Білоголови

село Білоголови
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Рада	Залозецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040130020058916
Основні дані
Засноване	1785
Населення	765
Територія	1.292 км²
Площа	592.11 км²
Поштовий індекс	47236
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°45′23″ пн. ш. 25°19′48″ сх. д.
Водойми	р. Лопушанка
Найближча залізнична станція	Зборів
Місцева влада
Адреса ради	с. Білоголови, Зборівський р-н, Тернопільська обл., 47236
Сільський голова	Парій Іван Михайлович
Карта
Білоголови
Білоголови
Мапа

Білоголо́ви — село в Україні у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.

Адміністративний центр колишньої Білоголівської сільської ради, якій підпорядковувалося село Нетерпинці. (до вересня 2016 року). Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села приєднано хутір Піднетерпинці.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади

Розташоване на річці Лопушанка, у центрі району.

Населення — 761 особа (2003).

Історія

Перша писемна згадка — XVII ст.

Під час І світової війни село було майже повністю знищене.

До 1939 діяли товариство «Просвіта», громадська ощадна каса.

30 червня 1941 року село відначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.

Пам'ятки

Є церква Пресвятої Богородиці (1948; реставрована; кам'яна).

Встановлено:

• пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965)
• насипана могила січового стрільця С. Чорного (1989)
• споруджено пам'ятник УСС (1993; реставровано).
• 13 липня 2014 року освятили новозбудовану церкву Собор Пресвятої Богородиці, зруйновану під час Другої світової війни (1944)

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білоголовах:

• байда (велика скибка, шматок, напр. хліба);
• барабій (картопля);
• барабоїско (місце, де росла картопля);
• бараболє (картопля);
• бараболиско (місце, де росла картопля);
• барачаниско (місце, де росли буряки);
• боз (бузина);
• бузьок (лелека);
• вальок (солома, перемішана із глиною, яку використовують у будівництві хати);
• ватівка (куфайка);
• весна (веселка);
• вицяпати (подоїти корову);
• вогріб (горобина);
• вожеред (велика скирта соломи);
• воколіт (кілька обмолочених та обтрушених снопів, які використовують для покриття верхньої частини будівлі);
• вопілок (обапіл);
• воріб (горобина);
• вустілка (устілка);
• гладушка (глечик);
• гора (горище над хатою);
• ґандеруба (присінки, коридор, перед входом в хату).
• дзьобак (дятел);
• дзьобкі (ямки на обличчі після віспи);
• довбуш (дятел);
• жаборинє (жабуриння);
• жвачка (жуйка);
• жилавка (кропива);
• завора (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх);
• засторонок (місце у стодолі, де складають снопи);
• камашка (манжет на штанах);
• каня (шуліка);
• квасок (щавель);
• кєтиця (сніпок для покриття даху, зокрема рогів, країв),
• кізлина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
• крижівниці (поперечний брусок, який з'єднує носи полозів і на який кріплять дишель);
• лилик (кажан);
• маґільниця (рубель);
• макультник (шульга);
• марциза (нарцис);
• масличка (посудина, у якій збивають масло);
• мащина (вапно, яким обмазують дерева);
• набаландіти (наговорити нісенітниць);
• наморозьні (паралельні полозам, поздовжні бруски ходової частини в санях);
• ней (хай, нехай);
• пиригін (глибока оранка, на 18-20 см);
• півзина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
• расний (рясний);
• саджа (сажа);
• сакельня (торба, у якій дорогою коням дають сіно);
• сівач (той, хто посіває на Новий рік);
• скрут (поворотна подушка передньої частини воза);
• стілец (банти між кроквами у формі букви «П»);
• тернина (терен);
• трачовиня (тирса);
• трумло (труна);
• фартух (добудова до стодоли із продовженим дахом, зокрема для зберігання соломи, конопель, полови тощо);
• фуркало (вид дитячої іграшки).

Відомі люди

• Васил Горішний — український радянський господарник, депутат Верховної Ради УРСР 8-10-го скликань.
• Степан Шагайда (Шагадин). - український актор театру і кіно.

Джерела

• Кравчик М., Уніят В. Білоголови // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 134. — ISBN 966-528-197-6.