Євпраксія Всеволодівна
| Євпраксія Всеволодівна | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Коронація: | 1089 | |
| Народження: |
бл. 1071 Київ | |
| Смерть: |
9 липня 1109 Київ | |
| Поховання: | Києво-Печерська лавра | |
| Рід: | Рюриковичі | |
| Батько: | Всеволод I Ярославич | |
| Мати: | Анна Половчанка[1] | |
| Шлюб: | Генріх IV | |
|
| ||
Євпра́ксія Все́володівна (дав.-рус. Еоупраксиа; 1071 — 9 липня 1109[2]) — князівна із династії Рюриковичів. Німецька імператриця (1088—1105), дружина німецького імператора Генріха IV[2]. Донька великого князя київського Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого[2]. Сестра Володимира Мономаха[2]. 1093 року втекла від чоловіка до Італії, 1097 року — до Угорщини, 1099 року — до Русі. 1106 року стала черницею[2]. Коронаційне ім'я — Адельгейда. В німецькій історіграфії — Адельге́йда Ки́ївська (нім. Adelheid von Kiew); також — Євпра́ксія-Адельге́йда Все́володівна[2].
Біографія
Її життя — найяскравіший приклад тих живих зв'язків, які княжа Русь посідала з володарськими дворами Західної Європи.
Освіту Євпраксія здобула в київському великокняжому дворі. Вона рано прилучилася до західної культурної й духовної традиції: її мати, дружина князя Всеволода, мала родичів у королівських родинах Угорщини, Польщі, Норвегії, Франції, Візантії.
У юному віці вийшла заміж за маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого, але незабаром в 1087 овдовіла. 1086 — Євпраксія прийняла католицизм і дістала нове ім'я — Адельгейда. У 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об'єднанню православної й католицької церков. Наприкінці 1093-го Євпраксія Всеволодівна, не витримавши брутального поводження з нею з боку чоловіка, була змушена покинути Німеччину. Відбула у Каноссу (Північна Італія) до маркграфині Матильди Тосканської, за її посередництвом, вдалася до Папи Урбана II, який передав її справу з Генріхом IV на розгляд собору в Констанці, потім — П'яченці (1095). Церковні собори у Констанці і П'яченці, на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV.
У 1097 виїхала до Угорщини, а звідти на Русь — до Києва. 1106 року постриглася в черниці Андріївського жіночого монастиря, де її рідна сестра Анна Всеволодівна була настоятелькою.[3] Була похована в соборі Успіння Богородиці Києво-Печерської монастиря, де була надгробна таблиця з епітафією[4].
У культурі
- Трагічній долі Євпраксії Всеволодівни присвятив свій історичний роман «Євпраксія» Павло Загребельний.
- Зображена 2016 року на марковому аркуші «Київські князівни на престолах Європи», де її помилково названо як «Євпраксія—Адельхайра».
Родина
- Батько: Всеволод Ярославич — князь переяславський (1054—1073), чернігівський (1073—1076, 1077—1078), великий князь київський (1078—1093).
- Матір: Анна
- Єдиноутробний брат: Володимир Всеволодович (Мономах) — князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), великий князь київський (1113—1125).
- Єдинокровний брат: Ростислав Всеволодович — князь переяславський (1078—1093).
- Сестри:
- Анна (Янка) Всеволодівна — засновниця і настоятельниця Янчиного монастиря.
- Катерина Всеволодівна
Примітки
- ↑ Kindred Britain
- ↑ а б в г д е Войтович, 2000. 3.13. Всеволодовичі.
- ↑ Огієнко Іларіон, митрополит. Преподобна Анна Всеволодівна.
- ↑ Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 37—38
Джерела
- Войтович Л. 3.13. Всеволодовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Hartmut Rüß: Eupraxia — Adelheid. Eine biographische Annäherung, in: Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 54 (2006), S. 481—518.
- Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
Посилання
- Евпраксія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 400. — 1000 екз.
- Загребельний Павло Архипович (1975). Євпраксія. Архів [[[Загребельний Павло Архипович#.D0.A2.D0.B2.D0.BE.D1.80.D0.B8:]] оригіналу] за 24 серпня 2011.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Євпраксія Всеволодівна
|
