оксана Косач-Шимановська — маловідома сестра славнозвісної Лесі Українки
- Оксана Петрівна Косач-Шимановська // Іван Денисюк, Тамара Скрипка
- Скрипка Т. Спогади про Лесю Українку. — К.: Темпора, 2017. — 368 с.: іл. — ISBN 978-617-569-208-0
Примітки
- ↑ Гімназія О.Т. Дучинської | Звід Історїї Пам'яток Києва. new.pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Процитовано 18 березня 2019.
- ↑ //ВР ІЛ. — Ф. 179. Од. зб. 2
