Ars Translationis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ars Translationis (Мистецтво перекладу) — щорічна літературна премія імені видатного українського перекладача, літературознавця та лексикографа Миколи Лукаша, заснована редакцією журналу «Всесвіт» в 1989 році, за найкращі переклади й перекладознавчі праці, опубліковані за рік на сторінках журналу.

Історія[ред. | ред. код]

У 1989 році на пропозицію Олега Микитенка, головного редактора журналу «Всесвіт», яку одностайно підтримала редакційна колегія, засновано премію «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша, яка, за задумом, мала складатися з трьох елементів:

  • бронзової настільної медалі роботи відомого скульптора і поета Андрія Німенка;
  • диплома;
  • грошової частини.

Проте третя частина донедавна вручалась всього один раз, та й то чисто символічно, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем редакції. Нині грошова частина премії — це відсоток спонсорського внеску в розмірі п'яти тисяч гривень, які жертвує приватний підприємець Віталій Майстренко.[1]

Лауреати[ред. | ред. код]

  • 1989 — Віктор Шовкун за переклад з англійської роману Гора Відала «Сотворіння світу»;
  • 1990 — Марина Новикова за перекладознавчі праці на сторінках «Всесвіту»;
  • 1991 — Володимир Діброва за переклад з англійської роману Семюеля Бек кета «Уот»;
  • 1992 — Олекса Логвиненко за переклад з німецької роману Крістофа Рансмайра «Останній світ»;
  • 1993 — Юрій Лісняк за переклад з англійської роману Ле Карре «Таємний мандрівець»;
  • 1994
  • 1995 — Анатоль Перепадя за переклад з португальської роману Жоржі Амаду «Велика пастка»;
  • 1996 — Михайло Москаленко за переклад з французької поеми «Орієнтири» Сен-Жон Перса;
  • 1997 — Євген Попович за переклад з німецької роману Ернста Юнгера «На Мармурових скелях»;
  • 1998 —
    Мар'яна Прокопович за переклад з італійської роману Умберто Еко «Маятник Фуко»;
    Олег Микитенко за численні переклади книжок чеських авторів, епічного твору давньоіндійського письменника Сомадеви «Океан переказів, або незвичайні пригоди царевича Нараваханадатти» та ін.; за довголітню редакторську працю над підготовкою українських перекладів творів іноземних письменників у журналі «Всесвіт»; за плідну діяльність по організації перекладу світової літератури в Україні;
  • 1999 — Роман Гамада за переклад з фарсі середньовічних перських оповідей;
  • 2000 — Ростислав Доценко за переклад з польської роману Яцека Бохенського «Овідій Назон — поет»;
  • 2001 — Віктор Коптілов за переклад-переспів з давньофранцузької середньовічного епосу «Роман про Ренара»;
  • 2002 — Юрій Педан за переклад з італійської роману Курціо Малапарте «Шкура»;
  • 2003
  • 2004 —
    Іван Бондаренко за досконалі переклади японської поезії від давнини до сучасності;
    Мирон Федоришин за високомайстерне відтворення українською мовою новел Ясунарі Кавабати, роману Нацуме Сосекі «Серце» та п'єси Санеацу Мусянокодзі «У персиковім гаю»;
  • 2005 —
    Кульчинський Олесь за переклад роману Орхана Памука «Мене називають червоним»;
    Філіпчук Григорій за переклад роману Альбера Камю «Щаслива смерть»;
  • 2006
  • 2007 — Максим Стріха за його плідні перекладознавчі дослідження та високомайстерні переклади поезій Оскара Вайлда, надруковані у «Всесвіті» протягом року
  • 2008 — Роман Лубківський за переклад з чеської віршованої трагедії Вацлава Фріча «Іван Мазепа»[2]
  • 2009 — Надія Кірносоваза майстерне відтворення українською мовою визначного твору сучасної китайської літератури — повісті Ван Аньї «Дядечкова історія», що розкриває картину життя простих людей у КНР;
  • 2010 — Роман Скакун за переклад роману «Якщо подорожній одної зимової ночі» італійського письменника Італо Кальвіно та вибрані оповідання з книжки «Дублінці» Джеймса Джойса[3]
  • 2011 — Іван Герасим (Канада) за майстерний переклад роману «Нарцис і Ґольдмунд» (№ 3-4, 2011) класика німецької літератури Германа Гессе.[4]
  • 2012 — Жердинівська Маргарита Ісаківна за переклад з іспанської мови повісті «Неймовірна та сумна історія про невинну Ерендіру та її бездушну бабуню» Ґ. Ґарсія Маркеса («Всесвіт», № 5-6) та Верба Галина Георгіївна за переклад із португальської мови роману «Сучий син» (друга назва — «Син матері») бразильського письменника Б. Карвалью («Всесвіт», № 7-8)[5].
  • 2013
  • 2014 — Всеволод Ткаченко

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]