Головне управління Національної поліції у місті Києві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головне управління Національної поліції України в м. Києві
(ГУНП в м. Києві)
 
Будівля ГУНП в м. Києві
Загальна інформація:
Тип: територіальний орган поліції
Юрисдикція: Київ
Площа юрисдикції: 847,66 км2
Населення: 2 908 703 осіб
Дата заснування: 1858 як Київська міська поліція
Відомство-попередник: Київське міське поліцейське управління (1858-1911)
УНКВС по Києву та Київській області (1934-1964)
УВС Київського міськвиконкому(1964-1991)
ГУ МВС України в м. Києві (1991-2015)
Структура:
Голова:  Генерал поліції 3-го рангу
Іван Вигівський
Керівна організація:  Національна поліція
Кількість співробітників: 23 000 (приблизно)
На душу населення: 791 на 100 тис. населення
Кількість тер. підрозділів: 10 районних управлінь,
Управління поліції в метрополітені,
Відділ поліції в річковому порту Київ
Штаб-квартира:
Мапа
Адреса штаб-квартири: м. Київ, вул. Володимирська, 15
50.45498349° пн. ш. 30.51920682° сх. д. / 50° пн. ш. 31° сх. д. / 50; 31
Вебсайт:
kyiv.npu.gov.ua
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Головне управління Національної поліції України в м. Києві

ГУ НП України в м. Києві (Поліція Києва) — територіальний орган виконавчої влади в Києві. Підпорядковується Національній поліції України. Основними завданнями відомства є забезпечення безпеки, прав і свобод громадян, припинення і розкриття злочинів, охорона громадського порядку.

Головне управління НП України в м. Києві очолює начальник, якого призначає та звільняє з посади Голова Національної поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Контроль за діяльністю ГУ НП здійснюють Міністерство внутрішніх справ, Київський міський голова, уряд і міська рада.

Штаб квартира: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Історія

Охорона громадського порядку в Києві існувала з княжих часів — про це свідчить наявність князівської адміністрації на чолі з тисяцьким, якому були підпорядковані сотники і десятники. Історики припускають, що функції цих чиновників були досить різноманітні: вони відповідали не тільки за спокій на вулицях, але і за збір податків, створення міського ополчення під час війни та інше. Втім, безпосередня боротьба зі злочинністю покладалася, в першу чергу, на самих городян. Так, в «Руській Правді» прописані випадки затримання злочинця самими потерпілими.

За часів Великого князівства Литовського і Речі Посполитої положення мало чим відрізнялося від прийнятого в епоху могутності київських князів. До охоронців громадського порядку цього періоду можна віднести замкову варту (або так званих «кликунів»), а також варту, яку повинен був виставляти міський магістрат біля міських воріт. Проте, їх головним призначенням була не охорона правопорядку на вулицях, а все-таки забезпечення безпеки суто військових об'єктів.

У 1684 році були створені дві стрілецькі команди по 100 осіб кожна. Вони повинні були діяти на Подолі і Печерську, де «почали було міщани … народ бунтувати».[1]

Київська поліція

Співробітник Київської поліції XIX століття

Як державний орган з охорони правопорядку поліція безпосередньо в Києві, була заснована у 1733 році.

Штат київської поліцейської контори в той час складався з поліцмейстера, унтер-офіцера, капрала, восьми рядових з платнею з доходів губернії від гарнізонних сум і двох канцелярських служителів з грошовим утриманням з доходів від сум, зібраних поліцією.

У 1782 році був прийнятий «Статут благочиння або поліцейський», відповідно до якого в місті почала діяти Управа благочиння, очолювана городничим. Управа відповідала за поліцейсько-виконавчі та дрібні судові справи. У 1799 році вона була замінена поліцейським присутствієм (Міською поліцією) на чолі зі старшим поліцмейстером, якого призначав військовий губернатор. Разом з тим, для зручності контролю і нагляду Київ ще в 1790 році був поділений на дільниці та квартали. Справами дільниці став займатися пристав, кварталу — квартальний наглядач. А утримувалася поліція за рахунок міських доходів.

Після поділу Києва на дільниці функції поліції розширилися. Вона почала вести слідство і розшукувати злочинців, доглядати за підозрілими особами, втікачами, в'язницями, примушувати до сплати податків і виконання повинностей. Крім того, поліція несла відповідальність за справність мостів, доріг, тротуарів, дотримання встановлених цін на базарах і ярмарках, контролювала корчмарство.

У 1834 році стався новий поділ території міста. Київ був поділений на шість дільниць: Печерську, Либідську, Двірцеву, Старокиївську, Подільську і Плоську. Кожна з них ділилася на п'ять кварталів. У той час в місті діяло чотири арештантських будинки, повсюдно споруджувалися поліцейські будки.

Київська міська поліція створена в 1858 році, шляхом реформування правоохоронних органів, у зв'язку із зайвою численністю її функцій і недостатністю фінансових ресурсів для введення необхідної кількості штатних одиниць, відповідного виконання завдань підтримки громадського порядку, адекватного протистояння злочинності.

У лютому 1858 року міністерствам юстиції, державного майна і внутрішніх справ імперії була доручена розробка пропозицій по реорганізації поліції. Це ж завдання було поставлене і перед особливою нарадою, яка складалася з губернаторів. Міністр внутрішніх справ вніс на розгляд імператора початкові пропозиції про перетворення поліції, які були схвалені 4 липня 1858 року. У них йшлося про необхідність змінити склад міських поліцій, порівнюючи його з територією і населенням кожного міста, а також з його промислово-торговельним і культурно-просвітницьким потенціалом. Рекомендувалося скоротити число поліцейських інстанцій і поліпшити особовий склад поліції шляхом посилення числа нижчіх чинів. Пропонувалося чітко і однозначно визначити точні обов'язки міських поліцій. У пропозиціях особлива увага приділялася збільшенню грошового утримання поліцейських чинів, віднісши частину витрат на їх утримання (в розмірі до 1,5 млн рублів) на рахунок загальних державних доходів.

У грудні 1862 року почалася нова поліцейська реформа, яка передбачала збільшення штатної чисельності чинів поліції, поліпшення їх фінансового змісту, звуження виконуваних функцій. У поліції створили два підрозділи — «Стіл кримінальних справ» (складався з арештантського і слідчого відділів) і «Стіл цивільних справ» (у складі виконавчого, розшукового, вексельного і військового відділів). Весь особовий склад міської поліції нараховував 312 чоловік.

У 1875 році відбулося чергове зміна в назві поліції — міське поліцейське управління стало називатися Київським управлінням поліцмейстера. Воно складалося з секретаря, журналіста, скарбника, архіваріуса, п'яти столоначальників, які вели цивільні справи, займалися стягненням податків і штрафів, перевіряли подвірні книги, доводили до відома міщан розпорядження влади, здійснювали організацію поліцейського нагляду, пересилання арештантів, боролися з грабіжниками

У 1879 році, на тлі розширення міста, Київ був знову поділений на дільниці — цього разу їх було вісім: Печерська, Двірцева, Либідська, Старокиївська, Подільська, Плоська, Бульварна і Лук'янівська. На поліцію поклали і додаткові обов'язки — відтепер вони повинні були збирати статистичні дані про населення, стан і кількості заводів і фабрик. Одночасно при поліції були створені нові підрозділи: кінна варта у складі 40 вершників і розшукова частина.

Визначну роль в професійний розвиток київської поліції внесли Мастицький Леонід Порфирович та Рудий Георгій Михайлович, за їх сприяння в Києві поліція стала застосовувати дактилоскопію, службове собаківництво і «слідчу валізу», були підготовлені перші службові інструкції чинам сискної поліції.

Київська міліція (1917—1918)

Київська Державна варта (1918)

Київська міліція (1919—2015)

Процес формування міліції в Києві, як і по всій Україні, був непростим. Нова більшовицька влада взялася активно створювати правоохоронну систему.

9 лютого 1919 Рада Народних Комісарів УРСР оприлюднила декрет «Про організацію міліції», після чого її органи були створені в найбільших містах республіки, щоб згодом заснуватися структурно і в дрібних населених пунктах. Були розроблені напрямки і сфера діяльності органів, серед яких на першому місці стоять боротьба зі злочинністю, спекуляцією, самогоноварінням, розкраданням державної власності.

У грудні 1930 українські правоохоронні органи були виведені з-під контролю місцевої влади і підпорядковані безпосередньо Державному політичному управлінню України. Міліція тридцятих років робила все, щоб в Україні панував спокій, щоб земля горіла під ногами кримінальників. Не стояли осторонь від всеукраїнського процесу і працівники правоохоронних органів Києва, незважаючи на істотне попереднє скорочення. У самому місті замість 19 районів в 1921 році було утворено лише 5 — Старокиївський, Подільський, Печерський, Деміївський і Шулявський. Районні відділи міліції було ліквідовано, як і промислову міліцію — прямого нащадка загонів Червоної гвардії, створених революційними робітниками на заводах і фабриках.

Однак історія залишила нам чимало прикладів успішної роботи правоохоронців, зокрема карного розшуку Києва тих років. Незважаючи на відсутність чіткої державної системи боротьби зі злочинністю, недостатнє фінансування і брак високоосвічених кадрів, талановитим оперативним працівникам вдавалося успішно боротися з правопорушниками.

Коли Київ повернув собі статус столиці України в 1934 році, увага до міліції в ньому посилилася. У системі тривали постійні реорганізації, покликані вдосконалити її роботу. У тому ж році поновлюється ліквідований в 1930 році НКВС України, до складу якого входять управління державної безпеки і управління міліції та карного розшуку, які до того були незалежними структурами при Раді народних комісарів України.

Відповідно в Києві концентруються вищі владні структури, виробляється стратегія і тактика їх діяльності, місту надається особливий статус. У 1936 році створюється відділ Державтоінспекції, наступного року — відділ боротьби з розкраданням соціалістичної власності (ВБРСВ). І якщо в першому при тодішньому мізерному автопарку міста і республіки робочі перевантаження не загрожували, то другий в кількості тринадцятти чоловік на чолі з талановитим слідчим Михайлом Мацейком, який увійшов в історію міліції України, доводилося нелегко. Однією з перших справ ВБРСВ було викриття небезпечних груп фальшивомонетників Трояновського, Куриленко і Барабус. Останній, зокрема, раніше був двічі засуджений за вбивство і за крадіжку з церкви. Звільнившись, він навчився граверному мистецтву і, повернувшись до Києва, влаштувався працювати в друкарню Академії наук України, звідки викрав матеріали та інструменти, необхідні для виготовлення кліше. Реалізацією фальшивих грошей займалися його дружина, брат і сестра. Цю групу працівники ВБРСВ знешкодили за допомогою співробітників Держбанку і внаслідок великої роз'яснювальної роботи серед продавців та касирів магазинів.

Поява нових служб вимагала підвищення статусу столичної міліції, і в 1938 році створюється Управління робітничо-селянської міліції Києва. Одночасно створюється дев'ять районних відділень міліції, штат яких складався з начальника і двох-трьох оперуповноважених. Згодом вони стали називатися міськими відділеннями та іменуватися по номерах.

Структура

Організаційно поліція міста Києва складається з апарату Головного управління та його структурних підрозділів; територіальних підрозділів (управлінь та відділів (відділень)) поліції у адміністративних районах, об'єктах транспорту та у Київському метрополітені; та стройових підрозділів (полків, батальйонів поліції різного призначення).


Апарат ГУ

  • Управління карного розшуку
  • Слідче управління
  • Відділ правового забезпечення
  • Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування
  • Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торговлею людьми
  • Управління «Корпусу оперативно-раптової дії»
  • Управління зв'язку та телекомунікацій
  • Відділ комунікації
  • Управління превентивної діяльності
  • Відділ забезпечення прав людини
  • Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку
  • Відділ документального забезпечення
  • Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102»
  • Відділ внутрішнього аудиту
  • Вибухотехнічне управління
  • Відділ Укрбюро Інтерполу
  • Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення
  • Управління кадрового забезпечення
  • Управління режиму та технічного захисту інформації
  • Відділ спеціальної поліції
  • Сектор міжнародних зв'язків

Територіальні (відокремлені) підрозділи

Управління поліції Відділи, відділення поліції
Голосіївське
  • відділ (з обслуговування мікрорайонів Теремки-1 та Теремки-2)
  • відділення (з обслуговування центральної частини району)
Дарницьке
  • відділ (з обслуговування мікрорайону «Нова Дарниця»)
  • відділення
Деснянське
  • відділ № 1 (з обслуговування ж/м «Лісовий», селища Биківня та військового містечка № 161)
  • відділ № 2 (з обслуговування житлового масиву «Троєщина»)
Дніпровське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Воскресенський»)
  • відділ № 2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та «ДВРЗ»)
  • відділ № 3 (з обслуговування мікрорайону «Русанівський»)
  • відділ № 4 (з обслуговування мікрорайону «Березняки»)
  • відділення
Оболонське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Куренівка»)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Оболонь»)
  • відділення (з обслуговування селища «Пуща-Водиця»)
Подільське
  • відділення № 1 (з обслуговування мікрорайону «Вітряні Гори»)
  • відділення № 2 (з обслуговування мікрорайону «Виноградар»)
Печерське
  • відділ (з обслуговування центральної частини району)
Святошинське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Біличі»)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Борщагівка»)
Солом'янське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Відрадний»)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Шулявка»)
  • відділення в аеропорту Київ
Шевченківське
  • відділ № 1 (з обслуговування території, прилеглої до Центрального залізничного вокзалу)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець»)
  • відділ № 3 (з обслуговування мікрорайону «Нивки»)
  • відділ № 4 (з обслуговування центральної частини району)
УП в метрополітені
Відділи на станціях залізничного транспорту
Відділ у річковому порту «Київ»

Стройові підрозділи

  1. Кінологічний центр
  2. Центр обслуговування підрозділів
  3. Батальйон конвойної служби
  4. Ізолятор тимчасового тримання
  5. Полк поліції особливого призначення № 1 (колишній ПМОП «Беркут» ГУ МВС в м. Києві)
  6. Тренінговий центр
  7. Приймальник-розподільник для дітей
  8. Полк поліції особливого призначення № 2
  9. Рота з підбору та транспортування трупів у морг
  10. Полк патрульної служби поліції особливого призначення «Київ»

Керівництво

Київські поліцмейстери

Начальники народної міліції (1917—1918)

Київський міський отаман

Начальники УНКВС по Києву та Київській області

Начальники УВС Київського міськвиконкому

Начальники ГУ МВС України в м. Києві

Начальники ГУ НП у м. Києві

Примітки

  1. ↑ Лицо Киева: самый криминальный город
  2. ↑ Показчик Імен
  3. ↑ КЕРІВНИКИ ГУМВС України в Київській області
  4. ↑ Киевскую милицию возглавил Александр Миленин
  5. ↑ Денис Монастирський представив нового начальника поліції Києва Івана Вигівського /Портал МВС, 11.08.2021/

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Головне_управління_Національної_поліції_у_місті_Києві&oldid=34393969