Ferrari 375 MM

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ferrari 375 MM
Paris - Retromobile 2013 - Ferrari 340 375 MM Berlinetta Competizione - 1953 - 002.jpg
Ferrari 375 MM Berlinetta. 1953
Виробник Італія ІталіяFerrari
Роки виробництва 1953-1955
Місце виробництва МаранеллоІталія
Попередник(и) Ferrari 340 MM
Наступник(и) Ferrari 375 Plus
Клас спортивний автомобіль
Стиль кузова 2-дверний купе
Компонування задній привід, FR
Двигун(и) V12 4.522 см³, 340 к.с.
Коробка передач 4-ступінчаста ручна
Колісна база 2600 мм
Довжина 4320 мм
Ширина 1630 мм
Висота 1320 мм
Вага 900/1090 кг
Найвища швидкість 240/270 км/год

Ferrari 375 MM (Феррарі 375 ММ) — гоночний автомобіль італійської компанії Ferrari, який призначався для участі в Світовому чемпіонаті спортивних автомобілів та брав участь у перегонах 19531964 років в складі Scuderia Ferrari.

Конструкція[ред. | ред. код]

Модель була створена на базі ходової частини моделі Ferrari 340 MM, але з більшою колісною базою і синхронізованою 4-ступеневою коробкою передач. На шасі встановлювали 12-циліндрові V-подібні мотори Лампреді об'ємом 4.522 см³ чи 4,6 л з ступінню стиску 9:1, потужністю 340 к.с. при 7000 об/хв. Цей мотор використовувався на тогочасних моделях Формули-1.

Загалом було виготовлено 23 екземпляри моделі Ferrari 375 MM з кузовами спеціалізованих виробників:

Ferrari 375 MM Sport Speziale. 1955

Дебют моделі відбувся на перегонах 12 годин Реймсу (фр. 12 Heures de Reims[1]) червня 1953, де екіпраж був дискваліфікований. На перегонах 24-години Спа 1953 (фр. 24 Heures de Spa 1953)[2] у Бельгії виступили три команди на даній моделі, дві з яких зійшли, а Джузеппе Фаріна і Майк Хоторн перемогли з величезною перевагою у 18 кіл на другою командою. На перегонах 1000 км Нюрбургрингу 5 липня 1953 на Ferrari 375 MM здобули перемогу Альберто Аскарі і Джузеппе Фаріна. У перегонах 12 годин Касабланки 1953 (нім. 12-Stunden-Rennen von Casablanca 1953) на Ferrari 375 MM перемогли Джузеппе Фаріна і П'єро Скотті*. Це був останній виступ моделі 375 ММ у складі Scuderia Ferrari.

Після завершення сезону авто були продані і їх використовували у перегонах в Америці. Філ Хілл на Ferrari 375 MM зайняв друге місце у Каррера Панамерікана 1954. 1954 Ferrari 375 MM перемогла у перегонах 1000 км Буенос-Айреса, де 1955 була другою. У перегонах 1950-х років Ferrari 375 MM була однією з найуспішніших машин, здобувши 56 перемог. Останній раз 375 ММ брала участь у перегонах 1964.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Pino Casamassima: Storia della Scuderia Ferrari. Nada Editore, Vimodrome 1998, ISBN 88-7911-179-5. (італ.)
  • Peter Braun/Gregor Schulz: Das große Ferrari Handbuch. Heel, Königswinter 2006, ISBN 3-89880-501-8. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  • * стаття на італійській мові