Argiope

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Argiope
Argiope floridana
Argiope floridana
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Audouin, 1827
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Argiope
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Argiope
EOL logo.svg EOL: 89196
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94028
Fossilworks: 130155

Argiope, аргіопа — рід павуків-колопрядів. До нього належить більше 80 видів середнього розміру і великих павуків, часто яскравого забарвлення. Назва походить від давньогрецького імені німфи, що означає «срібне обличчя».

Опис[ред.ред. код]

Головогруди зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Кінцівки звичайно смугасті, з темними і світлими перепасками. Явно виражений статевий диморфізм: самці в декілька разів дрібніші за самиць.

Ловильна сітка[ред.ред. код]

Ловильна павутина є типовою для павуків-колопрядів: спіральна нитка, накручена на радіальні опорні нитки. Павутиння вертикальне або під невеликим кутом до вертикальної осі.

Павутина має потовщене плетиво з багатьох ниток біля центру — стабілімент[en].[1] Таких потовщень, які відходять від центру може бути два, три, чотири або більше, що є видовою ознакою. Стабілімент може бути вертикальним, коловим плетенням біля центру павутини, у вигляді Х-подібного хреста. Павуки останнього типу часто мають місцеву назву «павук святого Андрія» (англ. St. Andrew spider), через схожість павутини зі стабіліментом на андріївський прапор. Смуги або кола формуються зигзагом широкої павутинної стрічки.

Функція стабіліменту є неясною попри численні дослідження. Основні гіпотези: відлякування хижаків[2], приваблення комах[3], маскування павука тощо.

В одному з досліджень показано, що хрестоподібний стабілімент краще приваблює комах, оскільки відповідає властивостям їхнього зору. Дослідники вважають, що еволюційно первинною була лінійна форма стабіліменту, з якої в низки азійських та австралійських аргіоп розвинулася більш вигідна хрестоподібна структура[4].

Лінійний стабілімент аргіопи тигрової
Коловий стабілімент Argiope chloreis
Хрестоподібний стабілімент Argiope keyserlingi

Спосіб життя і поведінка[ред.ред. код]

Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич.

Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака.

При паруванні самиця часто з'їдає самця. У деяких видів самці здійснюють автотомію: ламають останній членик педипальп при копуляції. Уламок педипальпи, емболій, іноді з додатковими члениками, закорковує статевий отвір самиці.[5]

Отрута[ред.ред. код]

Отрута аргіоп містить поліаміни аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути дольчатої аргіопи у 1986 році[6]. Це ацилполіамін, який містить залишки аспарагіну, аргініну, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами глутаматних рецепторів.[7] Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і каїнатні рецептори та АМРА-рецептори хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу афінність до цих рецепторів.[8]

Хімічна будова аргіопіну

Розповсюдження[ред.ред. код]

Поширені на усіх континентах, окрім Антарктиди. Головний центр різноманіття знаходиться у Південно-Східній Азії та прилеглих островах Океанії, включно з Новою Гвінеєю, де зустрічається 44 види. 15 видів відомі з Австралії. В Південній та Північній Америці зустрічається 8 видів. 11 видів живуть в Африці та на прилеглих островах (Занзібар, Кабо-Верде, Мадагаскар)[9].

В Європі поширені 3 види: Argiope trifasciata, Argiope bruennichi, Argiope lobata, причому останні два зустрічаються в Україні. 1 вид відомий з Середньої Азії. Павук Argiope trifasciata поширився всесвітньо, а Argiope bruennichi і Argiope lobata розповсюджені по всьому Старому світі.[5]

Види[ред.ред. код]

Докладніше: Павуки роду Argiope

Рід налічує 81 вид та три підвиди згідно з каталогом Платніка станом на квітень 2016 року.[10] Разом з тим видовий статус кількох популяцій Argiope є предметом дискусій, тому деякі автори виділяють більше 85 видів[5]. Впродовж 2000-2015 років було описано 6 нових видів роду, з Південної Америки та Індокитаю.

Деякі види:

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://bugguide.net/node/view/2007
  2. Tso, I-Min (1996). Stabilimentum of the garden spider Argiope trifasciata: a possible prey attractant. Animal Behaviour 52 (1). с. 183–191. doi:10.1006/anbe.1996.0163. ISSN 00033472. 
  3. Blamires, Sean J.; Hochuli, Dieter F.; Thompson, Michael B. (2008). Why cross the web: decoration spectral properties and prey capture in an orb spider (Argiope keyserlingi) web. Biological Journal of the Linnean Society 94 (2). с. 221–229. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.00999.x. ISSN 00244066. 
  4. Cheng, R.-C.; Yang, E.-C.; Lin, C.-P.; Herberstein, M. E.; Tso, I.-M. (2010). Insect form vision as one potential shaping force of spider web decoration design. Journal of Experimental Biology 213 (5). с. 759–768. doi:10.1242/jeb.037291. ISSN 0022-0949. 
  5. а б в Jäger, P. (2012). A review on the spider genus Argiope Audouin 1826 with special emphasis on broken emboli in female epigynes (Araneae: Araneidae: Argiopinae). Beiträge zur Araneologie 7. с. 272–331. (англ.)
  6. Гришин, Е.В.; Волкова, T.M.; Арсеньев, А.С.; Решетова, О.С.; Оноприенко, В. В.; Магазаник, Л.Г.; Антонов, С.М.; Федорова, И.М. (1986). Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata. Биоорганическая химия 12 (8). с. 1121–1124. 
  7. Grishin, E.V.; Volkova, T.M.; Arseniev, A.S. (1989). Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata. Toxicon 27 (5). с. 541–549. doi:10.1016/0041-0101(89)90115-3. ISSN 00410101. 
  8. Василевский, А.; Козлов, С.; Гришин, Е. (2009). Молекулярное разнообразие яда пауков. Успехи биол. химии 49. с. 211–274. 
  9. Bjørn, PER DE PLACE (1997). A taxonomic revision of the African part of the orb-weaving genus Argiope (Araneae: Araneidae). Insect Systematics & Evolution 28 (2). с. 199–239. doi:10.1163/187631297X00060. ISSN 1399-560X. 
  10. Platnick, Norman I. (2015): The world spider catalog, version 16.5. American Museum of Natural HistoryDOI:10.5531/db.iz.0001(англ.)