Михайлова Аліна Артурівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлова.
Михайлова Аліна Артурівна
Народилася 1 жовтня 1994(1994-10-01) (29 років)
Дніпропетровськ, Україна
Країна  Україна
Діяльність військовослужбовиця, волонтерка, політична діячка
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка і Українська школа політичних студійd
Знання мов українська
Заклад Армія SOS, Медичний батальйон «Госпітальєри», Правий сектор і Київська міська рада
Посада депутат місцевої ради
Партія Голос
Нагороди
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» орден Богдана Хмельницького III ступеня орден княгині Ольги III ступеня Медаль «Захиснику Вітчизни»

Аліна Артурівна Михайлова (нар. 1 жовтня 1994, м. Дніпро, Україна) — українська волонтерка, медик-доброволець, громадська активістка. Депутатка Київської міської ради ІХ скликання. Доброволець 1-й ОШР ДУК «Правий Сектор», керівниця медичної служби «УЛЬФ».[1][2]

Життєпис

Народилась 1 жовтня 1994 року в місті Дніпро. Вчилась у Фінансово-економічному ліцеї. Закінчила Середню загальноосвітню школу № 45.

З 2012 до 2018 року навчалася в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, здобувши диплом магістра політології.

Увійшла у двадцятку особистостей, що мають найбільший вплив на українську молодь (14-35 років) у соцмережах у рейтингу системи моніторингу соціальних медіа SemanticForce.[3]

Волонтерська діяльність

Учасниця Революції Гідності.[2]

Травень 2014 — досі — волонтерка Благодійного фонду «Армія SOS».[4]

Вересень 2016 — червень 2017 — парамедик Медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії.[5]

Червень 2017 — вересень 2019 — керівниця медичної служби «УЛЬФ», операторка безпілотного літального апарату «Валькірія» Першої Окремої Штурмової Роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор».[6][7]

Участь у російсько-українській війні

Одразу після Революції Гідності стала військовим волонтером у російсько-українській війні. З травня 2014 і по сьогоднішній день — волонтерка Благодійного фонду «Армія SOS», який займається забезпеченням підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України та добровольчих батальйонів в зоні АТО/ООС. Координувала матеріальну допомогу, створила офіс представництва фонду в місті Дніпро. Координувала роботу волонтерського штабу, займалась фандрейзингом і комунікаціями з жертводавцями, закупівлями, розподілом та передачею гуманітарної допомоги військовослужбовцям.[2][8]

Разом із волонтерами займалась організацією дванадцяти сесій першої в Україні предметно-документальної виставки з зони АТО «На лінії вогню».[9]

Зимою 2015 потрапила під танковий обстріл в Мар'їнці. Була на передньому рубежі ЗСУ поблизу Донецького Аеропорту під час бойового зіткнення. Задокументувала загиблих громадян Російської Федерації, чиї документи пізніше були виставлені на виставці як докази російської агресії.[10]

Вирішила надавати медичну допомогу добровольцям і стала парамедиком медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії. Пізніше створила та керувала медичною службою «УЛЬФ» у 1-й ОШР ДУК «Правий Сектор». Була оператором безпілотного літального апарату «Валькірія» в тому ж підрозділі.[10]

Київська міська рада

25 жовтня 2020 року обрана депутаткою Київської міської ради ІХ скликання від партії Голос.

Член постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Член МФО «Рівні можливості».

Як депутатка зосередилась на боротьбі з незаконними забудовами, підтримці ветеранів російсько-української війни, молодіжній політиці та протидії впливу держави-агресора — Російської Федерації.[7]

Ініціювала демонтаж пам'ятника дружби міста Києва та міста Москви у Голосіївському районі Києва.[11][12]

Виступає проти створення приватного меморіалу Бабиного Яру за участі російського капіталу.[13]

Просуває ініціативи громади з протидії незаконним забудовам, зокрема на озері Вирлиця, Микільській Слобідці, Совських ставках. Виступає за створення екопарку «Осокорки».[14]

Під час конфлікту у партії «Голос» підтримала Сергія Притулу та опозиційних депутатів групи «Справедливість», виступала за перевибори голови партії, засудила узурпацію влади головою партії Кірою Рудик та головою фракції у Верховній Раді Ярославом Железняком. Заявила про відмову від співпраці з партією та фракцією «Голос» у Київраді та публічно попросила не асоціювати її з брендом «Голосу».

Згідно з дослідженням Руху «ЧЕСНО» визнана найбільш опозиційним депутатом Київради: станом на квітень 2021 року не підтримала 130 проєктів рішень.[15]

Нагороди та відзнаки

Примітки

  1. ↑ Цензор.НЕТ. Волонтер-медик Аліна Михайлова: "Мені в бліндаж вивезли першого пораненого, він був легкий. Далі - адреналін і думки: "А який буде наступний?". Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  2. ↑ а б в Другий фронт. Чому для київської ветеранки шлях повернення з війни не завершується | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  3. ↑ На фронті було простіше, ніж зараз в політиці, – інтерв’ю з волонтеркою "Армії SOS". 24 Канал (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  4. ↑ Волонтерка і парамедик Аліна Михайлова: Нашому інформаційному фронту дуже не вистачає бійців. Бо як переможемо Росію – пересваримось між собою - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 5 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2021.
  5. ↑ Аліна Михайлова - досьє, біографія, фото, останні новини. Парламент.UA (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  6. ↑ Тактична медицина: як працюють медики-добровольці медслужби «Ульф» (рос.). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  7. ↑ а б Депутати Київради. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  8. ↑ Svyrydenkov, Denys. Студентка KSE увійшла до ТОП-20 людей з найбільшим впливом на українську молодь у Facebook. Kyiv School of Economics (рос.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  9. ↑ У Музеї історії Києва відкрилася предметно-документальна виставка «На лінії вогню» | Рідний Київ. kyiv.ridna.ua. Процитовано 28 жовтня 2021.
  10. ↑ а б 11 ЗАПИТАНЬ. Аліна Михайлова про тролів, сексизм і 7 років війни (укр.), процитовано 28 жовтня 2021
  11. ↑ У Києві демонтували пам'ятник на честь «дружби Києва і Москви» | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  12. ↑ У Києві демонтували пам'ятник дружби з Москвою. LB.ua. Процитовано 28 жовтня 2021.
  13. ↑ Червоною лінією для мене був "Бабин Яр": депутатка Київради розповіла про тиск Рудик. Парламент.UA (укр.). 27 серпня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  14. ↑ Дар'я, Автор: Крутько (2 серпня 2021). Забудовнику озера Вирлиця заборонили й підготовчі, й будівельні роботи. Хмарочос (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  15. ↑ Михайлова Аліна Артурівна — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  16. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №889/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 28 жовтня 2021.
  17. ↑ Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 жовтня 2021.
  18. ↑ У постійній боротьбі за свою країну та людей — ветеранка Аліна Михайлова / Захисниці (укр.), процитовано 28 жовтня 2021
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлова_Аліна_Артурівна&oldid=34353497