Gevuina avellana

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґевуіна лісова
Біологічна класифікація Edit this classification
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Протеєцвіті (Proteales)
Родина: Proteaceae

Juss.

Рід: Gevuina
Вид: G. avellana
Біноміальна назва
Gevuina avellana

Gevuina avellana (лісовий чилійський горіх) — вічнозелене дерево заввишки до 20 метрів. Це єдиний вид, класифікований зараз в роду Gevuina. Він походить з півдня Чилі та прилеглих долин в Аргентині. Він зустрічається від 700 метрів над рівнем моря. Його поширення простягається від 35° до 44° південної широти. Композитне листя яскраво-зелене та зубчасте, а дерево цвіте з липня по листопад. Квітки дуже дрібні, від бежевого до білуватого, двостатеві та групуються по дві в довгі кисті. Плід темно-червоний горішок у молодому віці чорніє. Шкірка дерев'яниста. Він може рости прямо або розгалужуватися з ґрунту, утворюючи дерево або кущ.

Опис

[ред. | ред. код]

Ім'я Gevuina походить від слова guevin, з мови племені мапуче. Походження іспанської назви авеллано походить від того факту, що іспанські поселенці знайшли горіхи, схожі на лісові горіхи, які вони знали з Європи. Однак ці види не є близькими. Концентрація Gevuina avellana в лісі дуже нерегулярна і її важко передбачити. Може рости на рівнинній або горбистій місцевості, на глинистих або кам'янистих ґрунтах. Зазвичай Gevuina avellana росте разом з іншими широколистими деревами, такими як Nothofagus obliqua, Nothofagus dombeyi, Nothofagus alpina, Nothofagus glauca або Laureliopsis. Проте він також росте в асоціаціях, де домінують хвойні Austrocedrus, Fitzroya та Pilgerodendron. Як така Gevuina avellana не утворює чистих насаджень.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Gevuina — рід, що складається з 1 або 3 видів родини протейних. У деяких класифікаціях Gevuinia визнається з трьома видами: один ендемічний для Австралії (Gevuina bleasdalei), інший для Нової Гвінеї (Gevuina papuana) і один вид для Чилі (Gevuina avellana). Інші таксономічні звіти відносять австралійські та новогвінейські види до роду Bleasdalea [1] або до фіджійського ендемічного роду Turrillia, а Gevuina залишають лише Gevuina avellana. [2] Флора Австралії зберігає ці 2 види в Gevuinia [3], але в останній класифікації австралійські та новогвінейські види віднесені до Bleasdalea bleasdalei та B. papuana [4]

Використання та вирощування

[ред. | ред. код]

Насіння їдять сирими, варять в окропі або підсмажують. Горіхи містять близько 12 відсотків білка, 49 відсотків масла і 24 відсотки вуглеводів. Насіння має дуже високу концентрацію мононенасичених олій. Воно багате антиоксидантами, такими як вітамін Е (α-токотрієнол) і β-каротин. Його олія входить до складу деяких сонцезахисних засобів. Олія Gevuina використовується як косметичний інгредієнт через її зволожуючі якості та тому, що вона є джерелом омега-7 жирних кислот (пальмітолеїнової кислоти).

Дерево є хорошим медоносом для бджіл, а також культивується як декоративна рослина. Оболонки насіння містять танін, який використовують для дублення шкіри.

Рослина має хорошу морозостійкість (не менше −12°C). Деревина кремового кольору з темно-коричневими вкрапленнями використовується для виготовлення музичних інструментів. Вона була завезений до Великобританії в 1826 році. Добре росте в Ірландії, Новій Зеландії та Каліфорнії. Кілька екземплярів культивуються в Іспанії [5] і на північному заході Тихого океану в США. [6] Вона добре росте в помірному океанічному кліматі з прохолодними температурами, де взимку зазвичай бувають заморозки, і процвітає на півдні Нової Зеландії. Плодоносити рослина починає в віці 5 років. У Сіетлі, штат Вашингтон, білки та птахи їдять насіння з дерев.  Нові сорти з більшою врожайністю ніж дикорослі, розробляються в Чилі та Новій Зеландії. 

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Рослина
    Рослина
  • Листя
    Листя
  • Стовбур
    Стовбур
  • Квіти
    Квіти
  • Плоди
    Плоди
  • Дозрілі плоди
    Дозрілі плоди

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ A.C.Smith & J.E.Haas, 1975. American Journal of Botany, 62: 142.
  2. ↑ A.C.Smith, 1985. Flora Vitiensis Nova 3: 754.
  3. ↑ ABRS Flora of Australia Online Search Results. www.anbg.gov.au. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 червня 2018.
  4. ↑ Weston; Barker, Nigel P. (2008). A new suprageneric classification of the Proteaceae, with an annotated checklist of genera. Telopea. 11 (3): 339.
  5. ↑ Plantas de la flora de Chile cultivadas en España [Chilean plants cultivated in Spain] (PDF). José Manuel Sánchez de Lorenzo-Cáceres. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2009. Процитовано 27 червня 2009.
  6. ↑ Gevuina avellana in Washington Park Arboretum (PDF). Seattle Government. Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2009. Процитовано 27 червня 2009.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Родрігес, Роберто; Матей, Оскар і Кезада, Макс. 1983 рік. Flora arbórea de Chile. Університет Консепсьйон. 408с.
  • Доносо, К. 2005. Árboles nativos de Chile. Guía de reconocimiento. Видання 4. Marisa Cuneo Ediciones, Вальдівія, Чилі. 136с.
  • Гофман, А. 1982. Flora silvestre de Chile zona araucana. Видання 4. Ediciones Fundación Claudio Gay, Сантьяго, Чилі. 258с.
  • Муньос, М. 1980. Flora del Parque Nacional Puyehue. Editorial Universitaria, Сантьяго, Чилі. 557с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Gevuina_avellana