Шарпар В'ячеслав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:11, 8 лютого 2022, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Бот: Повернулися до редакції 33258273 від Jphwra за 2021-08-25T18:17:21Z)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 8 лютого 2022, заснована на цій версії.
Ф
В'ячеслав Шарпар
В'ячеслав Шарпар
В'ячеслав Шарпар
Особисті дані
Повне ім'я Шарпар В'ячеслав
Володимирович
Народження 2 червня 1987(1987-06-02) (37 років)
  Зеленодольськ, Дніпропетровська область, УРСР
Зріст 190 см
Вага 78 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція центральний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Волинь»
Номер 11
Юнацькі клуби
1999–2001
2001–2004 		Україна ДЮСШ Зеленодольськ
Україна «Торпедо-Космос»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004 Україна «Нафком» 9 (1)
2005–2006 Україна «Таврія» 0 (0)
2006 → Україна «Хімік» (Красноперекопськ) 14 (3)
2007–2008 Україна «Нафтовик-Укрнафта» 29 (2)
2008 → Україна «Іллічівець» 11 (1)
2009 Україна «Десна» 12 (2)
2009–2011 Україна «Волинь» 43 (0)
2011–2015 Україна «Металіст» (Харків) 16 (0)
2011–2012 → Україна «Волинь» 24 (0)
2013 → Україна «Арсенал» (Київ) 20 (2)
2014 → Україна «Говерла» 9 (3)
2014 → Україна «Металург» (Донецьк) 7 (0)
2015 Україна «Волинь» 11 (1)
2015 Молдова «Шериф» 1 (0)
2015 Україна «Волинь» 10 (5)
2016 Казахстан «Атирау» 20 (3)
2017–2019 Україна «Ворскла» 69 (14)
2019–2020 Латвія «Рига» 18 (2)
2021– Україна «Волинь» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007 Україна Україна U-21 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 2 березня 2021.

Шарпар В'ячеслав Володимирович (2 червня 1987, Зеленодольськ, Дніпропетровська область) — український футболіст, центральний півзахисник луцької «Волині».

Життєпис

В'ячеслав народився 2 червня 1987 року в місті Зеленодольську, Дніпропетровської області.

Шарпар почав займатися футболом у рідному місті, в місцевій ДЮСШ. Після цього виступав у дитячо-юнацькій футбольній лізі України за запорізькі «Торпедо-Космос» та «Торпедо».

Клубна кар'єра

Влітку 2004 року потрапив в «Нафком» з міста Бровари, який виступав у Першій лізі України. У команді він провів півроку, зігравши за цей час 9 матчів, в яких забив один м'яч. Взимку 2005 року перейшов в сімферопольську «Таврію», де тренером був колишній тренер «Нафкому» Олег Федорчук[1]. За основний склад «Таврії» він так і не зіграв, зате провів 37 матчів і забив 4 голи в молодіжній першості.

Першу половину сезону 2006/07 він провів у складі друголігового «Хіміка» з Красноперекопську на правах оренди[2], за команду він забив 3 голи в 13 матчах. У домашньому матчі 1/32 фіналу Кубка України проти київського «Арсеналу» (2:1), Шарпар забив перший гол у матчі вже на 3 хвилині[3]. У наступному раунді «Хімік» поступився донецькому «Металургу» (2:3) і вилетів з розіграшу Кубка.

У січні 2007 року побував на перегляді в криворізькому «Кривбасі», але команді не підійшов[4]. У підсумку він перейшов в «Нафтовик-Укрнафту» їх Охтирки. У сезоні 2006/07 «Нафтовик» став переможцем Першої ліги і вийшов у Вищу. 14 липня 2007 року Шарпар дебютував у Вищій лізі України у виїзному матчі проти харківського «Металіста» (2:0)[5].

В'ячеслав Шарпар під час виступів за «Волинь». 29 квітня 2010 року

На початку 2008 року Шарпар був відданий в оренду в маріупольський «Іллічівець». Разом з командою став переможцем Першої ліги України в сезоні 2007/08. У складі команди провів 11 матчів і забив 1 гол. Після цього повернувся в «Нафтовик». Всього за клуб він зіграв в 28 матчах, в яких забив 3 голи. Взимку 2009 року Шарпар залишив «Нафтовик», а пізніше він побував на перегляді в одному з польських клубів[6]. Потім В'ячеслав півроку виступав за чернігівську «Десну», в команді забив 2 м'ячі в 12 матчах.

