Зозуля бліда
| Зозуля бліда | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cacomantis pallidus (Latham, 1801) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba pallida Latham, 1801 Cuculus pallidus (Latham, 1801) Heteroscenes pallidus (Latham, 1801) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зозу́ля бліда[2] (Cacomantis pallidus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Австралазії.
Бліді зозулі — зозулі середнього розміру, середня довжина яких становить 31 см, вага 64-118 г. Голова у них відносно невелика у порівнянні з тілом, дзьоб дещо вигнутий, довжиною 26 мм. Крила довгі, загострені, у самців їх довжина становить 19,3 см, у самиць 19,1 см. Хвіст довгий, стернові пера досягають 16 см, на кінці вони округлі.
У самців світлої морфи голова, шия і верхня частина спини сизі. На потилиці є малопомітна біла пляма, над очима темно-сірі "брови". які у деяких особин продовжуються на шиї з боків. Решта верхньої частини тіла темно-сіра або сірувато-коричнева, на надхвісті білі плями. Махові пера і покривні пера крил мають таке ж забарвлення, як і верхня частина тіла, однак мають вузькі білі краї. Нижня частина тіла блідо-сіра, хвіст темно-коричневий. всі стернові пера, за винятком центральної пари, поцятковані білими плямами.
У самців темної морфи верхня частина тіла більш темна, коричнева, потилиця у них бурувата, крила поцятковані дрібними білими плямками.
У самиць темної морфи тім'я і потилиця чорнувато-бурі, поцятковані рудувато-коричневими смужками, на потилиці у них біла пляма. Над очима білуваті "брови". Верхня частина спини темно-коричнева, пера на ній мають рудувато-коричневі краї. Решта верхньої частини тіла блідо-сиза, поцяткована білими, коричневими і рудувато-коричневими плямами. Крила темно-коричневі, поцятковані рудувато-коричневими і блідо-сизими плямами. Нижня частина тіла блідо-сиза, груди поцятковані дрібними блідо-сизими плямками, боки і гузка поцятковані сизі смужки. Стернові пера білі, поцятковані поперечними білими смугами або білими плямками.
Забарвлення самиць світлої морфи нагадує проміжну форму між самцями світлої морфи і самицями темної морфи.
Райдужки карі або темно-карі, навколо очей білі або жовті кільця. Дзьоб тьмяно-чорний або чорнувато-коричневий, біля основи світліший. Верхня частина дзьоба біля основи і його кінчик білуваті, внутрішня частина дзьоба жовта або тьмяно-оранжева, у молодих птахів білувата або білувато-рожева. Лапи оливкові або тьмяно-жовті.
Забарвлення молодих птахів помітно відрізняється від забарвлення дорослих птахів. Лоб, обличчя, підборіддя і горло у них темно-сірі, через що обличчя загалом здається дуже темним. У деяких особин горло поцятковане білими смужками. Тім'я, потилиця і задня частина шиї чорнувато-коричневі, поцятковані білими смужками. Над очима помітні яскраво-білі "брови". які ідуть до шиї з боків. Через очі ідуть чорні смуги, які проходять через шию до верхньої частини грудей з боків. Під дзьобом білуваті "вуса". Надхвістя темно-коричневе, поцятковане білуватими або світло-коричневими смужками. Верхні покривні пера хвоста темно-коричневі, поцятковані тонкими білими смужками. Хвіст зверху темно-коричневий, стернові пера поцятковані білими і блідо-коричневими плямами. Верхня частина грудей темно-коричневі, поцятковані білуватими смужками, решта нижньої частини тіла білувата, поцяткована сірувато-коричневими смужками. Райдужки карі, навколо них світло-жовті кільця. Дзьоб сірий, біля основи і на кінчику білуватий. Лапи блідо-рожеві[4].
Бліді зозулі широко поширені на материковій частині Австралії і на Тасманії. Південні популяції взимку мігрують до Центральної Австралії та до Північної Території, північні популяції є осілими. Найбільша щільність популяції спостерігається на півдні континенту. Деякі бліді зозулі зимують на півдні Нової Гвінеї, а також на Тиморі, Флоресі та деяких інших Малих Зондських островах, поодинокі птахи залишаються зимувати на півдні Австралії і на Тасманії. Поодинокі бродячі бліді зозулі спостерігалися у Новій Зеландії, на Острові Різдва та на островах Лорд-Гав, Норфолк і Маккуорі[5].
Бліді зозулі живуть в різноманітних природних середовищах, переважно у відкритих евкаліптових і акацієвих лісах з невеликою кількістю підліску, в рідколіссях і чагарникових заростях маллі. Часто зустрічаються в гаях камальдульських евкаліптів на берегах річок та інших водойм. Також бліді зозулі зустрічаються у лісистих саванах, в прибережних чагарникових заростях, соснових насадженнях, в парках і садах у передмістях, в мангрових заростях і навіть в пустелях, за умови, що в них є поодинокі дерева і чагарники. Найменш вони поширені в густих тропічних лісах.
Бліді зозулі зустрічаються переважно поодинці. В період розмноження часто можна почути їх крики, їх часто можна помітити, коли вони кричать, сидячи на відкритому місці; в негніздовий період вони менше кричать і тому менш помітні. Політ швидкий і прямий, в польоті помітна невелика голова, довгі, загострені крила і довгий, округлий хвіст птаха. Сидячи на гілці, бліді зозулі підіймають і опускають свій хвіст. Коли вони відпочивають, їх крила є дещо опущені.
Бліді зозулі живляться переважно волохатою гусінню, а також жуками, кониками, метеликами, павуками, дощовими черв'яками і ягодами омели. Птахи шукають їжу серед листя на деревах і на землі. Під час негніздового періоду вони іноді приєднуються до змішаних зграй птахів.
Бліді зозулі, як і багато інших зозуль, практикують гніздовий паразитизм[6]. Вони відкладають яйця в гнізда 113 видам птахів, більше половина з яких належить до родини медолюбових. Зазвичай яйце птаха-хазяїна схоже на яйце зозулі. Якщо ці яйця значно відрізняються, птахи-господарі викидають яйця зозуль зі свого гнізда.
Подібно до звичайних зозуль, бліді зозулі викидають яйця птахів-хазяїв з гнізда, коли відкладають власні. Протягом 48 годин після вилуплення пташеня зозулі викидає з гнізда інші яйця або пташенят. Крик пташенят зозулі гучний і наполегливий, викликає у птахів-хазяїв стимул до годування. За деякими спостереженнями, бліді зозулі іноді годують власних пташенят, що ростуть в чужому гнізді, ягодами омелі і гусінню. Успіх насиджування відносно невеликий — пташенята вилуплюються лише з 32 зі 100 відкладених яєць, а доживають до того, щоб покинути гніздо, лише 13-14.
- ↑ BirdLife International (2016). Cacomantis pallidus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ I., Rogers, Danny; Rohan, Clarke; N.), Davies, J. N. (Jeff; Peter, Marsack; Kim, Franklin (2017). The Australian bird guide. ISBN 9780643097544. OCLC 959551110.
- ↑ Robertson, Hugh; Heather, Barrie (2001). Hand Guide to the Birds of New Zealand. Oxford, United Kingdom: OUP. с. 140. ISBN 9780198508311.
- ↑ Landstrom, Michelle T.; Heinsohn, Robert; Langmore, Naomi E. (1 січня 2010). Clutch variation and egg rejection in three hosts of the pallid cuckoo, Cuculus pallidus. Behaviour. 147 (1): 19—36. doi:10.1163/000579509x12483520922043. ISSN 1568-539X.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- P. J. Higgins (Hrsg.): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |