Ектор Чумпітас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 лютого 2022, заснована на цій версії.
Ф
Ектор Чумпітас
Ектор Чумпітас
Ектор Чумпітас
Ектор Чумпітас у 1973 році
Особисті дані
Народження 12 квітня 1944(1944-04-12) (80 років)
  Сан-Вісенте-де-Каньєте, Перу
Зріст 170 см
Вага 68 кг
Громадянство  Перу
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1963 Перу «Унідад Весіналь»  ? (?)
1964–1965 Перу «Депортіво Мунісіпаль» 32 (5)
1966–1975 Перу «Універсітаріо» 245 (41)
1975–1977 Мексика «Атлас» 52 (6)
1977–1984 Перу «Спортінг Крістал» 128 (13)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1966–1981 Перу Перу 105 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1985 Перу «Уніон Уараль»
1985–1986 Перу «Спортінг Крістал»
1991 Перу «Депортіво АЕЛУ»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ектор Чумпітас (ісп. Héctor Chumpitaz, нар. 12 квітня 1944, Сан-Вісенте-де-Каньєте) — перуанський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Універсітаріо де Депортес» та «Спортінг Крістал». Капітан збірної Перу в її «золотий період» — на двох чемпіонатах світу 1970 і 1978 років, а також на переможному Кубку Америки 1975 року.

Поряд з Теофіло Кубільясом і Уго Сотілем входить до числа найкращих футболістів в історії збірної Перу[1]. У 2000 році Ектор Чумпітас увійшов до числа 35 найкращих футболістів Південної Америки XX століття за версією IFFHS[2].

Клубна кар'єра

У 19 років Чумпітас дебютував у клубі другого дивізіону «Унідад Весіналь». У 1964 році він став виступати вже за команду вищого дивізіону Перу — «Депортіво Мунісіпаль».

Ектор Чумпітас у 1968 році.

З 1966 року Чумпітас став виступати за один з найуспішніших перуанських клубів — «Універсітаріо де Депортес». З цією командою він виграв 5 титулів чемпіона Перу (1966, 1967, 1969, 1971, 1974). 1972 року «Універсітаріо» вперше в історії перуанського футболу пробився у фінал Кубка Лібертадорес, де поступився аргентинському гранду «Індепендьєнте» з рахунком 2:1 у другому фінальному матчі (матч в Лімі закінчився внічию 0:0). Чумпітас був капітаном тієї команди «Універсітаріо».

У 1975 році Чумпітас поїхав грати за мексиканський клуб «Атлас» з Гвадалахари, де провів два сезони і 1977 року повернувся в чемпіонат Перу, цього разу в клуб «Спортінг Крістал», з яким ще тричі завойовував чемпіонський титул (1979, 1980, 1983). Завершив ігрову кар'єру у команді «Спортінг Крістал» у 1984 році. До цього дня Чумпітас залишається найкращим бомбардиром-захисником в історії чемпіонату Перу — він відзначився 65 голами в 456 матчах[3].

По завершенні ігрової кар'єри тренував кілька перуанських клубів, а також відкрив свою футбольну школу.

Виступи за збірну

3 квітня 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу в товариській зустрічі проти збірної Парагваю в Лімі, перуанці поступилися з рахунком 0:1.

Був основним гравцем команди у кваліфікації до чемпіонату світу 1970 року, де перуанці сенсаційно вибили Аргентину і вперше за 40 років вийшли на «мундіаль». На самому чемпіонаті світу Чумпітас провів перший свій матч 2 червня 1970 року проти Болгарії в мексиканському Леоні, в якому перуанці взяли гору з рахунком 3:2, а Чумпітас забив один із голів своєї команди. Загалом збірна Перу дійшла до 1/4 фіналу[4], також, як і 8 роками потому, на чемпіонаті світу 1978 року в Аргентині. На обох турнірах Чумпітас носив капітанську пов'язку.

Згодом Чумпітас виступав за національну збірну Перу на Кубку незалежності Бразилії, який проходив з 18 по 25 червня 1972 року в Бразилії. Він допоміг своїй команді здобути перемогу над Венесуелою з рахунком 1:0, але Перу програло у фінальній грі своєї групи Югославії з рахунком 1:2 і не вийшло до фінального раунду.

У 1973 році в іспанській Барселоні відбувся матч зірок між збірними Європи і Південної Америки. У ньому брали участь такі великі гравці, як Йоган Кройф, Франц Беккенбауер, Теофіло Кубільяс та інші, а Ектор Чумпітас був обраний капітаном збірної Південної Америки[5], за що отримав прізвисько «Капітан Америки» (ісп. El Capitán de America). Матч закінчився з рахунком 4:4, а в серії післяматчевих пенальті Південна Америка виграла з рахунком 7:6.

Пізніше Чумпітас як капітан збірної привів Перу до перемоги на Кубку Америки 1975 року[6], що сталось лише вдруге в історії цієї команди і наразі востаннє.

На чемпіонаті світу 1978 року в Аргентині Чумпітас як капітан зіграв в усіх шести іграх[7]. Перу зуміла виграти групу, не зазнавши жодної поразки, але у другому груповому етапі виступила вкрай невдало, зазнавши три поразки. При цьому в останньому матч перуанці, які втратили шанси на прохід далі, програли з рахунком 0:6 у скандальному матчі проти Аргентини. Перед останнім туром у тій групі Бразилія і Аргентина мали однакову кількість очок, але різниця забитих і пропущених м'ячів була краще у бразильців. В останньому матчі вони впевнено обіграли збірну Польщі (3:1). Для того щоб посісти перше місце, Аргентині необхідно було перемагати збірну Перу з різницею не менше 4-х м'ячів. Тому неочікувана перемога 6:0 була сприйнята бразильцями як здача матчу від Перу, втім ФІФА не задовольнила протести, а Чумпітас заявив, що його команда грала чесно. Тим не менш і досі ходять чутки про можливий договірний характер матчу[8], який став останнім для Чумпітаса на чемпіонатах світу.

Наступного року Чумпітас поїхав з командою на останній великий турнір, Кубок Америки 1979 року. Там перуанці як тріумфатори попереднього турніру потрапили одразу у півфінал, де не зуміли подолати Чилі (1:2 і 0:0) і після двох матчів безславно покинули турнір. Ектор зіграв в обох іграх.

Чумпітас також зіграв в усіх чотирьох іграх у кваліфікації до чемпіонату світу 1982 року, допомігши своїй збірній вдруге поспіль кваліфікуватись на «мундіаль», але в грудні 1981 року отримав серйозну травму, через яку не лише пропустив сам турнір, а й більше ніколи не грав за збірну. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у її формі 105 матчів, забивши 6 голів[9], ставши рекордсменом збірної Перу за найбільшою кількістю матчів в якості капітана (90 ігор).

Титули і досягнення

Командні

«Універсітаріо де Депортес»: 1966, 1967, 1969, 1971, 1974
«Спортінг Крістал»: 1979, 1980, 1983

Особисті

  • Найкращий захисник Південної Америки: 1969, 1971
  • Найкращий футболіст Південної Америки ХХ століття: 35-е місце[10]?
  • У символічній збірній Кубків Америки 1916—2005[11]
  • У символічній команді всіх зірок Південної Америки на Чемпіонатах світу 1958—2006[12]

Примітки

  1. ↑ Futbolperuano.com, Redacción- (7 березня 2018). FIFA consideró a Héctor Chumpitaz como uno de los mejores defensores de la historia. Futbolperuano.com (spanish) . Процитовано 15 січня 2021.
  2. ↑ IFFHS' Century Elections
  3. ↑ The World's 80 most successful Top Division Goal Scorers among the defensive Players of all time
  4. ↑ World Cup 1970
  5. ↑ Captains the American and European: Chumpitaz and Cruyff
  6. ↑ Copa América 1975 [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]
  7. ↑ World Cup 1978
  8. ↑ Nzerem, Keme (4 квітня 2012). Henry Kissinger and football’s longest unsolved riddle. Channel 4 News. Процитовано 15 січня 2021.
  9. ↑ Héctor Chumpitaz - Century of International Appearances. www.rsssf.com. Процитовано 15 січня 2021.
  10. ↑ South America best Player of the Century.
  11. ↑ Squadra storica della Copa America 1916—2005 [Архівовано 2011-07-14 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Undici ideale del Sudamerica 1958-2008

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ектор_Чумпітас&oldid=34644472