Піщане (Камінь-Каширський район)
| село Піщане | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Камінь-Каширський район |
| Рада | Піщанська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 1450 |
| Площа | 456,467 км² |
| Густота населення | 2,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44565 |
| Телефонний код | +380 3357 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°30′23″ пн. ш. 25°09′57″ сх. д. / 51.50639° пн. ш. 25.16583° сх. д.Координати: 51°30′23″ пн. ш. 25°09′57″ сх. д. / 51.50639° пн. ш. 25.16583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
166 м |
| Водойми | річка: Локниця, озеро: Деркачіське |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44565, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с.Піщане, вул.Центральна,83 |
| Карта | |
  Піщане | |
 Піщане | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Піща́не (до 1964 року Яйно) — розташоване за 22 км на південний схід від районного центру м. Камінь-Каширський. Сусідні села — Полиці, Житнівка, Верхи, Великий Обзир. Проживає на території села близько 1350 жителів, які займають 434 двори, посівна площа 341 га.
Історія
Річ Посполита
За часів існування Речі Посполитої територія села знаходилась у межах Волинського воєводства. З інформації від радянської енциклопедії Історія міст і сіл Української РСР перша згадка про село з'явилася у писемних джерелах у кінці XVIII століття. За цей період історія села є не дослідженою. Лише відомо, що у 1775 році на кошти прихожан в селі була побудована дерев'яна церква, в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці.
Російська Імперія
В результаті Поділів Речі Посполитої у 1795 році Яйно опинилось під владою російської імперії в межах Ковельського повіту Волинської губернії. У 1843 відбулася пожежа[1]. В 1886 році споруджено дзвіницю. 7 травня 1884 року в селі в сім'ї священика місцевої церкви Василя Яневича народився син Михайло, що у 1924—1925 рр. очолював Житомирський педагогічний інститут. 3 1893 року в селі почала діяти церковнопарафіяльна школа.
І світова війна
У вересні 1915 року Яйно окупували війська Австро-Угорщини. Лінія фронту проходила по річці Стохід, за 8 км від села. Того ж, 1915 року окупанти випадково спричинили в селі пожежу, під час якої згоріла місцева церква. Місцеві розповідали:
|
Військові тимчасово проживали у Федіка Андрія, в якого була бджолина пасіка. Солдати вирішили викурити бджоли з вуликів, щоб добути меду. Через це сталася страшна трагедія — загорівся будинок, вогонь перекинувся на інші будинки і церкву. В такий спосіб кайзерівці знищили храм в 1915 році. | 
|
Через деякий час всіх жителів села виселили. Частину людей переселили на територію сучасного Старовижівського району, частину в Австрію. А деякі сім'ї втекли на східні землі України, за лінію фронту. Змогли лише повернутися в рідні домівки через три роки.
ІІ Річ Посполита
За Ризьким мирним договором 1921 року село опинилося під владою Польщі у складі Поліського воєводства. В 1926 було відкрито школу, де навчання велося польською мовою. В Яйно діяв осередок Компартії Західної Білорусі (КПЗБ). Наприкінці 1932 року польські правоохоронні органи заарештувала всіх хто входив до осередку. Вони були засуджені до різних строків ув'язнення, а одного — стратили у в'язниці Ковеля.
ІІ світова війна
Після приходу Червоної армії в кінці 1939 року територія села стала частиною Української СРР. Влітку 1941 року Яйно було окуповане військами Третього Рейху. Юнаків і дівчат окупанти вивозили на каторжні роботи до Німеччини. Через село у 1943 році проходили партизанські з'єднання О. Федорова. Селяни й самі долучались до боротьби проти загарбника. В 1944 році в село вступила Червона Армія, до лав якої було тоді ж мобілізовано місцевих жителів. З них 78 — загинуло.
Діяльність ОУН-УПА
Навколишні ліси цього села довгий час служили прихистком для постанців, проти яких діяла радянська влада. 26 січня 1945 року відбулось зіткнення пошукової групи 169-го полку ВВ НКВС (командир — старший лейтенант Савінов) з групою УПА (загинули 6 воїнів УПА, захоплений у полон командир Західної військової округи «Завихост» Юрій Стельмащук-«Рудий»)[2]. 8 серпня 1951 року боївка СБ курінного «Голуба» в колгоспі «Пролетарій» Камінь-Каширського району, який був розташований на землях одноосібних господарств села Яйно, руйнує сільськогосподарчі приміщення та псує обладнання. Зокрема, було виведено з ладу молотарку. Подібні акції в значній мірі були протестом проти вже існуючого ладу.
УРСР
У 1945 році почала діяти сільська рада до якої входило лише одне село Яйно. Головою сільської Ради був Кистенюк 1945-46 pp. У 1948 році запрацювала початкова школа. В селі розгорнулась примусова колективізація. На осінь того ж року в колгосп було об'єднано 60 % господарств, а в 1949 році повністю сформований колгосп, що мав назву "Пролетар ". Головою було обрано Чубару Прокопа Стратоновича. 3 1962 року село входило в радгосп «Камінь-Каширський», з 1978 року — радгосп "Піщанський ". У 1964 село отримало нову назву — Піщане. 24 травня 1967 року в селі в котрий раз сталась пожежа — згоріло 17 хат. Це відбулось в день християнського свята Рахманський Великдень, який селяни називають «Суха середа». Вони і по нині шанують цей день. Згодом на тому місці згарищ було побудовано: відділення зв'язку, ФАП, будинок культури. Станом на 1970 рік в селі мешкало більше півтори тисячі жителів. У 1971 році в селі було зведено нове приміщення для школи з чотирма класними кімнатами. У 1982 році було добудовано шкільне приміщення, що мало 8 класних кімнат. У 1988 році школа отримала статус середньої.
Незалежна Україна
В лютому 1993 року було зареєстровано православну релігійну громаду (Московський патріархат) . Розпочалося будівництво нової церкви, яке завершилося у 1999 році і 2 жовтня відбулося відкриття храму Покрови Пресвятої Богородиці. На території села зареєстровано протестантську общину Християн віри Євангельської — п'ятидесятники, яка об'єднує до 100 чоловік. В 2001 році побудовано дім молитви. На території села знаходяться два лісництва: Велико-Обзирське і Боровенське, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, відділення зв'язку. 29 червня 2014 року було урочисто відкрито аптеку.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1292 особи, з яких 644 чоловіки та 648 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1332 особи.[4]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,85 % |
| російська | 0,15 % |
Примітки
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ [1]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
Література
- Піща́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.268
Посилання
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |