Глаукофітові водорості

Глаукофітові водорості, глаукофіти, або глаукоцистофіти (Glaucophyta) — невеликий давній відділ одноклітинних водоростей, що включає вісім родів і 21 вид. Глаукофіти особливо цікаві своїми унікальними хлоропластами (ціанеллами), досить примітивно влаштованими в порівнянні з хлоропластами інших водоростей: вони містять шар муреїну між мембранами і мають багато інших характеристик, властивих ціанобактеріям. Відповідно до сучасних уявлень, глаукофітові водорості відокремлено від архепластид (Archaeplastida)^{[джерело?]}.

Назва групи утворена від дав.-гр. γλαυκός — «синьо-зелений» та φυτόν — «рослина» і обумовлена характерним синьо-зеленим кольором їхніх хлоропластів.

Біологія клітини

Глаукофітові водорості представлені одноклітинними і колоніальними формами з монадним, кокоїдним і пальмелоїдним типами організації. Для всіх глаукофітових характерні еліпсоїдальна форма клітини і мікроскопічні розміри. При цьому у водоростей з пальмелоїдною будовою талому клітини мають майже сферичну форму діаметром 10-15 мкм у Gloeochaete і 24-36 мкм у Cyanoptyche.

Види роду Cyanophora характеризуються монадною будовою талому і досить чітко поділяються на дві групи. В одну входять види з овоїдною або еліпсоїдною формами клітини: C. paradoxa (приблизно 15 мкм в довжину і 9 мкм в поперечнику, C. cuspidata, C. kugrensii; в іншу — види з клітинами бобовидної форми, сплощені в дорсовентральному напрямку.

Запасний продукт

Запасний продукт в клітинах глаукофітових водоростей — крохмаль, відкладається у вигляді гранул в цитозолі. У цьому глаукофіти схожі з червоними водоростями (Rhodophyta) і відрізняються від зелених рослин (Viridiplantae), які накопичують запасні речовини в пластидах. Однак, червоні водорості запасають не звичайний крохмаль, як глаукофіти і рослини, а особливі амілопектин-подібні сполуки.

Розмноження

Розмноження у глаукофітових — вегетативне і безстатеве (у Glaucocystis — за допомогою автоспор, у Gloeochaete і Cyanoptyche — за допомогою зооспор; Cyanophora зазвичай розмножується поздовжнім поділом навпіл, але може також утворювати зооспори). Статеве розмноження не описано. Мітоз відкритий, цитокінез поздовжній.

Поширення і екологія

Глаукофітові водорості мешкають виключно в прісних водах, зокрема, на болотах. Великі популяції глаукофітів трапляються рідко. Серед них є й планктонні форми, і прикріплені колонії. У пробах глаукофіти виділяють від інших водоростей зі схожою морфологією за наявністю пластид яскравого синьо-зеленого кольору. Від синьо-зелених водоростей їх відрізняє наявність незабарвленої цитоплазми.

Роди і види глаукофітів

• монадні форми:

• Cyanophora Korshikov, 1924  (види: C. paradoxa, C. biloba, C. cuspidata, C. kugrensii, C. sudae, C. tetracyanea)
• Peliaina Pascher, 1929  (вид P. cyanea)
• Strobilomonas J.Schiller, 1954  (вид S. cyaneus)

• кокоїдні форми:

• Glaucocystis Itzigs. ex Rabenh., 1866  (види: G. nostochinearum, G. bullosa, G. caucasica, G. cingulata, G. duplex, G. molochinearum, G. oocystiformis, G. simplex)
• Glaucocystopsis Bourr., 1960  (вид G. africana)

• пальмелоїдні форми:

• Chalarodora Pascher, 1929  (вид C. azurea)
• Cyanoptyche Pascher, 1929  (вид C. gloeocystis)
• Gloeochaete Lagerh., 1883  (види: G. wittrockiana, G. protogenita)

Література

• Белякова Г. А., Дьяков Ю. Т., Тарасов К. Л. Ботаника: в 4 т. Т. 2. — ISBN 978-5-7695-2750-1.
• Хаусман К., Хюльсман Н., Радек Р. Протистология. — ISBN 978-5-87317-662-5.
• Jackson C., Clayden S., Reyes-Prieto A. The Glaucophyta: the blue-green plants in a nutshell. — Т. 84, no. 2. — DOI:10.5586/asbp.2015.020. — P. 149—165.
• Kugrens P.  — xxx + 796 p. — ISBN 978-1-4020-0189-5. Архівовано з джерела 10 квітня 2016 — P. 259—272.
• Lee R. E.  — 561 p. — ISBN 978-0-521-68277-0. Архівовано з джерела 4 березня 2016