Лазещина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:43, 12 лютого 2022, створена Buruneng (обговорення | внесок) (уже є в розділі вище)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лазещина (значення).
село Лазещина
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Рахівський район
Громада Ясінянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA21060070030094589
Основні дані
Засноване 1947
Населення 4174
Площа 10,780 км²
Густота населення 390 осіб/км²
Поштовий індекс 90633
Телефонний код +380 3132
Географічні дані
Географічні координати 48°16′09″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.26917° пн. ш. 24.41861° сх. д. / 48.26917; 24.41861Координати: 48°16′09″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.26917° пн. ш. 24.41861° сх. д. / 48.26917; 24.41861
Середня висота
над рівнем моря 		706 м[1]
Водойми р. Лазещина
Найближча залізнична станція Лазещина
Відстань до
залізничної станції 		1 км
Місцева влада
Адреса ради с. Лазещина, 928
Карта
Лазещина. Карта розташування: Україна
Лазещина
Лазещина
Лазещина. Карта розташування: Закарпатська область
Лазещина
Лазещина
Мапа
Мапа

CMNS: Лазещина у Вікісховищі

Лазещи́на — село в Ясінянській селищній громаді Рахівського району Закарпатської області України.

Присілки

Формальною датою заснування села називають 1947 рік, хоча воно існувало й раніше. Вперше згадується у 1785—1786 роках як Lasiscsi. Пізніше назви змінювалися: 1789 — Inferior Lazescsina, Inferior Lazestsina, Superior Lazescsina, Superior Lazestsina, 1808 — Lozuscsena, Lozusscena, 1828 — Lazestyina, 1838 — Lazestyina, 1882 — Lázes, 1892—1898 — Lazescsina, 1907—1913 — Mezőhát, 1925 — Lazeščina, 1930 — Lazeština, 1944 — Mezőhát, Лазещина, 1983 — Лазещина.

У Лазещині не раз бував з своїми опришками Олекса Довбуш. У жовтні 1914 року через Лазещину було здійснено прорив російських військ.

Назву Лазещини, розташованої на кордоні Закарпаття та Галичини, часто інтерпретують як «перелаз» між цими двома регіонами.

Бубні

Бубні — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Лазещина рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15. 04. 1967. Перші згадки про місцину в історичних документах відносять до ХІХ століття.

Дебря

Дебря — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Лазещина рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15. 04. 1967. Перші згадки відносять до другої половини ХІХ століття.

Плитоватий

Плитоватий — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Лазещина рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15. 04. 1967. Перші згадки відносять до другої половини ХІХ століття. У селі стоїть друга з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков, Церква Преображення Господнього. 1780. Цей стиль ще називають північногуцульським або центральним.

Стебний-Сідорин

Стебний-Сідорин — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Лазещина рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967. 1828: Sztebnyi (Nagy 200), 1838: Sztebni (Schem. 57), 1851: Sztebnyi (Fényes 4: 161), 1892: Sztebna (Hnt.), 1898: Sztebnya (Hnt.), 1907: Dombhát (Hnt.), 1918: Dombhát (Hnt.), 1944: Dombhát, Стебнa (Hnt.), 1983: Стебний, Стебный (ZO).

У 1724 році поблизу села в урочищі Стебний зведено греблю і шлюзи для лісосплаву.

Студений

Студений — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Лазещина рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967. 1828: Sztudena (Nagy 200), 1838: Sztudena (Schem. 57), 1896: Sztudena (ComMarmUg. 129), 1910: Studena (uo.), 1930: Studená (uo.), 1967: Студеный (ZO).

Зимір

Зимір — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Лазещина рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15. 04. 1967. Перша згадка у другій половині ХІХ століття. Зимір названий на честь струмка Зимир, правого притоку річки Лазещина.

У кінці XIX століття за типовим проектом було збудовано залізничну станцію Зимир.  У 2013 році будинок Укрзалізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок. Тепер станція офіційно називається «зупинний пункт Лазещина», а для пасажирів збудовано павільйон.

Географія

Розташоване на річці Лазещина під горою Петрос, на трасі Рахів — Яремча, на східній околиці Ясіні. Останнє село Закарпаття, коли їхати на Івано-Франківщину чи Буковину, або перше село Закарпаття, коли заїжджати з боку Івано-Франківщини.

Із села є прямий вихід до гір Говерла та Петрос. На південно-східній околиці села струмок Студений впадає у річку Лазещину. На південному сході від села струмок Форесок впадає у Лазешину.

Населення — близько 4 200 осіб.

Формальною датою заснування села називають 1947 рік, хоча воно існувало й раніше. Назву Лазещини, розташованої на кордоні Закарпаття та Галичини, часто інтерпретують як «перелаз» між цими двома регіонами. В селі є етнографічний музей.

Взимку в Лазещині можна кататися на лижах (є лижна траса довжиною 500 м; перепад висот — 80 м; 1 бугельний витяг на 350 м; аварійно-рятувальний пункт).

Неподалік гірськолижні курорти: Ясіня (3,7 км), Яблуниця (9,7 км), Драгобрат (18,3 км), Буковель (20,6 км), Ворохта (25,7 км), Рахів (34,8 км), Яремче (40 км).

Мобільне покриття: Київстар, МТС.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3582 особи, з яких 1670 чоловіків та 1912 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 4163 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
російська 0,31 %
угорська 0,12 %
молдовська 0,05 %
білоруська 0,02 %
гагаузька 0,02 %

Пам'ятки

  • Церква Преображення Господнього, 1780
Церква Преображення Господнього, 1780

У селі стоїть друга з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков. Цей стиль ще називають північногуцульським або центральним.

П'ять зрубів церкви утворені перетином двох прямокутників, що у плані мають майже рівнораменний хрест. Чотири рамена вкриті двосхилими дахами з маленькими шатровими главками. Центральний зруб переходить у восьмистінний барабан, вкритий стрімким восьмисхилим шатром. Усередині нава перекрита шатровим зрубом, а інші зруби — плоским перекриттям. Церква має троє дверей.

Збережено різьблені речі 1782—1785 років. За однією версією церкву збудовано із смерекових брусів у 1780 р. в селі Яблуниця теперішньої Івано-Франківської області, а взимку 1871 р. її перевезено на санях в урочище Плитоватий. Більш вірогідне є датування церкви згідно з написом: «Сей Дом Божий на Божу Славу поставив Пластуняк Михайло з супругою Телечук Марією 1871 р. Фундатор Юрко Леклюк 1872». У 1920-х роках центральний шатровий верх вкрили етернітом. 22 грудня 1932 р. старі образи іконостасу замінули новими.

У 1963 р. церкву перетворили на черговий фіктивний музей. У 1971 р. церкву і двоярусну смерекову дзвіницю реставровано. З 14 жовтня 1990 р. храм знову діє. Церква і дзвіниця утворюють чудовий ансамбль класичної гуцульської архітектури, але в 1995 р. церкву, на жаль, вкрили бляхою.

Церква св. Петра і Павла. 1827.

Церква належить до гуцульських церков середньогуцульського стилю. Це базилічна споруда, у якій бабинець і нава об'єднані одним найбільшим об'ємом з невеликими боковими виступами в східній частині, а вівтарний зруб значно менший. Всі частини вкриває двосхилий дах. Над бабинцем — низька башта під чотирисхилим шатром.

На головному фасаді стовпи підтримують піддашшя та трапецієподібний фронтон. На бокових фасадах по чотири прямокутні вікна. Всередині храму — багатоярусний, розкішно різьблений іконостас, гарного різьблення царські двері.

У 1856 р. відбулося освячення новорозмальованого іконостаса. Тоді для оновлення іконостаса 120 ґаздів зібрали як добровільні пожертви 1000 гульденів сріблом. Ще в 1907 р. церкву вкрили бляхою, що відчутно зіпсувало її зовнішній вигляд. У 1957 р. зроблено новий підмурівок. У 1987 р. церкву відремонтовано.

У 1992 р. поряд збудовано муровану дзвіницю.

За переказом, колись чоловік і жінка не мали дітей і дали обітницю збудувати каплицю, якщо з'явиться в них дитина. Продавши дерево, збудували в селі каплицю. З приходом радянської влади каплицю намагалися підпалити, а згодом стараннями тогочасного голови села каплицю розібрали. Одна жінка заховала образи і хрест.

Той самий хрест встановили на його місці в 1992 p., а через рік у центрі села збудували дерев'яну каплицю за формою зруйнованої.

Транспорт

Поїзд #605/606 Львів-Рахів або «дизель» Івано-Франківськ (Коломия) — Рахів ходять до зупинки Лазещина. Київські поїзди в Лазещині не зупиняються, ними можна дістатися до сусідніх станцій Татарів або Ясіня, від яких ходять автобуси

Автобуси Івано-Франківськ (або Коломия) — Мукачеве (Рахів, Солотвино, Хуст) зупиняються в селі Лазещина.

Через село проходить автотраса Н9 Івано-Франківськ — Мукачеве.

Див. також

Примітки

  1. ↑ weather.in.ua
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.

Література

Інтернет-посилання

Лазещина
у сестринських Вікіпроєктах
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Лазещина у Вікісховищі?


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Селища
Села
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лазещина&oldid=34565053