Збручанське
| село Збручанське | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Мельнице-Подільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060290110092348 |
| Облікова картка | Збручанське |
| Основні дані | |
| Населення | 433 |
| Територія | 2.292 км² |
| Густота населення | 188.92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48745 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°39′44″ пн. ш. 26°16′18″ сх. д. / 48.66222° пн. ш. 26.27167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
196 м |
| Водойми | Збруч |
| Відстань до районного центру |
35 км |
| Найближча залізнична станція | Іване-Пусте |
| Відстань до залізничної станції |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48745, с.Збручанське |
| Сільський голова | Бурачик Анелія Йосипівна[1] |
| Карта | |
  Збручанське | |
 Збручанське | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Збруча́нське — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської области. Розташоване на правому березі річки Збруч, на сході району. Раніше називалося Новосілка.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади [2]
Населення — 421 особа (2003).
Село відоме старовинною церквою святого Миколая.
Географія
Село розташоване на відстані 365 км від Києва, 110 км — від обласного центру міста Тернополя та 22 км від міста Борщів.
Історія
Поблизу Збручанського виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури. Поселення трипільської культури розміщене в урочищі Соколів. На поверхні зібрано уламки кераміки, тягарець для рибальських сітей, крем'яні знаряддя. Розвідка проводилася 1968 р. під керівництвом Герети І. П. Матеріал зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї[3]. 2011 року були проведені археологічні розкопки цього поселення. Археологи отримали цікаву джерельну базу у вигляді житла та кераміки трипільців[4].
Перша писемна згадка — 1393.
До 2015 було центром Збручанської сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.
Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[5].
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,31 | |
| білоруська | 0,23 | |
| болгарська | 0,46 |
Пам'ятки
Архітектури
- найдавніша на Тернопільщині, та одна з найстаріших в Україні церква перенесення мощей святого Миколая (14 століття; мурована, реставрована 1989)[1],
- костел святого Яна Непомуцького (1731).
Природи
На території Збручанського є пам'ятка природи місцевого значення — печера Збручанська (Цапова Дюра). Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».
Пам'ятники
- Пам'ятний знак (хрест) на честь миру на землі
щойновиявлена пам'ятка історії.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю (відновлений 1990 р.).[7]
Соціальна сфера
Діють школа І ступеня, клуб, бібліотека.
Примітки
- ↑ Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині кам'яної доби. — К., Наукова думка, 1981. — стор. 233
- ↑ Археологічні знахідки Тернопілля http://nter.net.ua/main/19840-arxeologichni-znaxidki-ternopillya.html[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
Література
- Савіцька Л., Уніят В. Збручанське // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 641. — ISBN 966-528-197-6.
- Nowosiółka (5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 277. (пол.). — S. 277. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |