Перейти до вмісту

Железняк Ярослав Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Железняк.
Железняк Ярослав Іванович
Народився20 жовтня 1989(1989-10-20) (36 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Маріуполь, Донецька область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик, економіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІнститут міжнародних відносин Київського університету (2013) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПолітична Партія «Голос»
БатькоІван Железняк (помер 2018)
МатиІрина Железняк
Брати, сестриОксана
У шлюбі зОльга Коваль
ДітиІван (2023)

Україна Народний депутат України
9-го скликання
Голос 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Ярослав Іванович Железняк (нар. 20 жовтня 1989, місто Маріуполь Донецької області) — український економіст, з 2017 року — радник прем'єр-міністра Володимира Гройсмана з парламентських відносин, викладач Київської школи економіки[1]. Народний депутат України IX скликання від партії «Голос».

Біографія

[ред. | ред. код]

Ярослав Железняк народився 20 жовтня 1989 року в Маріуполі Донецької області. Проживає в місті Києві[2].

У 2009 році навчався в Інституті права Верховної Ради України[1].

2013 року закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спеціальність «Міжнародний бізнес», магістр.

З 2010 по 2014 рік працював старшим радником з питань уряду в російській компанії Kesarev Consulting[3].

З 2014 по 2015 рік — радник з питань уряду в компанії Anheuser-Busch Inbev[3].

Викладає у Київській школі економіки, є керівником ГО «Агенція інноваційної демократії» та співзасновником проєкту PolitEyes[4].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Ярослав Железняк на конференції Української ради бізнесу, лютий 2026

У 8 скликанні Верховної Ради був помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата від «Самопомочі» Вікторії Пташник, у 6 скликанні виконував аналогічну роль в нардепа від Партії Регіонів Олексія Плотнікова[5].

З 2015 року працював радником з питань уряду та парламентських відносин міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавічуса[1].

З 2016 року — радник у складі стратегічної консультативної групи з підтримки реформ в Україні (SAGSUR), а з 2017-го — радник прем'єр-міністра з парламентських відносин[5].

У 2019 році переміг на парламентських виборах від партії «Голос» (№ 4 у списку)[6]. Керівник відділу законотворчої роботи партії «Голос».

Виконує обов'язки:[7]

  • Голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади, інших державних органів та суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що могли завдати шкоди економічній безпеці України.[8]
  • Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики[9];
  • Співголови групи з міжпарламентських зв'язків з Японією;
  • Співголови групи з міжпарламентських зв'язків з Австралією;
  • Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Новою Зеландією;[10]
  • Заступника співголови групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Чилі;[11]
  • Члена групи з міжпарламентських зв'язків зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії;
  • Члена групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Сінгапур.
  • Члена групи з міжпарламентських зв'язків з Турецькою Республікою;[12]
  • Члена групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща[13].

Фінансовий стан і статки

[ред. | ред. код]

Згідно із декларацією, за 2020 рік Железняк окрім депутатської зарплати (460,5 тис. грн), отримав ще 621 тис. грн доходу від відчуження рухомого майна[14]. Депутат має гроші на рахунках та — спільно із дружиною Антуанетою — готівкою (121,8 тис. доларів та понад 2 млн грн). Політик має автомобіль Tesla Model S 2014 року випуску, а його дружина — Jaguar I-PACE 2020 року. Антуанета Железняк також володіє двома житловими будинками та земельними ділянками в Києві та Білій Церкві. Дружина народного депутата отримала 431,7 тис. грн доходу від підприємницької діяльності.

Кримінальни справи

[ред. | ред. код]

У 2020 році керував фінансовою діяльністю партії «Голос».[15] Згідно розслідування Bihus Info, у той час партія «Голос» замовила у компанії «Мейнтіс», яка фігурувала у кримінальному провадженні щодо ухилення від сплати податків, в установчих документах мала 25 різноманітних видів діяльності (основний КВЕД — торгівля зерном та тютюном) 369 усних консультацій і роз'яснень з питань практичних аспектів застосування Виборчого кодексу на 2 мільйони гривень. Також кошти як ФОП отримували майбутні депутати Київради від «Голосу» Григорій Маленко та Максим Нефьодов.

«Частина грошей перераховувалась діючим депутатам Київради за якісь там незрозумілі послуги, аналізи тощо, що не можна було навіть побачити, подивитися на результати цієї роботи, — каже Устінова. — Деякі кошти, і я кажу зараз не про десятки і навіть не про сотні тисяч гривень, а про мільйони, йшли на ФОПів або на якісь компанії, які мали ознаки фіктивності», — прокоментувала аудит фінансової діяльності власної партії нардепка Олександра Устінова.[16]

У лютому 2026 року блогер Сергій Іванов написав заяву Генеральному прокурору України щодо притягнення Я. Железняка до кримінальної відповідальності за розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах. У відповіді Офісу генпрокурора що вказані факти уже розслідуються у рамках кримінального провадження, що було зареєстровано ДБР у 2021 році.[17]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений з другим шлюбом, перша дружина — Антуанетта Железняк, підприємець. Друга дружина — Ольга Коваль, депутат Верховної Ради IX скликання від партії «Слуга народу». Одружились у 2023 році.[18] У серпні 2023 року у пари народився син — Іван.[19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в KSE. Ярослав Железняк. Kyiv School of Economics (рос.). Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
  2. ↑ Железняк Ярослав Іванович [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Центральна виборча комісія
  3. ↑ а б Всі депутати нової Ради. Ярослав Железняк — досьє. nv.ua. Процитовано 4 жовтня 2019.
  4. ↑ Ярослав Железняк. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
  5. ↑ а б Железняк Ярослав Іванович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 4 жовтня 2019.
  6. ↑ Партія Вакарчука оголосила список на вибори до Верховної Ради [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Укрінформ (08.06.2019)
  7. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2025.
  8. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2025.
  9. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ. Новинарня (укр.). 29 серпня 2019. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
  10. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2025.
  11. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2025.
  12. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків із Турецькою Республікою / IX скликання // Склад і структура. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 листопада 2025.
  13. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2025.
  14. ↑ Перегляд документа #83faadc2-9816-4769-b7e4-c46095c30fa9 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  15. ↑ Sergii Ivanov. Telegram. Процитовано 8 травня 2026.
  16. ↑ Землянська, Марія (20 грудня 2021). “Голос” віддав 2 млн грн за усні консультації підозрілій фірмі, що фігурує у провадженні ДФС. Bihus.Info (укр.). Процитовано 8 травня 2026.
  17. ↑ Макаров, Олег (6 квітня 2026). Нардепа Железняка зловили на розкраданні державних коштів разом з колегами-депутатами, - Іванов. glavred.net (укр.). Процитовано 8 травня 2026.
  18. ↑ Железняк Ярослав Іванович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 6 листопада 2025.
  19. ↑ Железняк Ярослав. LIGA.net (рос.). Процитовано 6 листопада 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Железняк_Ярослав_Іванович&oldid=48014518