Влітку 2009 року перейшов в луцьку «Волинь». У сезоні 2009/10 разом з командою став срібним призером Першої ліги, поступившись лише «Севастополю», «Волинь» вийшла в Прем'єр-лігу. Також у цьому сезоні клуб, вдруге в історії дійшов до півфіналу Кубка України, де поступився сімферопольській «Таврії» (1:2), майбутньому володарю трофею. У команді Шарпар став гравцем основного складу.

У січні 2011 року В'ячеслав поїхав на перегляд у харківський «Металіст», разом з одноклубником Олександром Пищуром[7]. Шарпар пройшов з «Металістом» практично всі зимові збори, але довгий час команди не могли домовиться про ціну трансфера[8]. До того ж сам Мирон Маркевич сказав, що хоче бачити його в команді і що за ним клуб стежив ще з часів виступів за «Нафтовик»[9]. У підсумку трансфер таки відбувся і Шарпар був заявлений за «Металіст» під 87 номером. Клуб заплатив за нього 2 000 000 євро[10].

У складі «Металіста» Шарпар дебютував 5 березня 2011 року в виїзному матчі проти полтавської «Ворскли» (0:0)[11]. Всього в сезоні 2010/11 Шарпар провів за «Металіст» 7 матчів у чемпіонаті України, також він зіграв в 2 матчах в молодіжній першості України. Разом з командою став бронзовим призером чемпіонату.

Влітку 2011 року повернувся на правах безкоштовної оренди назад в «Волинь»[12]. У сезоні 2011/12 провів за клуб 24 матчі в Прем'єр-лізі, 2 матчі в молодіжному чемпіонаті. У Кубку України «Волинь» дійшла до півфіналу де поступилася донецькому «Шахтарю» (3:4). Шарпар в Кубку зіграв у 4 матчах і забив 2 м'ячі.

На початку червня 2012 року з'явилася інформація, що одеський «Чорноморець» орендував В'ячеслава Шарпара на один сезон[13]. Разом з командою він пройшов збори в Австрії[14]. У липні 2012 року В'ячеслав звернувся до головного тренера Романа Григорчука з проханням відпустити його назад в «Металіст» за сімейними обставинами. У підсумку він повернувся в «Металіст»[15].

Після повернення в «Металіст» Мирон Маркевич награвав його на позиції останнього захисника[16], проте футболіст так і не зміг пробитись до основного складу харківського клубу.

У лютому 2013 року разом з одноклубниками Миланом Обрадовичем та Олександром Романчуком перейшов на правах оренди до кінця сезону в київський «Арсенал»[17]. Дебютував у першому ж матчі весняної частини сезону в грі проти дніпропетровського «Дніпра». Після зняття «канонірів» з чемпіонату восени 2013 року повернувся до Харкова, але вже незабаром був відданий в оренду ужгородській «Говерлі».

Влітку 2014 року, після чергового повернення до Харкова, знову був відданий в оренду, цього разу з одноклубником Олександром Нойком до донецького «Металурга»[18].

В березні 2015 року перейшов до складу «Волині» (Луцьк)[19]. У складі лучан відіграв в основі всі 11 матчів чемпіонату, відзначився голом у ворота луганської «Зорі». 18 червня 2015 року стало відомо що Шарпар та «Шериф» з Тирасполя дійшли згоди та уклали угоду[20]. 25 червня 2015 року, вийшовши на заміну у складі «Шерифа», допоміг тираспольчанам завоювати Суперкубок Молдови[21]. Однак у серпні залишив команду і розірвав контракт за обопільною згодою. Всього ж В'ячеслав зіграв у п'яти офіційних матчах за клуб[22].

У кінці серпня 2015 року повернувся у «Волинь»[23]. 29 серпня в першому ж матчі за лучан після повернення забив у компенсований час гол у ворота донецького «Олімпіка» і приніс своїй команду перемогу 1:0[24]. 22 січня 2016 року розірвав контракт з «Волинню»[25], а вже наступного дня підписав угоду з казахстанським «Атирау»[26]. 6 лютого 2017 року Шарпар перейшов до складу полтавської «Ворскли»[27].

