Ростислав Всеволодович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ростислав Всеволодович
Князь Переяславський
1078 — 1093[1]
Попередник: Давид Святославич
Наступник: Володимир Мономах
 
Народження: 1070(1070)
Смерть: 26 травня 1093(1093-05-26)
Причина смерті: утоплення
Поховання: Софійський собор, Київ, Україна
Країна: Київська Русь
Хрещене ім'я: Михайло
Рід: Рюриковичі
Батько: Всеволод Ярославич
Мати: Анна

Ростисла́в Все́володович (дав.-рус. Ростиславь Всеволодовичь; 1070 — 26 травня 1093[1]) — князь із династії Рюриковичів. Князь переяславський (10781093)[1]. Син великого князя київського Всеволода Ярославича, онук Ярослава Мудрого[1]. Єдинокровний (зведений) брат Володимира Мономаха. Загинув у битві на річці Стугна[1]. Похований у київському Софійському соборі поряд із батьком[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Ростислав народився 1070 року[2].

5 грудня 1087 року Ростислав разом із батьком Всеволодом та братом Володимиром перебував у Києві на похоронах володимирського князя Ярополка Ізяславича[3][4].

У квітні 1093 року, напередодні смерті свого батька Всеволода, Ростислав був у Києві разом із братом, чернігівським князем Володимиром[5]. Коли батько представився, брати удвох оплакали його й поховали у київському Софійському соборі[5]. Після того Ростислав повернувся до Переяслава[5][6].

На початку русько-половецької війни в травні 1093 року Ростислав відгукнувся на заклик брата Володимира допомогти новому київському князю Святополку Ізяславичу, що був йому кузеном[7]. Спільне київсько-чернігівсько-переяславське військо прибуло до Треполя біля річки Стугна[7]. Князі провели нараду, на якій вирішили перейти річку й вдарити по половцях[7]. 26 травня відбулася вирішальна битва, в якій Ростислав та його дружина утримували центр руських позицій[8]. Після того як половці знесли правий фланг, який захищали кияни Святополка, вони атакували чернігівців на лівому фланзі і переяславців Ростислава[8]. Руси не витримали натиску й побігли до Стугни. Під час відступу на переправі Ростислав почав тонути. Володимир намагався врятувати брата, але ледь не потонув сам[8]. Після битви тіло Ростислава знайшли в річці[8]. Його відвезли до Києва, де «плакала за ним мати його [княгиня Анна], і всі люди плакали за ним сильно, юності його заради»[8]. Поховали Ростислава в Софійському соборі Києва біля його батька[8][9].

1961 року в усипальниці князів Софійського собору серед інших останків знайшли череп із залізним вістрям стріли. Ймовірно він належав Ростиславові, який був смертельно поранений і тому так раптово потонув на очах у брата[1][8].

За версією Києво-Печерського патерика Ростислав був запальною і неврівноваженою людиною. Він убив ченця Григорія, який намагався навернути його до праведного життя; за це на Стугні князя спіткала кара[1].

Смерть Ростислава була резонансною подією того часу. Про неї свідчать графіті на стінах Софії Київської. У «Слово о полку Ігоревім» про Стугну сказано, що ця річка, «пожръши чужи ручьи и стругы, рострена къ устью, уношу князю Ростиславу затвори днѣ при темнѣ березѣ. Плачется мати Ростиславля по уноши князи Ростиславѣ»[8].

Існує припущення, що навпроти фрески Всеволода Ярославовича, на північній стіні Софійського собору зображено Ростислава Всеволодовича.

Родина[ред. | ред. код]

Докладніше: Рюриковичі та Всеволодичі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Войтович, 2000. 3.13. Всеволодовичі.
  2. Літопис руський… С. 106.
  3. Літопис руський… С. 126.
  4. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись, 1908. — стлб. 198., л.76об.
  5. а б в Літопис руський… С. 132.
  6. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись, 1908. — стлб. 208., л.80.
  7. а б в Літопис руський… С. 133.
  8. а б в г д е ж и Літопис руський… С. 134.
  9. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись, 1908. — стлб. 210—212. — л.80об.—81об.
  10. Чепа М.-Л. А. Сім'я Всеволода Ярославовича (1030—1093) — великого князя Руси-України (історико-психологічна реконструкція) \ Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка "Проблеми загальної та педагогічної психології. Том ІІІ, частина 3. — К., 2001. — С. 236—248.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Давид Святославич
Князь переяславський
1078-1093
Наступник
Володимир Мономах