Орлівка (Новгород-Сіверський район)
| село Орлівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Новгород-Сіверський |
| Рада | Орлівська сільська рада |
| Облікова картка | Орлівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1690 |
| Населення | 1214 |
| Площа | 4,04 км² |
| Густота населення | 300,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16070 |
| Телефонний код | +380 4658 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°54′53″ пн. ш. 32°48′49″ сх. д. / 51.91472° пн. ш. 32.81361° сх. д.Координати: 51°54′53″ пн. ш. 32°48′49″ сх. д. / 51.91472° пн. ш. 32.81361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
171 м |
| Водойми | р. Убідь |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16070, с. Орлівка, вул. Шевченка, 70 |
| Карта | |
  Орлівка | |
 Орлівка | |
| Мапа | |
| |
Орлі́вка — село в Україні, у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування — Орлівська сільська рада.
Населення становить 1214 осіб.
Історія
Орлівка вперше згадується в 1680 р. в Універсалі гетьмана Івана Самойловича. В нинішньому центрі села в давнину була болотиста місцевість, через яку протікала річка, на її берегах росли верби, а на них гніздилися орли. Чому ці степові птахи жили тут, для переселенців було загадкою, тож вони увіковічнили орлів у назві села.
Недалеко від Орлівки є урочища Полянське та Чистик. Старожили стверджують, що в них на початку 18 ст. билися окремі частини військ Петра І та Карла ХІІ. Тут знаходили рештки зброї тих часів і поховання. Серед сіл, що існували до татарської навали, Орлівка не значиться, отже цілком можливо, що саме від ординців люди тікали в ці безлюдні місця й селилися на берегах водойм. Село входило до Понорницької сотні (належало І. Мазепі)., з 1708 р. – належало полковникові П.Полуботку, з 1816 – Скоропадським, які 1820 р. передали його С.М. Кочубею.
В період Гетьманщини Орлівка є економічним і торговим центром, зростає кількість дворів. Тут продавали свої вироби щочетверга та в неділю жителі навколишніх сіл, до речі, на рік було 4 великих ярмарки. Так, жителі Фаївки привозили на продаж коноплі, цибулю, часник, різну городину, з Попівки, Печенюгів, Жуклі доставляли хліб, худобу, дерев’яні вироби. Рибу, сіль везли з Новгорода-Сіверського та Понорниці. Хліб купували місцеві й частково переробляли на вино. Винокурний завод на 6 котлів секунд-майора Івана Миклажевського знаходився в п’яти верстах від Орлівки, а у трьох верстах – винокурний завод на 6 котлів надвірного радника Корбія. Вино купували жителі навколишніх сіл. Поблизу Орлівки на хуторі Корбин був один з кращих в губернії цукровий завод Закревського. На р. Убідь були дві греблі, діяла в селі спочатку дерев’яна церква, а в 1825 р. – мурована Вознесенська. На початку 19 ст. Орлівка належала Скоропадським, тож поміщиця Олена Іванівна Скоропадська у 1816 р. й почала будівництво церкви, для цього навколо Орлівки були збудовані примітивні цегельні заводи. На випалювання цегли використовували ліс, працювали місцеві селяни протягом усього світлового дня. У 1820 р. Скоропадські продали володіння С.М. Кочубею, в свою чергу той продав Заславському, при цьому перевіз 300 дворів жителів Орлівки в південні степи. За часів Заславського будівництво церкви було завершено, на неї пішло 1 мільйон штук цегли, витрачено 50 тис. крб., зібраних з селян, керував роботами італійський архітектор. У роки Другої світової храм зруйнували, а остаточно руїни розібрали в середині 20 ст. В 1861 р. в зв’язку з ліквідацією кріпацтва селяни Орлівки відмовилися відробляти поміщикам повинності і платити оброк. В село викликали мирового посередника, потім повітового ісправника, проте колишні кріпаки відстоювали свою позицію. Тоді чернігівський губернатор Голіцин дозволив ввести в Орлівку військо для придушення опору селян. 10 квітня 1864 р. після шести годин вмовлянь людей оточили та били прикладами, нагайками, декого прив’язували й били різками. Лише після цього селяни погодилися виконувати повинності поміщикам (як тимчасово зобов’язані) та приступити до оформлення викупних угод.
За даними на 1859 рік у власницькому містечку Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 2226 осіб (1090 чоловічої статі та 1136 — жіночої), налічувалось 272 дворових господарства, існувала православна церква, відбувались базари й 4 щорічні ярмарки[1].
Станом на 1886 у колишньому власницькому містечку Фаївської волості мешкало 2591 особа, налічувалось 487 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки, 8 лавок, 4 вітряних млини, 2 крупорушки, базари, відбувалось 4 ярмарки на рік[2].
За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 3874 особи (1963 чоловічої статі та 1911 — жіночої), налічувалось 660 дворових господарств[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3934 осіб (1946 чоловічої статі та 1988 — жіночої), з яких 3711 — православної віри[4].
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2124)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 136), (код 1695)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-265. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
| ||||||||||||||||
_(1782).png)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
