China Unicom

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
China Unicom
China Unicom (HK) Ltd
Тип публічна компанія
Форма власності central state-owned enterprised і Chinese wholly state-owned enterprised
Галузь Телекомунікації
Лістинг на біржі SEHK: 0762
SSE: 600050
NYSE: CHU
Засновано 1994
Штаб-квартира КНР КНР
Територія діяльності КНР КНР
Виторг 292 185 290 000 ¥ (2018)[1]
Власник(и) Комісія Держради з нагляду та управління державним майном Китаю, China Huaneng Group Co., Ltd.d і State Grid Corporation of China
Співробітники 48 162 осіб
Холдингова компанія Комісія Держради з нагляду та управління державним майном Китаю
Член Міжнародний консультативний комітет щодо радіоd[2], ITU Telecommunication Standardization Sectord[2] і ITU Telecommunication Development Sectord[2]
chinaunicom.com
CMNS: China Unicom у Вікісховищі

China Unicom або China United Netcom (Hong Kong) Limited (укр. Чайна Юніком, кіт.中国联合网络通信公司，中国联通), (SEHK: 0762 SSE: 600050 NYSE: CHU) — оператор зв'язку в КНР. Головний офіс у Пекіні.

Історія[ред. | ред. код]

China Unicom заснована як державна корпорація 19 липня 1994 року Міністерством промисловості та інформаційних технологій КНР і була схвалена Державною радою КНР. Починаючи роботу мобільного (GSM) і пейджинговый оператор зв'язку, на поточний момент надає широкий вибір послуг, включаючи загальнонаціональну стільниковий GSM-мережу, міжнародну та місцевий телефонний зв'язок, обмін даними, послуги широкосмугового доступу в Інтернет і IP-телефонії в материковому Китаї і експлуатує мережу CDMA в Макао з 18 жовтня 2006 року. На кінець квітня 2008 року компанія мала 125 млн GSM-користувачів та 43 млн передплатників послуги CDMA[3]. У листопаді 2008 року бізнес CDMA був переданий компанії China Telecom. 17 травня 2009 року був запущений UMTS у головних містах Китаю. 7 січня 2009 року China Unicom отримала ліцензію WCDMA для розширення свого бізнесу в телекомунікаціях 3G[4].

У липні 2009 року China Unicom підписала контракт сумою 700 млн доларів з постачальником інфраструктурного обладнання Ericsson для поліпшення своєї GSM-мережі.[5]

Злиття з China Netcom[ред. | ред. код]

2 червня 2008 року China Unicom озвучила намір продати CDMA бізнес і активи China Telecom на загальну суму 110 млрд юанів (вартість акції Unicom на момент торгів $56,3 млрд)[6] і об'єднати частину компанії з China Netcom[7]. CDMA-бізнес був офіційно переданий China Telecom на початку листопада. Послуги мобільного зв'язку продовжують існування в China Netcom і China Telecom. У лютому 2000 року China Unicom зареєструвалася як корпорація в Гонконзі і пройшла лістинг на ГКФБ 22 червня 2000 року. Є віртуальним оператором стільникового зв'язку, що використовують існуючу 2G-мережу іншого оператора, але продають послуги під власною маркою. Також є єдиним оператором, що продають SIM-карти, що надають місцеві телефонні номери з обох сторін кордону (послуги трохи дорожче порівняно з місцевими компаніями континентального Китаю, але дешевше, ніж роумінг інших операторів — в деяких випадках навіть дешевше, ніж SIM інших китайських провінцій при використанні в районі Шеньчженя/Гуанчжоу).[8]

Власники і керівництво[ред. | ред. код]

Найбільші акціонери — China Netcom Group Corporation (BVI) Limited (29,74 % акцій), China Unicom (BVI) Limited (41,27 %), Telefónica Internacional, U. S. A. (9,01 %)[9], інші 19,98 % акцій знаходяться у вільному обігу[10]. Обидва головних акціонера в свою чергу контролюються урядом.

Голова — Чан Сяобин, президент — Лу Імін[11].

Показники діяльності[ред. | ред. код]

China Unicom є однією з найбільших телекомунікаційних компаній в світі. За обсягом абонентської бази компанія займає 7-е місце серед операторів стільникового зв'язку (167,4 млн абонентів)[12] і 2-е місце серед провайдерів широкосмугового доступу в Інтернет (41,5 млн абонентів)[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://finance.sina.com.cn/zt_d/2019_zq500qbd/
  2. ↑ а б в https://www.itu.int/hub/membership/our-members/directory/?myitu-industry=true&request=sector-members
  3. ↑ China Unicom Subscriber Data. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 2 травня 2017.
  4. ↑ Китай выдает 3G лицензии. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 2 травня 2017.
  5. ↑ China awards 3G licences - Digital Media. web.archive.org. 27 березня 2009. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 9 листопада 2023.
  6. ↑ China Netcom /Пресс-релиз China Unicom по поводу слияния. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2 травня 2017.
  7. ↑ Китайские телекоммуникационные компании договорились о слиянии на сумму 56 млрд долларов. Houston Chronicle. Процитовано 10 червня 2008.
  8. ↑ "Report of the Directors". 2002 Annual Report. China Unicom (Hong Kong). www1.hkexnews.hk. Процитовано 9 листопада 2023.
  9. ↑ Shareholding Structure [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.] // ChinaUnicom.com
  10. ↑ Company Profile [Архівовано 16 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ChinaUnicom.com
  11. ↑ Corporate Information [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // ChinaUnicom.com
  12. ↑ 10 наиболее крупных компаний-сотовых операторов по объему абонентской базы в 2010 г. [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.] // ТАСС-Телеком, 8 июня 2011 г.
  13. ↑ Top 10 broadband ISPs — Q1 2010 [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] // telecomasia.net, 9 августа 2010
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=China_Unicom&oldid=40953148