Кар'єра в збірній

У серпні 2007 року Олексій Михайличенко вперше викликав В'ячеслава Шарпара в молодіжну збірну України до 21 року на турнір пам'яті Валерія Лобановського[28], на якому зіграв в обох матчах, але після того до складу молодіжку більше не запрошувався.

Досягнення

Примітки

  1. ↑ Трансферные новости «Таврии» (російською) . UA-Футбол. 28.12.2004. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  2. ↑ «Таврия» подписала двоих сербов (російською) . Сайт болельщиков СК «Таврия». 18.07.2006. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  3. ↑ Протокол матча. Официальный сайт Федерации футбола Украины. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  4. ↑ «Кривбасс» отпускает футболистов (російською) . Football.ua. 09.01.2007. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  5. ↑ Дубль Девича и «Нефтяник» бит! (російською) . Football.ua. 14.07.2007. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  6. ↑ «Александрия» улетела в Турцию. На очереди — «Гелиос» (російською) . UA-Футбол. 14.02.2009. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  7. ↑ «Металлист» просмотрит двух игроков «Волыни» (російською) . Football.ua. 15.01.2011. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  8. ↑ «Металлист» пока не может договориться по Шарпару (російською) . UA-Футбол. 14.02.2011. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  9. ↑ Маркевич: Шарпар и Пищур останутся (російською) . Football.ua. 26.01.2011. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  10. ↑ Официально. «Металлист» подписал Шарпара и Штетину (російською) . iSport.ua. 03.03.2011. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.
  11. ↑ Серая нулевка в Полтаве (російською) . Football.ua. 05.03.2011. Архів оригіналу за 19.04.2012. Процитовано 05.03.2011.
  12. ↑ Маркевич: «„Волынь“ давно не была в Высшей лиге» (російською) . Football.ua. 29.07.2011. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 31.07.2011.
  13. ↑ «Черноморец» арендовал Шарпара и Тащи (російською) . Football.ua. 07.06.2012. Архів оригіналу за 10.08.2012. Процитовано 24.07.2012.
  14. ↑ «Черноморец» взял курс на Австрию (російською) . Football.ua. 22.06.2012. Архів оригіналу за 10.08.2012. Процитовано 24.07.2012.
  15. ↑ Григорчук: «Сантана уже выглядит как родной» (російською) . Football.ua. 06.07.2012. Архів оригіналу за 10.08.2012. Процитовано 24.07.2012.
  16. ↑ Маркевич: «Есть определенные проблемы в обороне» (російською) . Football.ua. 09.07.2012. Архів оригіналу за 10.08.2012. Процитовано 24.07.2012.
  17. ↑ Романчук и Шарпар стали «Канонирами» — UA-Футбол
  18. ↑ Нойок и Шарпар пополнили ряды Металлурга Д
  19. ↑ «Волинь» підписала В'ячеслава Шарпара
  20. ↑ Шарпар перейшов у Шериф
  21. ↑ «В'ячеслав Шарпар став володарем Суперкубка Молдови»
  22. ↑ В'ячеслав Шарпар покидає наш клуб. moldfootball.com. 14 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  23. ↑ «Волынь» підтвердила повернення Шарпара. football.ua. 26 серпня 2015. Процитовано 26 серпня 2015.
  24. ↑ Волынь вырывает победу у Олимпика
  25. ↑ Владислав Колесниченко. Вячеслав Шарпар: «Я сегодня расторг контракт с „Волынью“»(рос.). 1football.info (22.01.2016). Перевірено 22 січня 2016.
  26. ↑ «Атырау» подписал Шарпара(рос.). MatchDay.ua (23.01.2016). Перевірено 23 січня 2016.
  27. ↑ https://www.ua-football.com/ua/ukrainian/transfers/1486400261-oficiyno-sharpar-stav-gravcem-vorskli.html
  28. ↑ Михайличенко пригласил 20 игроков (російською) . Football.ua. 14.08.2007. Архів оригіналу за 19.07.2012. Процитовано 05.03.2011.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: В'ячеслав Шарпар
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарпар_В%27ячеслав_Володимирович&oldid=34533515