Гендрік Петрюс Берлаге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:25, 12 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гендрік Петрюс Берлаге
Hendrik Petrus Berlage
нід. Hendrik Petrus Berlage
Гендрік Петрюс Берлаге
Народження 12 лютого 1856(1856-02-12)
Смерть 12 серпня 1934(1934-08-12) (78 років)
Країна Нідерланди Нідерланди
Навчання Федеральна вища технічна школа Цюриха
Діяльність архітектор, містобудівник, art theorist, кераміст, ceramics designer, дизайнер
Праця в містах Амстердам, Гаага, Лондон та інші
Архітектурний стиль функціоналізм, еклектизм, історизм
Найважливіші споруди див. тут
Наукові праці див. тут
Нагороди
Діти ·Hendrik Petrus Berlaged, Cato Berlaged і Miep van Rooy-Berlaged
CMNS: Гендрік Петрюс Берлаге у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Гендрік.

Гендрік Петрюс Берлаге (нід. Hendrik Petrus Berlage, МФА: [ˈɦɛndrɪk ˈpeːtrʏs ˈbɛrlaːɣə], часто зустрічається варіант імені Петрус; *12 лютого 1856, м. Амстердам, Нідерланди — 12 серпня 1934, Гаага, Нідерланди) — видатний нідерландський архітектор (працював у функціоналізмі, починав з еклектики, використовував історизм). Погляди Берлаге на шляхи розвитку архітектури, викладені ним в численних теоретичних працях, зробили великий вплив на сучасне нідерландське зодчество.

З життя і творчості

Ранні роки

Гендрік Петрюс Берлаге народився в заможній, ліберально налаштованій родині, що проживала на набережній каналу Кейзерсграхт (нід. Keizersgracht) у самому центрі Амстердама. За декілька років сім'я Берлаге переїхала до Арнема, де Гендрік отримав середню шкільну освіту. За час арнемського періоду життя майбутнього архітектора його мати померла, а батько повторно одружився.

Протягом року Гендрік Петрюс відвідував курси живопису в Державній академії образотворчих мистецтв в Амстердамі (попередниця Академії Рітвельда), але потім предметом його інтересів стала архітектура. У 1875—78 роках Берлаге навчався в Швейцарської вищій технічній школі (Цюрих), де познайомився з ідеями Готфріда Земпера, професора архітектури цього навчального закладу з 1855 по 1871 роки, і концепцією «ідеального дому» Ежена Віолле-ле-Дюка. Щоб поглибити отримані теоретичні знання, в 1880—81 роках Гендрік Берлаге здійснив мандрівку рядом країн Європи, відвідавши Італію, Австрію та Німеччину.

Після повернення до Нідерландів Берлаге, спільно з Теодорусом Сандерсом (нід. Theodorus Sanders) заснував архітектурне бюро в Амстердамі. Разом із Сандерсом вони спроектували ряд будівель у неоренесансному стилі.

Незалежний архітектор

У 1889 році Гендрік Берлаге почав самостійну роботу, відкривши власне архітектурне бюро. Спочатку він наслідував пануючим на той час архітектурним стилям, але потому взявся експериментувати, змішуючи в своїх проектах елементи модерну і раціоналізму. Одним з плодів цих експериментів стало оформлення комплексу будівель Страхової компанії Нідерландів, до роботи над яким у 1890-х Берлаге був запрошений як дизайнер. Приблизно в той же час архітектором були створені проекти вілли Генні в Гаазі та будівлі Синдикату огранщиків діамантів у Амстердамі (1899-1900). Вже в 1889 році він представив на Всесвітній виставці в Парижі оригінальний проект мавзолею[1]. До цього ж періоду належать численні публікації Берлаге у виданнях, присвячених архітектурі.

У 1897—1903 роках за проектом Гендріка Петрюса Берлаге було споруджено будинок Амстердамської біржі (нині називається біржею Берлаге), що є навідомішим творінням архітектора, включене ЮНЕСКО до нідерландського списку об'єктів Світової спадщини[2]. У своєму проекті Берлаге гармонійно об'єднав середньовічні традиції національної нідерландської архітектури з сучасними технічними рішеннями. Характерними ознаками стилю будівлі є так зване «чесне» використання матеріалів (всі матеріали повинні легко впізнаватися) та чіткість конструкції, позбавлена зайвого декорування. Основний будівельний матеріал — неоштукатурена цегла, поєднана з природним світлим каменем. Стиль, у якому побудована Амстердамська біржа, згодом стане відомий як раціоналізм. Вплив цього стилю буде відчуватися в нідерландській архітектурі до 1950-х років[1].

Берлаге є автором низки масштабних містобудівних проектів. Так, у 1902 році він розробив плани розширення Амстердама (південну частину міста мали повністю реконструювати, зокрема райони міських нетрів замінити економічними будинками для робітничого класу[3]), реконструкції Гааги (1908—09) і Утрехта (1921). Його проекти передбачали гармонійний зв'язок історичного центру міста з новими районами, які планувалося забудовувати блоковими будинками невеликої висоти, і які утворювали б чіткі перспективи.

Особливістю стилю Берлаге був функціональний підхід до проектування будинків з використанням лаконічних, але дуже естетичних деталей. Крім власне архітектурних проектів, Берлаге займався також проектуванням меблів, дизайном шпалер, килимів і скляного посуду. Меблі Берлаге, зокрема, продавалася в амстердамському магазині «Het Binnenhuis», який спеціалізувався на продажу предметів прикладного мистецтва в стилі нідерландського модерну[4].

Берлаге відстоював концепцію «краси оголеної стіни». В одній з лекцій він так визначає своє архітектурне кредо:

«Перш за все, ми повинні показати всю красу оголеної стіни... Опори і колони не повинні мати виступаючих капітелей; місця дотику цих елементів мають зливатися з чистою поверхнею стіни»[3]

Впливи на Берлаге, вплив Берлаге

У 1911 році Г. П. Берлаге відвідав США. Цей візит і знайомство з роботами Френка Ллойда Райта, Генрі Гобсона Річардсона, Луїса Саллівена справили значний вплив на його подальшу творчість[1].

Берлаге мав соціалістичні переконання, що виявлялося навіть у його архітектурі. У 1929 році митець відвідав СРСР і незабаром після поїздки вступив до лав Комуністичної партії Нідерландів. Соціалістичні погляди Берлаге привели його до ідеї «суспільного мистецтва» (нід. Gemeenschapskunst), що виражалася у спільній роботі представників різних видів мистецтва над творами, призначеними приносити суспільну користь[1].

Діяльність Берлаге справила величезний вплив на сучасну архітектуру Нідерландів. Серед його послідовників можна назвати представників архітектурних шкіл XX століття — група «Де Стиль» і Амстердамська школа.

На честь Берлаге названо заснований у 1990 році Інститут Берлаге, вищий навчальний заклад і дослідницький інститут, який займається питаннями архітектури і дизайну.

Вибрані проекти

Серед реалізованих проектів Г. П. Берлаге:

  • будівля Синдикату огранників діамантів, Амстердам, 1900;
  • будівля Амстердамської біржі (Біржі Берлаге), Амстердам, 1903;
  • Голланд-хаус, Лондон, 1914;
  • мисливський будиночок «Святий Губерт» — виконаний у формі оленячих рогів, а всередині оформлений як анфілада приміщень, кожне з яких освітлено дужче за попереднє, що має реляцію до легенди про Святого Губерта, а також перегукується з популярним у модерні девізом «з пітьми до світла»[4].
  • Муніципальний музей, Гаага, 1916-34 (будівництво завершене після смерті архітектора).

Головні наукові праці

  • «Думки про стиль в архітектурі» (1905);
  • «Основи архітектури та її розвиток» (1908);
  • «Розвиток сучасного зодчества в Нідерландах» (1925);
  • «Взаємовідносини між державою і архітектурою», доповідь на I конгресі Міжнародного конгресу сучасної архітектури (CIAM, 1928);
  • «Суть архітектури та її історії» (1934).

Галерея робіт

Виноски

  1. ↑ а б в г Гендрік Петрюс Берлаге на сайті віртуального Нідерландського музею релігійної архітектури [Архівовано 10 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ Top 100 der Nederlandse UNESCO-monumenten. Архів оригіналу за 4 березня 2007. Процитовано 4 березня 2007.
  3. ↑ а б Гендрік Петрюс Берлаге на сайті Peoples.ru (рос.)
  4. ↑ а б Гендрік Петрюс Берлаге на сайті Art Nouveau Worldwide (англ.)

Джерела та література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гендрік_Петрюс_Берлаге&oldid=34070129